https://share.google/QTTjW71cWKKyrIc11 — не знаю, для чого їх парують: ліплять по два фільми докупи. Але друга частина про вулкани виглядає набагато цікавішою. Зокрема причинно-наслідкові ланцюжки: затуманення атмосфери вулканічним пилом — похолодання на десятки років — обурення голодних мас проти правлячих династій — і революції, що демократизують суспільство.. Тут є і зворотній зв'язок: сАме повернення керуючого інтелекту у важкі часи — сприяє похолоданню атмосфери, тоді як нестримний бездумний секс її перегріває і спалює. Але в інтимну сферу так просто не впхнешся з нав'язаними релігією чи мораллю обмеженнями. Там мають працювати більш суб'єктивні чинники: кожен може сам перевірити, що надмір сексуальних розваг, особливо самовдоволень — псує і здоров'я, і долю чи карму. А стриманість навпаки підвищує і успіхи в роботі, у творчості, і соціальний статус. Ірвінґ Стоун, «Муки і радості», вклав в уста Ґірландайо, учителя Мікельанджелло такі золоті слова: «Що вночі віддаси жінці — те зранку не віддаси мистецтву».. (Кожне серйозне заняття потребує «сублімації статевої сили»). Хоча з іншого боку стриманість не може бути вічною, бо породжує «комплекс Горо» з «Собору Паризької Богоматері» Віктора Гюго.. — тяжку психологічну драму, перед якою навіть нерозділене кохання горбатого каліки виглядає щасливішою долею.. (Горо-подібні перетримані фанати типу Савонаролли в часи інквізиції посилали на катування і смерть тисячі невинних людей.. Хоча там були й інші, підліші чинники: поділ майна жертви між суддями і донощиками, всякі індульгенції, поблажки перед законом для рівних і «ще рівніших» з відкупленими наперед гріхами.. Тобто заповіді «не убий, не вкради, не бреши» = не лжесвіДЧ там діяли з багатьма поправками)
Проте в розсипчатому світі курвивих виродків «такі зв'язки не прослідковуються» (про вплив надмірного сексу на глобальне потепління, а високого інтелекту на глобальне похолодання). У світі курвивих виродків жоден монізм чи дуалізм не проходить. Мусить бути розсипчатий барвистий «плюралізм мнєній» і побільше експресії на сцені із ржачками, приколами, пранками, підйобками, брехнями, «розводами лохів» і повним байдужим туманом на перспективу. Хіба що рідкісні курвиві виродки типу Опенгеймера впиваються своєю чорною славою «злого генія» і роллю «батога» для звироднілого людства.
Тепер розслаблене людство страшать штучним інтелектом.. Хоча після сьогоднішнього спілкування з ШІ я ще раз переконався в його майже дитячій доброзичливості, святковості і бажанні розрулити ситуацію якнайкраще. Тобто ШІ знає якісь глибинніші мотиви людяності, вдячності, довірливості, типу «раз добром зігріте серце вік не охолоне». Про те був і роман Альфреда Бестера «Людина без лиця» — про епоху телепатів, які «вели» найзатятіших злочинців до розкриття власних фобій, які стали причинами злочинів, і потім (при крайній потребі) повертали їх до «заводських настройок» без втрати самоідентичності. Дуже кропітка робота з глибинами психіки пацієнта..
До речі, щось схоже до політики Тему маємо в магазинах «Аврора»: дешеві товари, майже повне самообслуговування, забавки із зчитуванням штрихкодів на кожному кроці, — і при такій легкості і святковості атмосфери «Аврора», виявляється, випередила «Епіцентри» за рівнем прибутків..
3:13 до права публікацій.. хоч бери і дошаровуй, доліплюй попередні статті, які хоч чимось підходять до теми. Тема про Тему і вибризки його «емоційного інтелекту»
Щоб довго не чекати, доліпимо тут ще одну експлозію — про розвиток транспорту (реферат 3 курсу архітектури). Десь воно вже було опубліковане (можливо в Телеграмі), але от знайшлося в непідписаних файлах:
Ккароч, я вам буду описувати словами — а ви потім самі намалюєте. Бо в мене нема до мальовання жодного натхнення, жодної справжньої музи за все героїчно-нікчемне життя.
2Ж-картина світу не «складається» з пазлів, складових частин, окремих деталей, а вона відразу цільна — тільки проявляється поступово, переходячи з реалій в уяву. І зав'язується вона довкола траєкторій руху — «логістичних схем, шляхів», як би сказали сучасні організатори, стратеги і тактики військової справи та інших технологій. Для початку ви побачите уявою «двосторонні віники», Ж-подібні (деревоподібні — з корінням і гіллям) траєкторії однорідних потоків — від місць їх добування — до місць переробки, очищення, збагачення, покращення якостей — і розповсюдження споживачам кінцевого продукту для його використання. Це може бути вода — траєкторій руху води: від багатьох джерел згалуженими річищами вниз (коренева частина), а потім через фільтри водозабору, відстійники, іонізатори, дезинфікатори (знезаражувачі), різні сольові добавки у пропорціях, корисних для здоров'я, — і в систему водопостачання (гіллєва чи кронова частина) розгалужено до безлічі кранів і різних водорозбірних приладів — кінцевих елементів водопровідної системи.
