Макробіотика- макротехніка
20 червня 2013
тут знайшов старі записи за 1996 рік, роздруковані на друкарській машинці, і постараюся з них вибрати суто те, що відноситься до теми «Макротехнічний дзен».
Що таке ІНЬ (зліва), а що таке ЯНЬ (справа). Інь і янь (чи янґ) — як протилежні кінці діапазону кожної якості. Свого роду ознаки ознак, якості якостей — якості другого порядку: однойменні підсилюють одне одного, різнойменні послаблюють. Тільки там не лінійна геометрія, а якась чорнодіро-лійчата, воронкоподібна: широка майже плоска периферія — і вузький глибокий гримляче западаючий центр.
легке — важке
тепле — холодне
піднімається — опускається
відцентрове — доцентрове
(Тенденція до розрідження розширення, тяга до периферії -
Тенденція до об'єднання, злипання, концентрації, згущення, тяга до центру)
розсіюється — конденсується
високочастотне — низькочастотне (цвіркіт лугів і полонин -- гул міста, вокзалу, транспорту, промисловості)
газоподібне-рідке-густе-в'язке-м'яке-тверде-дзвінке (плавний перехід: що лівіше — більше інь, а що правіше — більше янь)
ультрафіолетове-синє-зелене-жовте-червоне-інфрачервоне
кислотне — лужне
від'ємне (-) — додатнє (+)
електрон — протон
електричне — магнітне
(конденсатор — котушка індуктивності)
швидке — повільне
високе — низьке (глибоке)
горизонтальне — вертикальне
потенційна енергія — кінетична
дух — воля (духовна сила, статична енергія запасу — вольова сила, динамічна енергія використання)
жіноче начало — чоловіче
простір — час
відштовхування — притягання
щедрість — скупість
широта кругозору — зосередженість, сконцентрованість уваги і діяльності
Таблицю можна продовжувати безкінечно, розповсюджуючи шкалу ІНЬ-ЯНЬ на «макробіотичні характеристики» рослин, тварин, різної їжі, яка підібрана в дієтології Осави, на диференційований розвиток характерів, окремо виділяючи жіночі риси легкості, м'якості, духовності — окремо чоловічі риси мужності, твердості, вольової концентрації.
Тут доречно згадати «дао-дар» (із послання першим народним депутатам початку 90-х років): з Минулого треба брати духовну, ІНЬ-ську складову: емоційний опис подій, ситуацій, використовувати ефект присутності, а не голі дати, імена і довжелезний список першоджерел. А з Майбутнього, з футуристики — навпаки треба брати конкретику: чіткі факти, цифри, формули, а не голий пафос. В нас же все зробили навпаки: тисячі томів «наукових праць» про Минуле, яке вже відбулося — і в ньому нічого не зміниш, а Майбутнє взагалі закатали в асфальт під плювки і порохи сигаретних упирів.
Теорія Деревосистем (2Ж-циклів) продовжує «макробіотику» («макробіотичний дзен" Осави — Ніоіті Сакурадзави) у вигляді "макротехнічного дзену" і виводить зокрема основний "принцип динамізації життя", за яким інь-ські (духовні) характеристики втискаютьсяться вглиб, всередину, витісняючи янь-ські (вольові) назовні, на поверхню. І відповідно янь-ські (вольові) потуги стараються "осідлати" більш вільну інь-ську енергію і спрямувати у свій бік, по своїх потребах.
Так спушується грунт: проводиться аерація коріння — і рослини починають рости прискореними темпами, буяють, пнуться вгору.
Так працюють двигуни внутрішнього згоряння: в найтвердішу янь-ську серцевину вводиться інь-ська горюча газова суміш — і розпираючою інь-ською силою своїх вибухів тисне поршні — "педалі" автомобіля; так амортизується їзда на наших горбисто-ямистих дорогах: під вагу транспортного засобу закачується повітря в колеса (фактор інь) — і воно приймає на себе всі удари — полегшує тряску, оберігаючи наші зуби, мізки і хребти від надмірних вібрацій...
