Скорочено. Повна версія статті.
У російського флоту є 300-річні традиції… традиції ганьби. Цьому присвячений календар на 2022-2023 роки «Російський військовий корабель на дні». Але не всі цікаві історії увійшли до календаря, і з цього тексту ви дізнаєтесь про «покращення по-російськи».
У попередньому дописі я розповів, як вдала (на початку) спроба росіян отримати новітні військово-морські технології в кінці ХІХ сторіччя перетворилася на ганьбу, приправлену болючими поразками.
Звісно, з цих поразок вони почали робити геройства, але висновків не зробили… Наступна спроба росіян отримати новітні технології була проведена ще тупіше, і завершилась для них ще гірше.
В другій половині ХІХ сторіччя військово-морські технології передових держав швидко пішли вперед. Без броненосців (основний клас корабля в ту епоху), країна не могла увійти до клубу провідних світових держав. Росія розпочала створення кораблів, які мали б битися на рівних з британськими (найсильнішим флотом епохи), з провального проєкту «Пьотр Вєлікій», який, тим не менш, став жупелом пропаганди (Про «Пьотр Вєлікій» згодом напишу в окремому дописі).
Після довгої перерви з'явились «Алєксандр ІІ», «Ніколай І». Проєкт сильно нагадував зменшені у розмірі британські броненосці-тарани типу «Вікторія». Як рейдери вони виглядали непогано, але не більше. Наступний, «Гангут», був зменшеним варіантом попередників.
«Наварін» (прототипом був англійський «Трафальгар») та «Сисой Вєлікій» (здешевлений «Наварин») вперше мали по чотири гармати головного калібру, як на сучасних британських кораблях. Ці кораблі не виділялися на фоні броненосців інших країн. Для «Наварина» частину броні довелося замовити у Франції.
Наступна серія з трьох кораблів — «Полтава», «Севастополь», «Петропавловськ» — мала показати усім, що росіяни навчилися будувати збалансовані океанські кораблі, придатні для ескадреного бою. Тодішня пропаганда подавала їх як найсильніші у світі, але це була відверта брехня. Проєкт дійсно виглядав непогано, але дещо програвав за характеристиками сучасникам, навіть першим двом японським броненосцям, які якраз почали будувати в Англії. Поки росіяни добудовували ці кораблі, в Британії завершували серію з 9 броненосців типу «Маджестік», яка переважала «Полтави» за всіма параметрами.
Будуючи ці кораблі, росіяни не могли обійтися без іноземної допомоги при виготовленні броні, машин, та й самих проєктів. А гріше за все було те, що росіяни будували їх рекордно довго.
Наступні два броненосці (знову на базі британського прототипу) — «Пєрєсвєт» та «Ослябя» — будувались «без залучення» іноземців близько шести років. Якість виготовлення та надійність механізмів була… «російською». Гармати основного калібру заряджалися вдвічі довше за іноземні аналоги.
Тим часом стало зрозуміло, що війна з Японію не за горами, а броненосців бракує… Прийняли нову програму кораблебудування 1898 року «для потреб Далекого Сходу». Хотіли будувати нормальні броненосці, а от проєкту не мали. Тому замовили ще один «Пєрєсвєт». Назвали його «Побєдою». Історія з переходом «Побєди» на Далекий Схід виглядає ще ганебнішою, ніж сучасний похід у Сирію «Кузнєцова». Про це також буде окремий допис.
Щоб отримати новітній високотехнічний проєкт та встигнути побудувати необхідну кількість кораблів, вирішили знову звернутися до іноземців. Як на диво, в цей час у Петербурзі опинився власник американської суднобудівельної компанії Чарльз Крамп (бувають же такі співпадіння!). Крамп погодився допомогти і незабаром підписав контракт на побудову броненосця «Рєтвізан». Трохи пізніше за подібною специфікацією був замовлений броненосець «Цесарєвіч» у Франції.
За основу для серії кораблів, що мали бути побудовані в росії, обрали французький проєкт. Чекати, поки кораблі будуть завершені, часу не було. Тому не чекали і на детальні креслення «Цесарєвіча». Російським заводам дозволили «покращити» ескізний проєкт.
Так, фактично без детального проєкту, росіяни почали будувати найбільшу в своїй історію серію з п'яти броненосців: «Бородіно», «Імператор Алєксандр ІІІ», «Князь Суворов», «Орьол» та «Слава».
Перша, але фатальна проблема цих кораблів була обумовлена недоліками «Цесарєвіча». 75-міліметрові гармати, що призначалися для боротьби з міноносцями, розташовувались на батарейній палубі. Порти, через які вони мали стріляти, були надто близько до ватерлінії. Якщо броненосець нахилявся, був ризик зачерпнути ними воду і перевернутися.
Що ж було на кораблях типу «Бородіно»? Там — ще веселіше! Форма корпусу розраховується під певну водотоннажність. За проєктом водотоннажність «Цесарєвіча» — 12700 тонн. По факту вийшло 13100 тонн (тому він сидів глибше). У ході ж побудови «Бородіно» вийшло 15275 тонн. Через це броньовий пояс пішов під воду, а порти 75-мм гармат могли черпати її навіть при невеликих хвилях.
При випробуваннях «Алєксандра ІІІ» виявилось, що ці кораблі погано слухаються керма, при спробі повернути броненосець нахилився та почав черпати воду. Ледь врятували. Відповіддю на це було… зменшення скулових кілей, які мали знизити ризик перекидання.
