Ххудоба куррвива.. Нема дня без курвивої худоби і її мертвлячого задушливого ххамовитого позерства. Хай би вже виздихала скоріше всім скопом і не дуссила так нагло всю співчутливу довірливу природу..
Ккароч, я вам буду описувати словами — а ви потім самі намалюєте. Бо в мене нема до мальовання жодного натхнення, жодної справжньої музи за все героїчно-нікчемне життя.
2Ж-картина світу не «складається» з пазлів, складових частин, окремих деталей, а вона відразу цільна — тільки проявляється поступово, переходячи з реалій в уяву. І зав'язується вона довкола траєкторій руху — «логістичних схем, шляхів», як би сказали сучасні організатори, стратеги і тактики військової справи та інших технологій. Для початку ви побачите уявою «двосторонні віники», Ж-подібні (деревоподібні — з корінням і гіллям) траєкторії однорідних потоків — від місць їх добування — до місць переробки, очищення, збагачення, покращення якостей — і розповсюдження споживачам кінцевого продукту для його використання. Це може бути вода — траєкторій руху води: від багатьох джерел згалуженими річищами вниз (коренева частина), а потім через фільтри водозабору, відстійники, іонізатори, дезинфікатори (знезаражувачі), різні сольові добавки у пропорціях, корисних для здоров'я, — і в систему водопостачання (гіллєва чи кронова частина) розгалужено до безлічі кранів і різних водорозбірних приладів — кінцевих елементів водопровідної системи.
Це може бути борошно: ріка зерна з багатьох полів — через комбайни, вантажівки, фури, вагони, баржі, кораблі-перевізники, а ще краще неперервні зернопроводи трубного типу в якомусь «лояльному» до зерна несучому середовищі — і з другого боку розгалужено до млинів, стаціонарних зерносховищ країни-реципієнта зернового потоку — потім до його млинів, пекарень, хлібозаводів, безлічі великих супермаркетів і дрібних крамниць, де випікають свіжі хлібо-булочні вироби, торти, печиво, макарони, вареники, пельмені — все, що можна придумати з зерна і борошна з різними добавками, начинками, кремами, присипками, спеціями і технологіями оригінального виробництва.. Ідея дуже проста: якщо потік зерна є — все це живе, працює, випромінює запахи, аромати, годує людей і тварин, птахів і риб,.. а нема потоку зерна — воно чахне, в'яне, всихається, як ріка без води, — і все жовкне, задихається, здихає від спраги і голоду довкола неї..
Правда, потік зерна може замінятися іншими потоками сировини для продуктів харчування. Суть в тому, що один організований Ж1-потік чогось корисного (із зовнішнього кореневого середовища у внутрішнє гіллєве) породжує безліч способів його використання і велике різноманіття всіляких можливих виробів з нього.
Також має бути зворотній потік — Ж2-потік — як вени від артерій, як видих від вдиху, як фекалії від їжі.. І воно не повинно викидатися, а повинно текти туди, де його споживають інші живі істоти, інші технології перевикористання — перетворення «гівна в пряник», сміття у щось корисне і потрібне, вторсировини — у нові вироби.. Наприклад, у симпатичні міцні торби з написом «ми тОрбуємося про довкілля».. (вчора бачив в трамваї). До Ж2-потоків відносяться всякі обгортки, тара, шкаралупи, пусті оболонки, які після незначної обробки (очистки) можуть йти на повторний півцикл. Колись так чинили із склотарою, поки вона була відносно стандартна і відомо для чого призначена.. Тепер, при великому різноманітті і неможливості сортувати — її доводиться переплавляти назад в скломасу, а це досить великі енергозатрати
Далі — про види потоків. Потоки бувають неперервні і дискретні. Неперервні еволюційно передовіші, вигідніші, дешевші, менш енергозатратні і менш шкідливі для довкілля. Дискретні — складніші, важчі, енергоємніші,.. більш шумлячі, смердячі, залишаючі після себе масляні плями, розбиті поламані деталі, а подекуди і калюжі крові від вбитих чи покалічених живих істот.. Тому дискретні потоки з часом еволюціонують у неперервні — набагато безпечніші і ефективніші.
П.с. Вчора почув фразу захоплення товариша фонтануючим V-виробом — порскалкою для грунтування стін білим клейким молочком: наскільки швидше і ефективніше від Z-маханини пензлем!
Переходячи від дискретних Z-технологій з «вольовою» примусовою маханиною туди-сюди — до фонтануючих V-технологій неперервного типу — ми мовби сідлаємо потужного монстра: включаємо зовнішню енергію і переводимо «статус» системи із дорогої, небезпечної, примусово-вольової, дисциплінарно-янь-ської — в безпечну, ігрову, цікаву, духовно-інь-ську, яка до того ж знаходить безліч нових застосувань і стає непомітним духовним фундаментом, джентльменським набором «всіх благ» нашого існування як цивілізаціїї і мирного самодостатнього соціуму..