***
Треба також розуміти, що релігійні риси, які церква розповсюджує на всіх — "кротость", "смирение", "самоуничижение", "вдарили в ліву щоку — підстав праву" («нєпротівлєние злу насілія") годяться тільки для одної — інь-ської жіночої половини, щоб їй було легше протискатися в глибину, до коренів життя. А янь-ська половина — навпаки повинна плекати гордість, твердість власних переконань, віру у власні сили і власний розум, почуття влади над обставинами і людьми, якщо ти впевнений, що твоє діло "праве" (не в розуміні ліве-праве, а в розумінні правда-кривда). Треба також розуміти, що гордість і "гординя" — різні речі. Гордість може бути за успіхи, досягнення свої і чужі, а "гординя" як arrogant (arrogance) — зверхня пиха, самовозвеличення на основі приниження інших, плюгаве хамське відношення до ближніх і дальніх..
Головна формула "макротехнічного дзену":
Ж1-потік ІНЬ проводиться всередину організму (від корігня до гілля) Ж1-структурою ЯНЬ, Ж2-потік ЯНЬ виводиться назад у зовнішнє середовище Ж2-структорою ІНЬ. Коріння занурене у "зовнішнє середовище" — більш дике, агресивне, хаотичне, з великими перепадами умов оточення, гілля навпаки формує більш комфортне, зручне, затишне, більш впорядковане і геометризовпне "внутрішнє середовище", спокійніше і рівномірніше забезпечене, але тим не менше воно "диктує свої умови" кореням і тримає їх в напрягу різними фінансовими, морально-етичними та іншими стимулами, до яких, вважається, треба прагнути навіть ціною самопожертви.. Переважно "там вгорі" в горизонтальних міщанських макросвітах інформація від коренів нехтується — використовується тільки енергія, і це "вельми прискорбно".. Вони типу тебе не розуміють, бо там все "попрощє": будзь прощє — і к цєбє патянуцца людзі.. Прощє, карочє, "то не мої (то твої) проблеми", "твоя кухня мене не цікавить": я даю "реальні гроші" — ти даєш реальний результат. "Коли буде готово?!"
Ж1-потік ІНЬ (-) — швидкий, чистий, одухотворений, більш рідкий, більш кислий, має властивість до розширення, розповсюдження, до розкрадання — його провідна Ж1-структура має бути ЯНЬ: струнка, захищена, захована, більш жорстка, прямоточна, прокладена біля несучого каркасу всередині організму.
Ж2-потік ЯНЬ (+) — повільний, густий, більш забруднений, обтяжений, стікає у зворотньому напрямі самотужки, його провідна Ж2-структура ІНЬ — більш відкрита, легка, тонкостінна, звивиста, продубльована кількома паралельними руслами (можливо, 2,3 і більше), прокладена по периферії організму. Її не треба охороняти, бо її потік не розкрадається, а навпаки ще притягує до себе подібні потічки сміття і відходів. Краще хай вони хоч повільно, але течуть, рухаються, стікають кудись, де їх перероблять і перевикористають, ніж би мали непорушно лежати і утворювати тромби і хвороботворні канцерогенні язви. Додаткова стимуляція, ініціація, диференціація, оцінка і трансформація Ж2-потоків у щось хороше (друге життя матеріалів) — вельми благородна справа.
Наприклад, в людському організмі: вдих — Ж1-потік ІНЬ (збагачений киснем, більш кислий, свіжий, чистий), видих — Ж2-потік ЯНЬ (збагачений вуглекислим газом, більш лужний, забруднений різними запахами з рота...); артеріальна кров — Ж1-потік ІНЬ (свіжа, світла, рідка, кислотна) , але артерії — Ж1-структура ЯНЬ (жорстка, товстостінна, захована в глибину організму, біля самих кісток), а венозна кров — навпаки: Ж2-потік ЯНЬ (густий, лужний, забруднений, темний), а Ж2-структура вен — ІНЬ (м'яка, тонкостінна, прокладена під шкірою, біля поверхні організму).
Про 2Ж-системи суспільного організму цікаво зауважити наступне: Ж1-потік (духовний, потенційна енергія, підйомна сила) часто виглядає нейтральним, ніяким, "холостим ходом", але тим не менше, він заряджає, накопичує енергію, відтягує тятиву лука чи накручує пружину, накопичує баки, підносить планку, підвищує потенціал майбутньої корисної дії. Мусить бути "тиск в трубах", "порох в порохівницях", мусить бути напір, "тургор" соків, який підтримує бойовий працездатний стан організму. І мусить бути включений "принцип динамізації" — ніби піщаний годинник піднімається важким піском догори, легкою пустотою донизу, щоб час "пішов".
