https://x.com/ipirano/status/1986932226001707260?t=UlqOFVsc-5OtoWfuReKs6g&s=19 — проситься до розгляду (детальнішої медитації) цікава тема про війни брахіцефалів (круглоголових) проти песиголовців (довгомордих) — любителів чіткого поділу на касти та ієрархії «соподчінєнія», де все чітко проконтрольовано, пронумеровано, вкладено в рамочки і заховано в довгі шухляди «матриці» (майже матки, висиджуючої мурашине чи бджолине царство — наступну цивілізацію виздихуючої висихаючої планети)..
Але не все так зразу. Спочатку про модель походження одних і других:
так грубо-схематично — брахіцефали (круглоголові) ніби походять з копчика (з низу хребта) вимерлих (розчленованих метеоритами) динозаврів, де мозок був завбільшки з футбольний м'яч, а песиголовці (довгоморді) походять з гусячого переднього кінця, де мозок був завбільшки з горішок. Тому (за законами розвитку систем) у них більша тяга до утворення над-систем: суспільних утворень, ієрархій, складних конструкцій, де треба менше думати (бо нема чим), а більше активно діяти, завойовуючи території і утверджуючи свої примітивні тюремні диктатури..
При спрощенні складових частин — складність переноситься у надсистему. І навпаки.

Про частоти. Круглоголові (котячі, лев'ячі, з копчика динозавра) мають більш високу «частоту процесора» і діють, мислять, живуть, планують, передбачають ОБРАЗАМИ, сюжетами, чуттями, інтуїцією, правою частиною мозку — вони більш духовні, більш ламінарні, плавні, потокові, неперервні. Довгоморді ж утверджують себе ЗВУКАМИ — живуть на нижчих, але більш домінантних, вольових, подавляючих частотах, люблять відлуння власного голосу, більш схильні до паразитизму на «енергії Уваги» — крутяться перед носом, мєльтєшать під руками і ногами — вони більш вольові, різкі, більш рвучкі, дискретні.

Довгомордим (песиголовим) належать більш старі і відповідно більш високі інформативні поля — вони відчувають втручання на свою територію, коли твій дух «випирає бугром», несе високий заряд — і всіляко хочуть його збити, струсити стресами, нав'язують свою домінанту безкінечними тупими повторами — можуть гавкати десь по сусідству без перерви по три-чотири години, якщо ти потужно щось генеруєш уявою: зайнятий проектами, медитуєш над деталями, сюжетами технологій, проектуєш те, чого ще нема, але мусить бути, — тобто потроху видобуваєш з уяви — ПЕРЕНОСИШ З НЕРЕАЛЬНОГО В РЕАЛЬНЕ — якісь об'єкти, проектуєш населені простори і сюжети технологій їх поступового вирощування — і ця генерація робиться духовною силою: зусиллями «старання-страждання-терпіння»*, які супроводжуються відповідним йогівським диханням (по пранаямі) із затримкою на вдиху — своєрідним «втисканням духу в глибини» — антисиметричного підніманню вантажів нагору. Це серйозна робота, якої не видно, але песиголові, курці і прочі міщанські паразити відчувають її високочастотну енергетику — як «злу силу» (інь-ську енергію розширення, росту, розвитку — силу духу, яка тим не менше, робить добрі справи, будучи сконцентрована «вольовим руслом» у вузький пучок цільової медитації. Волі без духу не буває, як не буває кінетичної енергії без потенціального запасу).

Але паразити знаходять всякі стресові методи — підлі пранкерські напади — щоб той працюючий врівноважений дух струсити — і розвалити всю задуману конструкцію. В буквальному розумінні — розчавити скляну посудину, у якій скрупульозною працею складався якийсь філігранний вітрильник. І ця руйнація відчувається реальними болями після псячого підлого струсу (різкого неочікуваного нападу збоку чи ззаду), після отруйного курвивого шлейфу чи навіть вигляду чорнодірого упира, котрий всю увагу натягує на себе — бездиханного півмертвого трупа на дорозі.. Ну і після тупих монотонних повторів якогось рекламного деренчання — вібрацій трамвайного радіо з мільйонно-кратними повторами з чорного ящичка.. Як були три паразитичні фактори 45 років тому (відчувалися після величезних відкриттів, про які хотілося кричати на цілий світ — але світ їх «утихомирив і врівноважив» курвивою нудьгою і тюремною рутиною обкурених глухих і сліпих кабінетів з пишними помпезними лозунгами-гаслами на дверях..) — як були «пси-курці-радіоточки» — так і залишилися, і нікому нічого не докажеш у світі курвивого похуїзму: тебе насильно зроблять божевільним шизофреніком і заблокують так, що не зможеш кінцівками рухнути.. Потім будеш доказувати різницю між «шизофреніком», який шарахається від власної тіні, — і «шизоїдом» — творчим типом темпераменту, який може підсилювати і розвивати найтонші флуктуації вакууму, видобуваючи з них цілі сюжети, історії, «підказки з ефіру», якими жива Природа нагороджує пристрасних і помагає їм втілювати задумане, роблячи їх життя більш потоковим, ламінарним, комфортним..