Дискретні переважно виражені у возиках на колесах чи на плаву, а часом і через повітря.. Дискретні означає «окремими порціями» — і своїми «незалежними транспортними засобами» для кожної порції вантажу. (Хоч «незалежність» ця дуже сумнівна, ефемерна і відносна). А це включає автономний центр керування (водія з планом і маршрутом перевезення), свій запас енергії (пального в баку, заряду в акумуляторах), свій перетворювач енергії пального чи електрики в енергію поступального руху (двигун — досить важкий, масивний, габаритний, шумлячий і смердячий агрегат зі своїми проблемами і норовом), механічну конструкцію з амортизаторами, шинами, гальмами, коробками передач,.. — і вся ця машинерія потребує постійного обслуговування, ремонту, профілактичного огляду, заміни різних калатаючих частин, — і по суті замість простого транспортного засобу маємо дорогу престижну цяцьку, іграшку, не кожному доступну і по фінансах (купівельній спроможності), роб і по водійських талантах — вміннях нею керувати і її доводити до ладу — ремонтувати, обслуговувати, коли приходять перші неполадки — щось починає калатати, дрижати, проскакувати, хрипіти, кашляти, диміти і коптити..
Тут можемо зробити вставочку про еволюцію транспорту з точки зору 2Ж-науки. Є три рівні провідності: речовинний, енергетичний, інформативний. Вони виражені трьома поверхами відповідних провідних 2Ж-структур. Еволюція відбувається від дискретної провідності до неперервної. Спочатку неперервність пробивається на найделікатнішому інформативному рівні: створюються системи слідкування за переміщенням вантажу — він по суті «піпікає» про своє місцезнаходження і свій стан — по інформативній системі слідкування — на диспетчерський пункт керування веревозками. Диспетчер вам може повідомити з великою точністю, де зараз ваш вантаж, з якою швидкістю наближається, коли прибуде. Проте командний зв'язок з водієм поки-що на боці водія — він вибирає режими руху по ситуації на дорозі, і тому точно керувати переміщенням з диспетчерського пункту неможливо. В його юрисдикції і запаси пального, і робота двигуна, загальна справність дискретного автомобіля..
Далі переходить в неперервність енергетичний поверх. Ніби запаси енергії «розмазуються» по всій дорозі і визбируються на ходу. Там вже потрібні якісь енергетичні направляючі — як дроти трамвая чи тролейбуса, або шини, вмонтовані в саму дорогу. Але в такому випадку вона повинна бути перекрита якимсь шатром, щоб погодні умови, опади не впливали на стан і безпеку руху. Все ще залишається двигун — перетворювач енергії, хоча вже відсутня необхідність возити з собою її запаси — бо тепер запаси розтягнуті неперервно вздовж дороги і просто «зчитуються», «злизуються» щітками струмоприймача. Правда, він стирається — і його доводиться часто міняти, як графітові вкладки на «палках» тролейбуса.. Можливо, до того часу (коли появиться вбудована енергомережа в дорогах) появиться і дистанційна безпровідна зарядка — і не тре буде морочитися з ковзаючими контактами струмоприймачів. Тут все ж проситься невеликий індивідуальний запас енергії, необхідний для переходу (поскакування, прольоту) через знеструмлені ділянки руху..
Ну і третій етап — коли в трубу вилітає речовинний (найважчий) потік. Він може залишатися в дискретних капсулах, але вони приводяться в рух зовнішніми силами по всій довжині провідного русла. Це може бути магнітний потік, чи потік іонів, які рухають всю інертну масу нейтрального повітря в трубі. А капсули (замінники возиків на колесах) можуть бути надувними — амортизованими від ударів по всьому переметру несучої оболонки, ще й мати «пелеринки», які виконують роль пружинистого паруса для несучого потоку повітря у «вітропроводі».
Цей проект з еволюційної точки зору виглядає найбільш імовірним, бо наш суспільний організм, народжений на дні повітряного океану, повторює розвиток нашого біологічного організму (народженого «в теплих лагунах тропічного моря»), клітини якого були наповнені морською водою, — і вона до сих пір струмує в наших жилах, наповнює цитоплазму наших клітин. Аналогічно суспільний організм, народжений на дні повітряного океану, наповнить його повітрям свої провідні жили і свої житлові клітини, і буде зберігати таке комфортне внутрішнє середовище — при будь-яких умовах зовнішнього середовища (куди би він не переселявся, куди би не розвивався чи не відбруньковувався своїми житловими і робочими клітинами).