Загальне правило: енергетизується висхідний, чистий, простий, прямий Ж1-потік, а зворотній Ж2-потік рухається самотоком. Хоча бувають винятки: наприклад, венозна Ж2-кров також проходить через серце — прокачується, пульсує поруч з Ж1-артеріальною.
При диханні також енергетизується Ж1-потік (вдих), а Ж2 (видих) — просто легені опускаються під власною вагою. Але при зусиллях "терпіння-старання-страждання", коли робиться затримка на вдиху, і "енергія Прани", як її називають йоги, спрямовується у конкретне русло з конкретною точною метою, — тоді і вихідний Ж2-потік ніби отримує додаткову підкачку — майже те, що ми робимо в туалеті, витискаючи всякий непотріб.. Але тою "пердячою парою" можна виконувати ще й додаткову роботу. Теж своєрідна "рекуперація". Японці нею володіють досконало: в них мовлення чітке обривисте, без розтяжок в кінці, як чіткі рухи каратеїстів. Варто послухати, як дівчатка озвучують фрази у словниках (YARXI), чи як "надихає і активізує" зголоднілих прихожан старенький волонтер-японець, який вже роками працює в Києві. (Він буквально вчить, показує такий організуючий мобілізуючий "хек" з затримкою не видихнутого повітря всередині, з яким бійці приймають бойову стойку, або плавці готуються до стрибка в холодну воду).
За тим "принципом динамізації", "перемішування стихій" відкривається безліч практичних винаходів, цікавих ігор, розвиваючих занять. Є цікавий приклад, як завдячуючи перевертанню "важким вгору" — дирижабль (висяча конструкція повільного "повітроплавання") перетворюється у швидку реактивну платформу обтічної форми.. (Ілюстрації лишилися десь в ВК — в контактах).. Як легкі велосипеди (під важчими тілами) розвивають вестибулярний апарат, а з ним і слух, бо обидва є функціями "внутрішнього вуха"..
2Ж-наука, 2Ж-модель провідності розвивалася з 1980 року як архітектурна (містобудівельна) модель взаємодії і життєзабезпечення житлових і робочих клітин суспільного організму. Але в кінці 80-х вона переросла у філософську модель "макротехнічного дзену" і давно вже існує у досить прикладній практичній формі — як "правильна модель" організації та еволюції життя.
Можна сказати, що такий інь-янь аналіз являє ніби "музичну частину" правильної настройки всіх систем організму. А "образна частина" — у яку форму воно виллється — є вже наслідком підібраних частот, ритмів резонансної взаємодії, оптимальних напруг і струмів (струменів) організованих 2Ж-потоків (комплексу, каскаду необхідних 2Ж-зв'язків для кожної групи спеціалізованих макро-клітин — келтів, кінцевих елементів на розгалуженнях провідних 2Ж-структур.
Не хочеться згадувати курвиве падло, але під пресом тютюнової задухи — всі внутрішні ритми (дихання, серцебиття, перистальтики кишок, тонусу судин, нервової активності) стискають (звужують, спресовують) амплітуду і відповідно прискорюють частоту коливань — відтак виникає почуття тривоги, підсвідомого страху, паніки, ніби тебе обікрали, але ще не знаєш де і на скільки..
,
Також можна прогнозувати (аналогічно біологічній еволюції) виникнення як стаціонарних, "рослинних", прив'язаних до місцевості макро-клітинних організмів, так і "тваринних", пташиних, комахо- чи рибо-подібних рухомих макро-організмів динамічного типу, які добувають засоби проживання і виживання шляхом активнішого обміну з відповідними "постачальниками сировини" і "споживачами продукції" такого літаючого чи плаваючого багатолюдного і багатоклітинного макро-утворення (пришвартоване або вільно літаюче чи плаваюче місто — така собі "житлова піна", макро-жабуриння, заселене необхідними для автономного виживання спеціалістами і поступово набуваюче більш досконалих форм)..
