https://youtu.be/T_oDeZPOQvs?si=QsRSCSOBqvB-yf1T — історія Китаю за 2 год.46 хв.. Згадав, що вчоа була річниця (20 жовтня 1980 р.) від перших виступів про 2Ж-цикли суспільного організму. Якби не огида до «комуняків» (обкурених «всєх сваіх», які до сих пір тримають монопольний контроль над комунікаціями і залуплюють ціни і починають війни, і вбивають «нєугодних», і підкуповіють на дурнячка зрадників по цілому світу) — її елементарно можна було би пришити до «теорії наукового кумунізму». Але в моїх колонках Телеграму є кілька статей, які категорично відхрещують 2Ж-науку від такої спадщини, бо вона зовсім з інших джерел, і там ніяка гібридизація не проходить. То як ліпити «мак голів» гласних засідань галасливих дурисвітів з великим представницьким «Я» — до тихої комфортної роботи в обладнаних «келіях» ("к.ел-тах кінцевих елементів" — капсул для мікроструктурних занять вчених-дослідників чи творців-проектантів, чи конструкторів-винахідників, достатньо усамітнених, щоб не заважати одне одному, і в той же час підключених до світових банків інформації і ресурсів, щоб не випрошувати засоби для роботи і не ходити за дозволами по "вище-сидячих інстанціях" — не бути "під ковпаком" у якогось приватного Фантомаса чи суспільного партійного боса..).. Або ліпити мотоциклетний гуркіт рокерів — "хрустиків", які своїми ревищами просять, щоб їх лупити бітами по зубах, і прочої тяжкої гримлячої залізної техніки — до тихого ламінарного руху водоростей, мурен, кальмарів — обтічних істот підводного світу, моделюючи еластичні форми і матеріали яких — ми отримаємо оптимальні транспортні засоби для безшумного швидкого переміщення в повітряному океані.. І зрештою, ніби замість проектувати повноцінні багатоклітинні космічні чи підводні поселення з легких пінистих, пористих, волокнистих еластичних матеріалів — дальше ліпити якісь бляшані "бочки Діогена" — тісні і незручні, як шанхайські клітки-камери для знерухомлених доходяг, — але гордо названі "космічними апаратами, станціями, колоніями"..
знайшов тут якусь сто-надцяту подачу 2Ж-науки (моделі 2Ж-циклів провідності), але вона теж, як завжди, вперлася в нерухому бетонну стіну курвивого падла і не знаходить жодного продуктивного виходу, тільки пнеться "піднімати непідйомне", на пальцях пояснюючи розслабленим байдужим курвивим дебілам, як це робиться "силою духу" — як матеріалізуються ідеї і переносяться із суб'єктивного в об'єктивне..
Хоч вішайся, падла: зачухана нудна робота поміж курців на меблевій фабриці — "реальна", бо за неї платять "живі гроші" (можеш за пару місяців вилізти з боргів), — а відкриття світового масштабу — "нереальне", бо його ніхто не розуміє: "Ти щось собі надумав", "Твойо індівідуальноє мнєніє" нікого не гребе і не цікавить (особливо жінок), а доказувати дебілам, що вони не праві, а тим більше гнати якийсь позитивний ажіотаж, — вже просто нема сили. (А, "тото не наука — то якась релігія" — ще мнєніє однокласника, доктора наук, з яким три роки сиділи за одною партою в фіз-мат школі..)
Теорія 2Ж-циклів. Макротехнічний дзен (короткі тези).
Те, в чому ми живемо, є великий багатоклітинний організм макро-масштабу,
і розвивається він за тими ж законами провідності, за якими розвивалися колись біологічні мікро-організми.
Тут ключове слово — ПРОВІДНІСТЬ. Ми розглядаємо траєкторії руху — часові сліди переміщення однорідних потоків.
Для суспільного організму це потоки їжі, палива, будівельних матеріалів, тобто, якщо узагальнити і класифікувати — потоки речовин, енергії та інформації.
Ми їх розкладемо на три поверхи: верхній — інформактивний — найлегший, найшвидший, а нижній, речовинний — найважчий, найповільніший. Енергія (середній проверх) рухає речовини (нижній), а інформація (верхній) контролює і регулює енергетичні потоки.