У перший же день російсько-японської війни фатальний недолік дався взнаки. Війна розпочалась з атаки японських міноносців на російську ескадру під Порт-Артуром. Одна з торпед влучила в «Цесарєвіча». Через нахил корабля вода потрапляла всередину через порти 75-мм гармат. Їх зачинили, але закриття не було герметичним, і корабель продовжував нахилятися. Його вдалося випрямити за рахунок затоплення відсіків протилежного борту. Крен досягнув 18 градусів, при 18,5 корабель мав би перевернутися.
Поки «Цесарєвіч» вже «успішно» воював, усі «Бородіно» добудовувались. Проблеми та аварії виникали на кожному кроці. Гармати заряджалися повільно, машини не давали потрібної швидкості ходу, горіла електрика, броня виявлялася бракованою… На додачу, ці броненосці відзначились особливими пригодами, і забобонні російські матроси буквально боялися цих кораблів.
При спускові на воду «Імператора Алєксандра ІІІ» мав бути присутній син вищеназваного самодержця — цар Ніколай. Подія відбулась 20 липня 1901 року. Коли під'їхала царська родина, сонячна погода різко змінилася на шквал з дощем. Коли корпус броненосця почав рухатись по стапелю, небо зовсім потемнішало, і задув сильний вітер. Від вітру зламався великий флагшток з імператорським штандартом. Ним вбило двох вихованців Кронштадтського інженерного училища і ще двох важко поранило. Блоком від флагштока було вбито жандармського полковника.
Ну, жертви — то таке… не Ходинка ж. А у царя свято!
Але найбільш «нещасливим» виявився «Орьол». Можливо, не просто так його ім'я перегукувалося з міноносцем «Сокол», який також став жертвою російських «покращень» західних технологій.
31 травня 1901 року великий кам'яний елінг, де будувався «Орьол», ледь не згорів.
Під час обідньої перерви у сусідньому дерев'яному елінгу, де будувався крейсер «Вітязь», робітники розвели у горні вогонь. Горн несподівано перекинувся і впав униз, засипавши дерев'яні ліси коксом. За 10 хвилин пожежа охопила весь елінг. Гасити її викликали всі пожежні сили столиці. Передусім пожежники зайнялися порятунком «Орла».
Врятували. Але це був тільки початок. Під час спуску на воду «Орьол» застрягнув на стапелі. Дерев'яний брус заклинив механізм спуску. Більше години не могли розібратися, що робити.
Потім броненосець знову ледь не загинув вже в ході добудови. У Кронштадті, вранці 7 травня 1904 року, він раптово глибоко осів у воді, а потім почав нахилятися на лівий борт. При крені у 24 градуси корабель ліг на дно. За іншими відомостями, він перевернувся. Кілька тижнів знадобилися на підняття та ремонт. Причиною виявилось головотяпство будівельників і команди.
З кораблями сталося багато суто «російських» проблем. Для установки броні на «Бородіно» та «Орьол», що проходила паралельно, використовувався один кран. Тому листи броні складали в одному місці, і в результаті їх часто плутали. Хоча кораблі були одного типу, проте в деталях різнилися, і деякі листи довелося обрізати на місці, а деякі залишали щілини у броньовому захисті.
Врешті, чотири з п'яти були підготовлені для виходу на війну. На Балтиці залишилася «Слава». Командувач ескадри був попереджений про те, що ці кораблі легко можуть перевернутися, тож бажано їх додатково не перевантажувати. Але хто там ті попередження буде слухати… росіяни брали понаднормові запаси усього, бо дружніх портів на шляху на Далекий Схід у них не було.
Після мандрівки навколо Африки та Індії чотири «Бородіна», що складали ядро другої Тихоокеанської ескадри Балтійського флоту, прийшли до Цусіми, де в ході епічної битви:
«Бородіно» та «Імператор Алєксандр ІІІ» під вогнем гармат головного калібру японського флоту перевернулись та потонули;
«Князь Суворов», втративши майже все озброєння в ході денного бою, був потоплений японськими міноносцями;
«Орьол» дожив до наступного дня, постійно відкачуючи воду, яку черпав через порти 75-мм гармат. Там здався з залишками ескадри японцям і, на радість самураям, після масштабної реконструкції під назвою «Івамі» послужив японському флоту.
Гумор ситуації був у тому, що цей корабель взяв активну участь у японській інтервенції на Далекий Схід в ході російської громадянської війни.
"Винуватець" усіх бід "Цесарєвіч" після програного бою у Жовтім морі роззброївся у німецькому Циндао, де його команда в комфорті вболівала за результати війни.
Серед згаданих у цьому дописі кораблів, "Ослябя", "Наварін", "Сісой вєлікій" стали жертвами Цусіми («Ніколай Перший" здався разом з "Орлом"), "Пєрєсвєт", "Побєда", "Севастополь", "Пєтропавловськ", "Полтава" — загинули у Порт-Артурі. "Полтава" послужила японцям під романтичною (для нас) назвою "Танго". У 1916 році його викупили росіяни і назвали "Чесма", але то вже інша історія, трішки пов'язана з Україною, і про це буде окремий допис.
"Ретвізан", що так і не став прототипом серії (можливо, далася взнаки американська "розкіш": просторі приміщення для команди, комфортні душові для матросів), був затоплений у Порт-Артурі і разом з "Орлом" після війни послужив японцям.
Здавалося, б і "Сокол", і "Орьол" мали чомусь навчити росіян… але ж ніт.
Після війни росіяни пішли по новому колу і оголосили на весь світ конкурс "На кращий лінійний корабель для російського флоту"… Але це також уже інша історія.
Низку цікавих ганебних фактів про російський флот можна дізнатися із календаря на 2022-2023 роки "Російський військовий корабель на дні"! 18 місяців — 18 історій. Купуйте і допомагайте нашій армії: весь прибуток від продажу піде на рахунок ЗСУ.