Герман Гессе описав "гру в бісер" — як синтез наук, мистецтв, ремесел.. Ми ж її конкретизуємо — як гру в "бісер кінцевих елементів" — спеціалізованих келтів для зручної, цікавої, майстерної роботи в зручних комфортних умовах — мікроструктурної роботи всередині тих келтів — аж до їх мініатюризації і зникнення з поля зору і життєвого простору — як свого часу мініатюризувалася і "зникла" важка електроніка, перетворившись у кишенькові "гаджети". Але для такої мініатюризації келтів виробничих технологій — з них потрібно забрати "людський фактор" з усіма антропогенними системами забезпечення комфортних умов працюючому всередині майстру — спеціалісту своєї справи. — замінити його "жучком мікросхеми", підтримуючої оптимальний режим мікро-реакцій за допомогою коректуючих маніпуляторів..
В чому суть мініатюризації виробничих технологій: ми замість людино- чи собакоподібних універсальних роботів створюємо дрібні вузько-спеціалізовані півавтомати-маніпулятори суто для простих операцій аналізу-синтезу для даних задач в даному місці — щоб звільнити ту ділянку виробництва від безлічі антропогенних факторів і ризиків: потоків світла, повітря, широких дверей, коридорів, .. Лишаємо тільки нори для обслуговуючого персоналу і для жуків-маніпуляторів, котрі там шарудять замість людей.
Ну і якщо згадати, що за визначенням — кінцеві елементи служать для організації мікро реакцій між потоками зовнішнього і внутрішнього (кореневого і гіллєвого) середовищ, то сам Бог велів, щоб і маніпулятори всередині кінц.елементів були якомога меншими — мікроскопічними. Бо зрештою, хоч гаджети і вчать нас розрізняти малесенькі значки, ще й ціляти в них пальчиками і оперувати ними, але все ж не всі можуть "підкувати блоху" — існують межі людських можливостей щодо мініатюризації слідкування і керування окремими пікселями. А от цифрова техніка з тими мікро-задачками елементарно справляється.
Отака-от футуристика-прогностика на основі 2Ж-моделі (2 дерева провідності + ядра на стовбурах (енергетичні і накопичувальні) + келти мікро-реакцій на закінченнях розгалужень.)
Перепрошую, гаджет глючить — перестає реагувати на дотики.. Теж хоче спати..
Ще одну модельку вам підсуну для глибшого розуміння переходів між масштабами мікро і макро; модель воронки, вихора, "лійки" водяного зливу. По периферії вихор рухається повільно* — а чим ближче до центру, тим частота кружляння по спіралі вища. Ну і в самому центрі вихор води навіть затягує стихію повітря і видає низькочастотні "сьорбаючі звуки". По суті ми отримуємо в центрі вихора "гуркіт Ніагари" в мініатюрі.
* проте небесні тіла на периферії галактик рухаються швидше, ніж мали би за розрахунками — звідси виникла гіпотеза існування невидимої "темної енергії" і "темної матерії"..
Не знаю, як вам оформити той перехід.. Ми вже згадували, що в Мікро-масштабі — на периферії "сюркіт цикад", а в центрі "громи землетрусів". А в Макро-масштабі — навпаки: на периферії, в дальніх селах — нудьга і спокій, пасторальний пейзаж і ностальгія відлюддя, а в центрах — згущений рух, швидкий ритм життя, ..ба навіть те монотонне гепання сабвуферів ("забіваніє свай") в прокурених тачках — комусь воно, мабуть, піднімає настрій, раз курвиві його так помпезно-понтово розповсюджують "на всю івановскую" від горизонту до горизонту.. Хоча з іншого боку — "порожня бочка сильніше гуде", і в порожні голови курвивих пофігістів ввалюється безборонно всяка фігня — без розбору, без фільтрів уподобань, без хоч якихось критеріїв вибору: чим примітивніше — тим гучніше. Просто їм треба, щоб щось гепало — їм без того світ не милий..
Якщо абстрагуватися від абсурдів курвивого падла (село — воно і в Африці село), то в центрах ритми значно вищі, ніж на периферії. Тобто хоч внутрішній стан тривожний (і низькочастотні бомби над містом гепають частіше), але загальна ритміка в центрі "воронки" вища.