Тепер найголовніше — зворотні зв'зки: вони працюють як по горизонталі — між однорідними потоками різного напрямку, так і по вертикалі — між різними поверхами провідності.
Здійснюються вони методом 2Ж-циклів — ПОДВІЙНОГО ДЕРЕВА ПРОВІДНОСТІ.
(ТУТ 2Ж- ІЄРОГЛІФ, а не аббревіатура. Означає дві деревоподібно розгалужені провідні структури з корінням і гіллям. Коріння лежить у ЗОВНІШНЬОМУ середовищі — більш хаотичному, дикому, з більшими перепадами умов оточення, а гілля — у ВНУТРІШНЬОМУ середовищі — більш впорядкованому, захищеному, геометризованому, комфортному з меншими перепадами умов існування.
Розвиваються живі багатоклітинні системи ізсередини назовні — з легких швидкісних інформативних рівнів — до важких матеріало- та енергоємних. На верхніх інформативних рівнях продумуються та емпатично просмаковуються різні моделі розвитку — і вибираються найоптимальніші варіанти, виходячи з наявних потреб і можливостей. Потім включаються фінансові потоки, які віднесемо до енергетичного рівня провідності, і в самому кінці рухаються маси матеріалів, втілюючи добре розрозблений і прорахований проект. Ми ніби "заливаємо матеріалами" інформативний "привид", голограму, форму, існуючу в польовому варіанті. На даний час це масштабовані копії, 2D-проекції об'ємного 3D-проекту, вкладеного (вписаного, вбудованого) в існуючу ситуацію.
Вони теж приходять ізсередини — з уяви проектанта, технолога, замовника і організатора втілення об'єкту.
Це творчий процес — "вільна експлозія" матеріалізації ідеї.
Існують також зворотні руйнівні впливи — як від агресивного оточення стихій, так і від агресивних конкурентів, які воліють бачити і мати на тих самих умовах, в тому самому оточенні дещо інше, що більше відповідає їхнім потребам, смакам і уподобанням. Такі протидії існують завжди і проявляються ще на ранніх стадіях визрівання проекту — як ідеологічна боротьба чи боротьба ідей. І часто навіть на цьому інформативному польовому рівні виникають тяжкі матеріальні конфлікти з плачевними наслідками.. Добре, якщо вони якось вирішуються мирним шляхом консенсусу і взаєморозуміння. Часто йдуть в діло абсолютно аморальні методи брехні, обману, застрашування, підлих нападів з метою взагалі знищити конкурента, стерти з лиця землі.. (Старе зазвичай проявляє більше агресії по знищенню і блокуванню нового, ніж якоїсь "родопомагальної" (майєвтичної — за Сократом) сили, щоб дати йому простір і енергію для розвитку.
І тому виходить, що не завжди втілюються найкращі ідеї — часом втілюються найгірші. Особливо в середовищі, отруєному тютюновим наркотиком, який розриває синаптичні зв'язки між нейронами і робить з людини дуже поважного, ретроспективно мислячого, упередженого і арроґантного, зверхнього і хамовитого дебіла. До того ж курці вважають себе великими РЕАЛІСТАМИ і в корені заперечують таку очевидну природну модель первинності ідеї над матерією — керівну роль "тонких енергій" над товстими..
Все. Тема курива — як піке в тему Смерді — заперечення життя. Будемо по можливості її оминати, бо там нема з ким і нема про що говорити. Куриво треба заборонити як тяжку душовбивчу наркоманію — тільки тоді можливий якийсь нормальний розвиток. Інакше — примітивне тюремне ретро. Сповзання в бездухі без-енергійні ями і тупа деградація. Але воно, сука, в'їлося в суспільну свідомість, як щось добре, благородне — "тютюн і люлька", козаки, опришки, "ген-ген, гай-гай" — слава і відгомін все славніших і легендарніших прадавніх віків. І всі туди лізуть скопом, переоцінюючи історію і взагалі нехтуючи футуристику як вилами по воді писане.