X (formerly Twitter)
Ivano Piano (@ipirano) on X
Така от Пандорра: брахіцефали (круглоголові, самодостатні)
проти песиголовців (довгомордих, любителів ієрархій «соподчінєнія» і жерунів енергії уваги)

Запис в Телеграмі від 15 листопада 25 року.

Тепер мій Твіттер закрили. Хто закрив? — «всі свої», колишні співробітники ОСББ (пожалілися і заблокували «навічно, назавжди»!) після того, як я з ними поділився посиланнями на свою писанину. А хто конкретно? — думаю Таня Кіріллова, начальниця. Бо тільки вона курить з моїх знайомих, хоч неоднократно вказував, що відношу її до 3% талановитих винятків типу Роберта Хайнлайна, Роберта Шеклі, Альберта Ейнштейна чи Ґолди Мейєр, які теж курили, але воочевидь куриво їм не шкодило. Тобто були «мутантами» в позитивному розумінні. Можливо, я помилявся, бо інші «писуни» зі скаргами дістали її «до мозга костєй і бєлого калєнія», а Іван просто потрапив під роздачу.
Але воно якось фізично відчувається як стискання стін бетонного периметру. Івана по-трошки обчімхують: заблокували  «Контакти» (хоч там була і музика — деякі обробки з «фруті-лупсу», і 3-вимірні ілюстрації проектів), потім заблокували ЖЖ (куди вліз чисто за назвою, схожою на 2Ж), потім заблокували 2 колонки в Фейсбуці ("мозґ женщіни" подав заяву на блокування, бо я йому щось письмово пояснював, а воно вклало свою злобну інтонацію, такоє ранімоє), в Інстаграм взагалі не пхався, бо не переношу гламур.. Потім гаджети почали здихати один за другим — і відповідно всі пов'язані з ними записи і дописи разом з паролями.. Так що Іван скоро буде "гол, как сокол" (фалкон) і полетить його душа кудись нафіґ в галактичні простори і буде там мільярди років дір₴явитися метеоритами і покриватися космічним пилом

* про духовну силу був окремий короткий допис, але не можу знайти до нього ілюстрації з глибокими відлуннями дрімучого лісу: "Якщо тебе хтось роздратував, рознервував, збісив — посади дерево".. :