Тобто в мікро периферія — інь (дух), центр — янь (воля), а в макро — навпаки (там загальна ностальгія — тут загальне духовне піднесення) . Теж золоте правило: із зміною масштабу характеристики інь-янь змінюються на протилежні.
Держава незалежних крутих вольових цілеспрямованих янів — украй інь-ська.
Американців донедавна теж називали "янками", але з приходом до влади білобрисого позера вони геть роз-інилися, розлінилися, надмірно одомашнилися. І стартапи Кремнієвої долини стали вже не ті. "Ну тупые" бояться штучного інтелекту, який самі створили. Вставили мозги без тіла, а периферійних чуттів не дали.. "Збільшений портрет" (штучний інтелект) Діно Буццатті — і той виглядає досконалішим і чуттєвішим, хоча ізначально створювався "відлюдником". І "крихке скляне яйце" з філігранною начинкою — досить точно передає відчуття "душі" як вітрильника всередині скляної сулії — "внутрішнього середовища" проектних побудов світу уяви, які легко руйнуються і болять (ріжуть осколками все живе трепетне оточення) — від самої наявності поблизу півмертвого, безмежно важкого бездухого курвивого падла.. (Попробуйте уявити, що відчула би курка, якщо б готове до знесення яйце розбити в її середині).
Скупердозний курвивий світ замість натхнення дає одне зітхнення.. З будь-якого рівня творчого піднесення спихає передчасно у свої низхідні Ж2-потоки каналізації (історичні, релігійні, традиційно-повчальні, магічно-обрядові фекальні маси з безкінечними повторами..). "Всі там будемо" — тож нєхуй рипатися і щось нового пробувати, чогось іншого хотіти. Здихай, Іване. Все "тщєтно, зря, даремно"..
Не знаю, чи розв'язка Діно Буццатті достойна уваги. Все той же вихід: мертвим по живому, каменем по яйцю, важким гаєчним ключем по філігранних мікро-побудовах. Краще би десь заховав ту страждаючу яйце-душу до кращих часів..
"Світ не такий, яким ти його сприймаєш". Ми схильні об'єктивізувати суб'єктивне і більше вірити трагедіям, ніж радостям.. ("королівська хвороба" нерозділеної радості..,)
І в догоду "грізним богам" приносити непотрібні жертви. А воно, сука, все чітко розділене: Не хочеш радості (Божого дару, заблокованого курвивим падлом) — шуруй в горе, під іншу (протилежну) юрисдикцію. Не хочеш свободи — плекай свої тюрми і множ тупих курвивих "покровителів" на свою жалісну долю. Живі соґбєнно. Між ямами проваль. Від курця до курця, від смерді до смерді.
https://youtu.be/osOzojQaq3A?si=wK8CH2RdP2bzisUj приблизно з 53 хвилини — про ефекти мініатюризації. Початок — про божевільних геніїв — страшнуватий. Але колись, перечитуючи 5-томник "Гістології" Хема, Кормака чи монографію "Рідкі кристали і біологічні структури" Брауна, Уолкена з галантними дописами під кожною ілюстрацією мікро-препарату "знімок люб'язно наданий таким-то доктором з такої лабораторії такого інституту" (свідченням поваги до авторського права), — я задавався питанням: звідки вони беруть живий матеріал для таких досліджень?.. У фільмі йдеться про віварії, серпентарії, щурарії спеціального вирощування тварин для дослідів. Адже "щоб добути скількись там грамів якогось ферменту чи секрету якоїсь залози — мінімум, необхідний для досліджень, — треба вбити скількись там тисяч отаких тварин.." — відповідь виявилася банальною: їх замовляють на бойнях. Дрібнотрепетне людство, таке співчутливе до котиків-песиків, мавпочок і ведмедиків, якось забуває, що пожирає щодня тисячами тонн м'ясо вбитих тварин, риб, птахів — у вигляді ковбасок, паштетів, гарно упакованих консерв, сушених мумій до пива — і воно якось не б'є по мозгах і не ранить психіку так співчутливо-болюче, ніж коли ти того кроля чи курку вбиваєш власними руками, патраєш пір'я, вибираєш нутрощі — потім вариш на плиті чи смажиш в духовці.. Коли чорна робота робиться десь там глибоко в коренях — звідси не видно — воно якось чистоплюйніше і байдужіше живеться..