Отож, про макротехнічний дзен. Він звільняє від фанатичних упереджень і паразитичних асоціацій прості протилежності: як день і ніч, тепло і холод, світло і темрява, будь-які протилежності, названі китайцями інь і янь. Чи янґ — воно твердіше. Інь відповідно м'ягше.. Янь важче, інь — легше. Інь роздуває, розширює, янь — навпаки стягує, трамбує, стискає, дусить, давить, чавить.. Навіть трамбуюче триндяче радейко неперервно давить на психіку на деяких (практично на всіх) курецьких роботах. Мимоволі вслухаєшся — затримуєш дихання на тому тартаку для перемелювання повітря, вникаєш в не потрібні тобі теми тотальної мозгодробилки — і потім ходиш з ними, як обісраний, і по три дні не вилазить з голови мелодія якогось тупого шляґера..
Тут вже вилазить втретє когнітивний дисонанс (1 — первинність ідеї над матерією, в яку не вірять пост-совкові дебіли — Великі Реалісти, 2 — курці (абсурд самозадушення-самоотруєння), 3 — радіоточки як обов'язковий елемент трамбування мозгів в ел.транспорті і на всіх курвивих роботах), бо прагнучи бути "об'єктивними" — ми скочуємося в без-емоційну безсторонність, а за нею — в пофігістичну безпринципність.. бо хоч він от — як на долоні — Принцип Дерева — 2Ж-модель перерозподілу потоків і взаємообміну між середовищами в живій природі..
Але ж тих ходячих Принципів зі своїми мертвими кілками в горлі — як гною в Авгієвих конюшнях — на всіх перонах, вокзалах і зупинках, позуючих зі своєю всезнаючою мертвотою на кожному людному проході і заставляючих Себе запам'ятати — а тебе знищити: отруїти, обісрати, обезцінити.. Абсурд у тому, що вони самі себе вбивають, обездуховлюють, створюють потенціальну яму всередині — щоб затягнути (засмоктати, впихнути) туди якнайбільше гноївки "життя реального" і обтяжити себе (з самого ранку!) "солідністю" — окам'янити (перетворити у вікопомну скульптуру), омертвити — і при тому виглядати на публіці якнайповажнішим, --авторитетнішим, --остаточнішим "знавцем і представником Життя Реального" — і насрати зі своєї кам'яної платформи, зі свого п'єдесталу — на ваші плани і задуми, насрати отруйними брудами у вашу душу — і знецінити, упослідити, уневажнити, пробити, як бульку, всі ваші плани і задуми, впиздячившли на те місце півмертвого Себе: егоїстично позуюче курвиве падло: ось Я — монумент смердячий, а ви — лиш плоска картинка, малозначимий епізод, букашка, піксель мого величного, страшного і тяжкого півмертвого світу.. При тому виглядають вони грізно, багатозначно, велично, всезнаюче-тривожно — і безпросвітно тупо.. бо втілюють абсурд самозадушення і самовбивства — щоб комусь зробити небо тюрмою..
Отже, тут виповзає тема присутності автора — його уподобань і ненавистей.. І від неї не втечеш.
Бо написані букви — то одне (декламація чи декларація намірів) , а "шо ты собой представляешь на самом дєлє" — з усіма твоїми підноготними грішками і капризами , який Реальний слід ти залишаєш "по життю" — то дещо інше. І те інше багатьох цікавить найбільше.. "Нє учі учьоного", "не вчи яблуню родити яблука".. Тому в курвивому оточенні важливі світоглядні відкриття затираються, зникають, придавлюються всякими брудами з минулого — і залишаються здихати на узбіччі історії. Хоч без налиплого бруду були багато чого варті.. Багато кого — багатьох тисяч чи мільйонів людських життів..
Отож про макротехнічний дзен.
Ще раз повторюємо: він прагне урівноважити заскорузлі фанатичні упередження: що біле краще чорного, день краще ночі, тепло краще від холоду, а світло від тіні. В розпеченій пустелі ви б багато чого віддали за благодатну тінь, вологу, прохолоду і ковточок гіркого пива..
Але там не йдеться про такі елементарні речі (вони якось засвоюються і відчуваються автоматично) а йдеться про складніші категорії: історичне — футуристичне (минуле — майбутнє), Мікро — Макро, Горизонтальне — Вертикальне, Театральне — Функціональне, Наукове — Релігійне, Індивідуальне — Загальноприйняте, Об'єктивне — Суб'єктивне..