Тепер поговоримо про герметизацію кінцевих елементів — клітин суспільного організму, в яких ми живемо і працюємо. Герметизація не означає глуху закупорку, як в стерилізованій консервній банці, а означає підтримку балансу між Ж1-притоком і Ж2-відтоком всіх можливих потоків, які підтримують життєдіяльність всередині клітини. Простіше розбити внутрішнє середовище на окремі зони простих занять: спання, прийому їжі, купання, читання, фітнесу і гігієнічних процедур, різної майстерки, хобі, — із відповідними 2Ж-потоками обслуговування тих спеціалізованих зон (вони можуть бути мобільними, не прив'язаними до конкретного місця внутрішнього простору. Вони можуть надуватися при потребі і зникати після користування. Для цього повинні бути пневморозетки на кожному кроці, де можна надувати чи спускати актуальні меблі, захисні оболонки чи інші прибамбаси (підв'язки, підпорки до них,.) для підтримки положення, пози, зручної в даній роботі чи при даних заняттях.
Загалом має працювати десь біля 4-5 повітропроводів різного типу: для надування меблів, стін, захисних подвійних оболонок; для технічних потреб (напилювання, напінювання додаткових шкаралуп); для дихання, для прибирання (вакуумні труби в підлозі з розетками всмоктування дрібного сміття; ну і великі транспортні труби пневмопошти, пневмо-замовлень з продуктовими пакетами чи товарами різної необхідності..
Все це (евлюційно оправдне і економічно, екологічно, ергономічно, психологічно обґрунтоване) можна «просмакувати емпатично» і відшліфувати конструктивно — але потрібна якась дружня підтримка — а воно вже 40 років нікого не цікавить — проект суспільного організму на дні повітряного океану, який живе, п'є, дихає, працює за рахунок розвинутих 2Ж-мереж найрізноманітнішої провідності (кожна протягнута «мислєю по дрєву» у трьох рівнях: інформативному, енергетичному та речовинному, у різних степенях еволюції від дискретної до неперервної провідності).
Задушливі сигарети там ні до чого. За них там розстріл, утилізація, стерилізація, тривала обробка залишків отруєного повітря, — як від збудника хвороби чи від метастазів ракової пухлини. Не треба там тютюнової отрути, бо вона відроджує первісних допотопних монстрів з їх хижими запитами і дуже помпезними, амбітними, твердолобими егоїстичними захцянками..
Помилково тих деградованих з людини допотопних потвор з висячим підгарлям і цинічними закваснілими очима комодоського варана тепер вважають «рептилоїдами» і мало не моляться на них, гонорово-войовничих, як на «вищу расу».. А бути «холоднокровним» (півмертво-нечутливим, зверхньо-байдужим, arrogant-но-бездушним, рівнобедреним до «тягот і лішеній воінской служби» при будь-яких примітивних роботах) тепер вважається ознакою «крутизни» (в лакованих мештиках гидливо по болотах зранку приносити завдання в роздовбаний цех з протягами і бетонною «монтажною плямою» на підлозі, а ввечері забирати продукцію і вислуховувати скарги неприкаяних курвивих роботяг-алкашів, а потім нарешті знаходити Івана-технолога, який їм зробить монтажний стіл, «хлєборєзку» для металевих макаронів, винесе гримляче піддувало подалі на вулицю, напридумує приспособ і композицій для «дорогих клієнтів» — і отримає за те «дишло в горло» і прокляття в душу від курвивих сусідів, яким похуй на «твої проблеми»).. і так Іван ще з часів курвивої «перестройки» — замість займатися наукою, музикою, цікавими проектами і мати якісь свіжі враження і прибутки від життя — шляється від курця до курця і доказує курвивим виродкам, що вміє «щось реальне»..
А самі курвиві виродки, як передчасно постарілі діди, сидячі «на призьбі» при будь-яких житлових чи робочих клітинах (чи стоячі-позуючі при будь-яких багатолюдних проходах, як «мертві з косами» — зі шлейфами психопаразитичної отрути), — самі курвиві виродки вважають Себе «представниками багатостраждального народу», а талановитих неприкаяних Іванів виловлюють на вулицях навіть посеред ночі — і посилають на фронт здихати. А якщо не вдається — то штрафують «за перехід порожньої вулиці в не положеному місці» на 255 грн. Потім штраф зростає до півтори тисячі — через якісь дуже засекречені «виконавчі служби» — воочевидь на зарплату для курвивих паразитів, які там теж «працюють».. А якщо Іван на пенсії, але ще ходить «на роботу», то йому ту нещасну пенсію скорочують на третину: від 3+ до 2,5 тис.грн в місяць. А Собі дорогим курвивим на «керівних посадах» нараховують мільйонні зарплати, більші, ніж в американського президента, а потім дивуються, чого той президент кладе на них великий жирний болт і чого Європа припиняє допомогу..