Це може бути борошно: ріка зерна з багатьох полів — через комбайни, вантажівки, фури, вагони, баржі, кораблі-перевізники, а ще краще неперервні зернопроводи трубного типу в якомусь «лояльному» до зерна несучому середовищі — і з другого боку розгалужено до млинів, стаціонарних зерносховищ країни-реципієнта зернового потоку — потім до його млинів, пекарень, хлібозаводів, безлічі великих супермаркетів і дрібних крамниць, де випікають свіжі хлібо-булочні вироби, торти, печиво, макарони, вареники, пельмені — все, що можна придумати з зерна і борошна з різними добавками, начинками, кремами, присипками, спеціями і технологіями оригінального виробництва.. Ідея дуже проста: якщо потік зерна є — все це живе, працює, випромінює запахи, аромати, годує людей і тварин, птахів і риб,.. а нема потоку зерна — воно чахне, в'яне, всихається, як ріка без води, — і все жовкне, задихається, здихає від спраги і голоду довкола неї..
Правда, потік зерна може замінятися іншими потоками сировини для продуктів харчування. Суть в тому, що один організований Ж1-потік чогось корисного (із зовнішнього кореневого середовища у внутрішнє гіллєве) породжує безліч способів його використання і велике різноманіття всіляких можливих виробів з нього.
Також має бути зворотній потік — Ж2-потік — як вени від артерій, як видих від вдиху, як фекалії від їжі.. І воно не повинно викидатися, а повинно текти туди, де його споживають інші живі істоти, інші технології перевикористання — перетворення «гівна в пряник», сміття у щось корисне і потрібне, вторсировини — у нові вироби.. Наприклад, у симпатичні міцні торби з написом «ми тОрбуємося про довкілля».. (вчора бачив в трамваї). До Ж2-потоків відносяться всякі обгортки, тара, шкаралупи, пусті оболонки, які після незначної обробки (очистки) можуть йти на повторний півцикл. Колись так чинили із склотарою, поки вона була відносно стандартна і відомо для чого призначена.. Тепер, при великому різноманітті і неможливості сортувати — її доводиться переплавляти назад в скломасу, а це досить великі енергозатрати
Далі — про види потоків. Потоки бувають неперервні і дискретні. Неперервні еволюційно передовіші, вигідніші, дешевші, менш енергозатратні і менш шкідливі для довкілля. Дискретні — складніші, важчі, енергоємніші,.. більш шумлячі, смердячі, залишаючі після себе масляні плями, розбиті поламані деталі, а подекуди і калюжі крові від вбитих чи покалічених живих істот.. Тому дискретні потоки з часом еволюціонують у неперервні — набагато безпечніші і ефективніші.
Дискретні переважно виражені у возиках на колесах чи на плаву, а часом і через повітря.. Дискретні означає «окремими порціями» — і своїми «незалежними транспортними засобами» для кожної порції вантажу. (Хоч «незалежність» ця дуже сумнівна, ефемерна і відносна). А це включає автономний центр керування (водія з планом і маршрутом перевезення), свій запас енергії (пального в баку, заряду в акумуляторах), свій перетворювач енергії пального чи електрики в енергію поступального руху (двигун — досить важкий, масивний, габаритний, шумлячий і смердячий агрегат зі своїми проблемами і норовом), механічну конструкцію з амортизаторами, шинами, гальмами, коробками передач,.. — і вся ця машинерія потребує постійного обслуговування, ремонту, профілактичного огляду, заміни різних калатаючих частин, — і по суті замість простого транспортного засобу маємо дорогу престижну цяцьку, іграшку, не кожному доступну і по фінансах (купівельній спроможності) і по водійських талантах — вміннях нею керувати і її доводити до ладу — ремонтувати, обслуговувати, коли приходять перші неполадки — щось починає калатати, дрижати, проскакувати, хрипіти, кашляти, диміти і коптити..
Тут можемо зробити вставочку про еволюцію транспорту з точки зору 2Ж-науки. Є три рівні провідності: речовинний, енергетичний, інформативний. Вони виражені трьома поверхами відповідних провідних 2Ж-структур. Еволюція відбувається від дискретної провідності до неперервної. Спочатку неперервність пробивається на найделікатнішому інформативному рівні: створюються системи слідкування за переміщенням вантажу — він по суті «піпікає» про своє місцезнаходження і свій стан — по інформативній системі слідкування — на диспетчерський пункт керування веревозками. Диспетчер вам може повідомити з великою точністю, де зараз ваш вантаж, з якою швидкістю наближається, коли прибуде. Проте командний зв'язок з водієм поки-що на боці водія — він вибирає режими руху по ситуації на дорозі, і тому точно керувати переміщенням з диспетчерського пункту неможливо. В його юрисдикції і запаси пального, і робота двигуна, загальна справність дискретного автомобіля..