Річ у тім що на даний цивілізований час існує безліч фанатичних упереджень, і відношення правди до кривди, обману, облуди, тупої впертості і байдужості до людяної істини складає приблизно 1 : 3, як на виборах 2019-го року. (На одного правдивого — троє брехливих, з подлєцой і своїм хитрожопим "знаттям Життя Реального")
Тобто із перечисленого у попередньому абзаці — щось одне безумовно возвеличується, а друге (протилежне) безумовно нехтується, уневажнюється, відкладається в довгий ящик. Тобто "твойо індівідуальноє мнєніє" (твоя суб'єктивна думка) по суті нікого не цікавить, хоч би ти зуби з'їв чи сам згорів, як факел, у своїх просвітліннях і науках.. І навіть в їх практичному застосуванні. Мусить бути "ще щось" — якийсь потужний внутрішній поштовж, якась сльозоточива жертва, яка заставить Звернути Увагу, зацікавитися, подивуватися, відчути смак глибокої тайни — там, де все здавалося таким нудним і звичним (як ті смердючі трупи орків. яких вже ніде пакувати, а вони все лізуть і лізуть.. І ніби ззовні така сама людина — а всередині щось схиблене, бо заставляє не творити, не покращувати своє життя, а руйнувати і вбивати чуже.. І лізе падла на край світу за таким легким "заробітком".. Зі страху чи з ненависті, з хамовитої зверхності чи з дикої тупості — хєр поймеш його мотиви..)
А попробуй їх зацікавити рідкими кристалами в живому тілі, якимись біополями, надзвичайними можливостями "високовольтного чуття" чи швидкої регенерації — вони ще з тебе сатаніста зроблять, чорнокнижника — і виллють всі смороди і чорноту, всю брудну блювотну жижу тяжкого рабського минулого, яку у собі носять.. І глянеш курвиве падло тут на вулицях — а воно таке саме.. Ліпить тобі на лоба свою плоскоземельщину, в якій ти просто чорна цяпка — "стікмен" з патичків (сірниковий чоловічок однієї затяжки), призначений для задушення і спалення..
І так тема Макротехнічного дзену теж пішла в небуття — бо нема кого вчити в щільно утрамбованому середовищі проклятого курвивого реалізму (дебілізму). Курвиві падла умудряються тим духом, яким мало бути підняте і реалізоване твоє майбутнє, — реставрувати, реанімувати, якось франкенштейнити і ще раз повторяти (тавтоложити) своє безумовно славне-чесне-правдиве-священне Минуле.. Таке було і з газетою уна-унсо (напророчили "прозріння-божевілля-смерть"), і з журналом "державність" (прислали додому міліцію), і з телестудіями, деканатами, ректоратами, — у них свої "більш актуальні проблеми", і з різними сайтами, платними і безплатними, які вже позакривалися, у соц мережах — тим взагалі бардак і жодного руху, а їхати в Америку чи ще кудись на край світу, щоб десь здохнути в підворотні, — краще вже тут, "в рідному українському ліжку", як писав Назар Гончар..
Навіть не знаю, що вам ще розказати. Пиво дере в горлі і вже не дає натхнення. Треба робити якісь порядки в своїй норі і видобувати раніші записи про "майбутнє в минулому", яким воно уявлялося, коли ще свіжі сперматозоїди били в голову.. розповідаючи писклявими голосами, в якому дивовижному багатовимірному світі вони хотіли би жити..
Вже було таке — 12 травня 25 року. Додали гіркоти і безвиході, "підредаговане і доповнене". Моє псиво — ваше чтиво. "Повторєніє — мат учєнія". Х-вий Твіттер заблокував мене "назавжди, навічно" — мабуть за цитату в верхах: "Нововідкриті закони природи до тих пір породжують ритми руйнацій і катастроф, доки не стануть надбанням колективної свідомості".
Якісь раніші і детальніші записи можете знайти на Телеграмі:
t.me/iporano (Ipirano)
t.me/ipirano (Ivanuro Basai)
t.me/ipinor (Retro-stop)
