От повічте ми, люде, шчиро у вочи — чи виділи'сте колись мєнта, правдивого мєнта з шуфльов або рискальом ? І не коло супермаркєру, бо він ї там купив, а на чужій оборі і так би він ними гроші на хліб си зароблєв ? Най бде, хоч бувшого, мож повісти, у вітставці мєнта виділи, га ? Отакво, курва ! А я — так і знаю навит, як го звати !
Ігорко Цалеґо — так го кличут в нашім місти. Прозвали го так, бо він ніґди від горівки сі не відмовлєє, а як питают :
- Ігорку, кіко ті налєти ?, — гонорово повідає :
- Цалеґо, курва !
Тобто повний лий, шо сі питаєш, до холєри ясної ! То хлоп, котрий у вісімнайціть літ пирший раз трафив до міста і зразу го загребли до войска. То при союзі ше було, так. А за два рокі, після дємбєлю, Ігоркови вже сі не хтіло до села, бо там тре було дріва колоти, корови доглєдати і гарувати зранє до вичора, шо сліпий кінь. А в місти всьо готове — газ, швітло, вода з крана тиче, силівізація, єдне слово. О ! І рішив він піти шофером уазіка у міліцію. Всьо було гіт, возив начєльніків, шось там завше мав коло них, шо єнчі не могли си позволити. А ше в його обовізкі входило шопонЕділка привезти до Лємберґа штири каністри води «2С»зо Східници. То така чудодійна содова вода, шо фист як помагає з бодуна, особливо, як кац мєнтовскій. Ну то возив Ігорко то роками, премії получав і все було люкс, аж раптом єдного днє Цалеґо моцно запив і сі забув набрати тотої води. Обудивсі в п'єтій рана в понеділок і шо мав робити, курва ?
...Мушу повісти, жи до Східници від його хати було двайціть кільомитрів, а ше та вода дуже помало там тиче, тре півночи стати, би тоті каністри наповнити...
Тодий він взєв пачку соди і наколотив весь об'єм водов з крана. Відвіз шчасливо. Начальнік був довольний, шо ґумовий слонь, і після того Ігорко вже більше сі не напружував поїздками по воду до Східници. Колотив «2С»в хаті. Але на то тиж прийшов свій чєс. Єдного разу ставсі передоз з поташом і в начєльніка сталосі вздутіє просто на високій нараді, після чого він гонорово пернув всіми шинками-ковбасами, шо вживав ввечір. Но і получив за то роскішних копняків з «занєсєнієм у лічноє дєло за халатноє отношеніє, повєдєніє...» і т.д. Зачєли розслідувати шо до чого і стукачкі заложили Ігорка, як чвиртку за пазуху. Возвали Ігорка «на кавьор», зачєли му повідати всякі бздури про порєдність, на що він оповів начєльнику, шо в того в голові, шо лишнє в його цилюлітнім організмі і в яку сторону той має пинзлювати в такім випАдку.
Дістав Цалеґо мінімальну пинсію достроково, два роки му сі лишєло... Але ніц, сів си, пошкробав брудним нохтьом у банєк і згадов молоді рокі. Тоті чєси, по восьмім клясі, коли він з шуфльов були, як єдне ціле, коли справувавсі він нев, шо икскаватор «Бєларус» і жаден фундамент чи похорон в ріднім селі без него не був можливим. І смієсі Ігорко на ту пинсію шчиро, всміхаючись на всі штирнайціть зубів, шо сі лишіли...
Завше ваш, Яків Кутовий.
шуфля, рискаль — совкова та штикова лопати, цалеґо — calego(польською), повний , цілий, гарувати — важко працювати, поташ — сода, кац — бодун