Далі переходить в неперервність енергетичний поверх. Ніби запаси енергії «розмазуються» по всій дорозі і визбируються на ходу. Там вже потрібні якісь енергетичні направляючі — як дроти трамвая чи тролейбуса, або шини, вмонтовані в саму дорогу. Але в такому випадку вона повинна бути перекрита якимсь шатром, щоб погодні умови, опади не впливали на стан і безпеку руху. Все ще залишається двигун — перетворювач енергії, хоча вже відсутня необхідність возити з собою її запаси — бо тепер запаси розтягнуті неперервно вздовж дороги і просто «зчитуються», «злизуються» щітками струмоприймача. Правда, він стирається — і його доводиться часто міняти, як графітові вкладки на «палках» тролейбуса.. Можливо, до того часу (коли появиться вбудована енергомережа в дорогах) появиться і дистанційна безпровідна зарядка — і не тре буде морочитися з ковзаючими контактами струмоприймачів. Тут все ж проситься невеликий індивідуальний запас енергії, необхідний для переходу (поскакування, прольоту) через знеструмлені ділянки руху..
Ну і третій етап — коли в трубу вилітає речовинний (найважчий) потік. Він може залишатися в дискретних капсулах, але вони приводяться в рух зовнішніми силами по всій довжині провідного русла. Це може бути магнітний потік, чи потік іонів, які рухають всю інертну масу нейтрального повітря в трубі. А капсули (замінники возиків на колесах) можуть бути надувними — амортизованими від ударів по всьому периметру несучої оболонки, ще й мати «пелеринки», які виконують роль пружинистого паруса для несучого потоку повітря у «вітропроводі».
Цей проект з еволюційної точки зору виглядає найбільш імовірним, бо наш суспільний організм, народжений на дні повітряного океану повторює розвиток нашого біологічного організму (народженого «в теплих лагунах тропічного моря»), клітини якого були наповнені морською водою, — і вона до сих пір струмує в наших жилах, наповнює цитоплазму наших клітин. Аналогічно суспільний організм, народжений на дні повітряного океану, наповнить його повітрям свої провідні жили і свої житлові клітини, і буде зберігати таке комфортне внутрішнє середовище — при будь-яких умовах зовнішнього середовища (куди би не переселявся і де би не розвивався).
Тепер поговоримо про герметизацію кінцевих елементів — клітин суспільного організму, в яких ми живемо і працюємо. Герметизація не означає глуху закупорку, як в стерилізованій консервній банці, а означає підтримку балансу між Ж1-притоком і Ж2-відтоком всіх можливих потоків, які підтримують життєдіяльність всередині клітини. Простіше розбити внутрішнє середовище на окремі зони простих занять: спання, прийому їжі, купання, читання, фітнесу і гігієнічних процедур, різної майстерки, хобі, — із відповідними 2Ж-потоками обслуговування тих спеціалізованих зон (вони можуть бути мобільними, не прив'язаними до конкретного місця внутрішнього простору. Вони можуть надуватися при потребі і зникати після користування. Для цього повинні бути пневморозетки на кожному кроці, де можна надувати чи спускати актуальні меблі, захисні оболонки чи інші прибамбаси (підв'язки, підпорки до них,.) для підтримки положення, пози, зручної в даній роботі чи при даних заняттях.
Загалом має працювати десь біля 4-5 повітропроводів різного типу: для надування меблів, стін, захисних подвійних оболонок; для технічних потреб (напилювання, напінювання додаткових шкаралуп); для дихання, для прибирання (вакуумні труби в підлозі з розетками всмоктування дрібного сміття; ну і великі транспортні труби пневмопошти, пневмо-замовлень з продуктовими пакетами чи товарами різної необхідності..
Все це (евлюційно оправдне і економічно, екологічно, ергономічно, психологічно обґрунтоване) можна «просмакувати емпатично» і відшліфувати конструктивно — але потрібна якась дружня підтримка — а воно вже 40 років нікого не цікавить — проект суспільного організму на дні повітряного океану, який живе, п'є, дихає, працює за рахунок розвинутих 2Ж-мереж найрізноманітнішої провідності (кожна протягнута «мислєю по дрєву» у трьох рівнях: інформативному, енергетичному та речовинному, у різних степенях еволюції від дискретної до неперервної провідності).
Задушливі сигарети там ні до чого. За них там розстріл, утилізація, стерилізація, тривала обробка залишків отруєного повітря, — як від збудника хвороби чи від метастазів ракової пухлини. Не треба там тютюнової отрути, бо вона відроджує в людях первісних допотопних монстрів з їх хижими запитами і дуже помпезними, амбітними, твердолобими егоїстичними захцянками.
Ще година до публікацій.. подумалось от, що їх парують з тої самої причини: бо в ютубі теж мабуть діють схожі обмеження по часу - от вони й видають 2 фільми в 1 — щоб менше чекати.