https://youtu.be/DaS35fvtOhA?si=10-pmcxMlmWJmw4z креаціоністи проти еволюціоністів. У мене на руках докази еволюції: на лівій руці — пальці, які бігали по струнах, — принаймі на півсантиметра довші від пальців правої руки, які тримали смичок. І ще про зусилля еволюції: духовні зусилля терпіння, сопіння, старання, страждання, які виражаються в затримці дихання на вдиху і "посилання енергії прани" (кисневої, дихальної енергії "повільного горіння") в зосереджену точну роботу по вираженню задумів, пристрастей, бажань, хотінь, по реалізації планів, матеріалізації ідей — чи принаймі в переборювання хвороби, витримування болю, терпінню якогось дошкульного фактора..
Апогей того внутрішнього тиску — "протистояння" агресивним руйнівним факторам об'єктивної реальності — описаний російськими жінками, які мстиво катували полонених "німчиків": вони кололи їх шомполами в найдошкільніші місця, поки в тих від болю і внутрішньої напруги не тріскали очі.. І ще така внутрішня напруга — до витріскування очей — була пережита Еварістом Галуа, французьким революціонером і математиком, який за ніч перед стратою встиг написати в тюремній камері якусь визначну математичну роботу..
Тож вам би чітко усвідомити, що зусилля еволюції, розвитку, матеріалізації ідей, втілення планів, задумів — це в основному регулярні стресові високочастотні "високовольтні" зусилля реально "духовної", дихальної природи — того самого "терпіння-сопіння-старання-страждання" — і дякувати Богові, якщо вони вже виражаються у самій роботі — у її витончуванні і вдосконаленні "вираження задумів", "втілення проектів", "реалізації планів", (якщо твоя робота дастатньо захищена від дошкуляючих саме тобі паразитичних факторів), — а не в щоденному "переборюванні труднощів" добирання до робочого місця поміж упирів, зрадників, гнилих розслаблених трупів, тупих здихаючих зомбі, наглих деградованих орангутангів від "життя простого, життя сьмішного", поміж нечутливих каменюк — курвивих "Реалістів" -  пам'ятників власної амбітної пихи з великим Я і сигаретою в писку, які зжирають 2/3 чи 3/4, чи 9/10 енергії (Енергії Уваги!), призначеної для роботи, засипають піску в мотор, отрути в мозок, вогню ненависті і проклять в замучену душу.
Ілюструвати якусь релігійну тавтологію, відому всім, товчену в мозги вже понад 2 тисячі років, підібгавши під своє "легке павутинне покровительство" і динозаврів, і будь-які наукові сентенції, видаючи їх за "задум Божий" і "путі Господні нєісповєдіми" (як це роблять вічно святкуючі баптисти зі своїми журнальчиками і готовими відповідями на всі питання) — там жодної напруги не треба. І такі "авторитети" подавляють зусилля еволюції низькочастотними басами — чисто за законами акустики: низькі частоти подавляють високі, а спокійна інтонація справляє на публіку більш благотворний вплив і додає певності в прописних "загальновідомих істинах" — відповідно переманює на свій бік "подавлющєє большинство" зівак набагато ефективніше, ніж якийсь психанутий "високочастотний" першовідкривач, який по тих же "прописних біблійних істинах" нікого ні в чому не переконає, тільки наживе ворогів, бо "нема пророка у своїй вітчизні" 3333333333333333333 — в країні мертво-спокійних обкурених дурнів, — от нема і все — хоч вдень зі свічкою шукай. І нікому більше крім тебе те куриво не шкодить. Тож напевно ти сам якийсь хворий — а стрілки переводиш на здорових, яким похуй..
Святкуючим і публічно радіючим** баптистам-"креаціоністам" дуже підходить напис, який часто зустрічається на цвинтарних воротах: "Вони вже вдома, а ти в гостях". Та й ілюстрації в їхніх журнальчиках — з сапочками в райських садах і городах — надто вже "плоскоземельні" — тільки для вибраних із "золотого мільярду". Концепція "вертикального розвитку" від 2Ж-науки пропонує розшарування екологічних ніш по вертикалі із штучним освітленням і застосуванням павутинної натяжної архітектури на основі легких пінистих, пористих, волокнистих матеріалів і пневмо-оболонок для житла, одягу, меблів, транспортних засобів (принаймі тих, що над землею, а в підземних, підводних, підсніжних рівнях можуть бути традиційні і ще жорсткіші матеріали).
Мені подобається ота ілюстрація..  Правда, я б її екстраполював (розширив): "кожного разу, коли тебе хтось/щось дратує, — посади дерево."
Мені подобаються джунглі "Аватару", ліси, в яких жили динозаври, — і я хотів би густотою багатоярусних зелених насаджень досягнути тої ж густоти повітря (35% кисню), яким вони дихали і в якому вони літали (майже плавали).
https://t.me/ipirano/1455

@ivanopiano5970

**вони якось любили збиратися в поїздах чи на вокзалах групами по 10-15 чоловік і радісно шуміти, самим собі плескати, щоб показати, які вони щасливі у своїй вірі (ти ще в пеклі — а вони вже в раю: приєднуйся! — вони ще й гроші тобі заплатять за спільне святкування.. Батькові історику не раз пропонували 300$ в місяць, щоб був їхнім "пастором" — так вміло їх "садив на екзаменах", коли ще ходили по хатах і по квартирах зі своїми нав'язливими темами)

 

Сьогодні збісили москалі в громадському транспорті. Гавнисте і нагле — такий вердикт. Проявляли експансію гавноязичія. Спочатку двоє молодших позували в перших рядах (кудрявий мордатий — лицем до публіки) — обговорювали на цілий автобус якусь продавщицю, яка їм чимсь не догодила (хотів підійти втихомирити, мол тут за кацапский язик можна схлопотать по мордяці — по упітанной кудрявой роже), потім вони вийшли — лишився пиздіти по телефону ще один старший москаль — успокаівал свою подругу, шо он хароший, вот только не получаєцца так жить, как хатєлось би (тому пиздуну хотєлось би внушить с прістрастієм, щоб передзвонив до подруги пізніше, бо йому зараз "нєудобно разґаварівать", бо повний автобус народу вже зубами скрипить і починає гудіти, як бджолиний рій, від його гавнисто-кацапського мовлення). Попробував уявити "від протилежного": якби десь в глубінкє нєоб'ятної песиголової рашки хтось отак пиздів 15 хвилин на публіку по-українськи — його би скопали всім скопом і серйозно покалічили "судом Лінча", або й закатрупили би на найближчій зупинці.