Про те, як 6-дюймова гармата руйнує репутацію адмірала.
Багато говорять про те, що треба мити руки перед їжею, дивитися на світлофор перш ніж переходити дорогу, та трошки розумітись на історії, якщо плануєш знімати історичне кіно. Як правило, говорять марно.
Тому сьогодні я опишу дуже показовий приклад того, як нерозуміння кінематографістами деталей створеної ними ж сцени призводить до… самі побачите чого.
Ще в 2008 році росіяни випустили фільм «Адмірал». (Прийнято вказувати режисера, але титри не дають повної відповіді на це питання, і розгляд його відведе в бік від нашої історії). Як ми зараз розуміємо, він був одною з цеглинок тієї шовіністичної пропаганди, яка готувала нинішню війну.
Картина розповідає про долю адмірала Колчака. Доволі суперечлива в рамках нашої історії постать. З одного боку, в 1917 році він як командувач Чорноморського флоту вітав українізацію останнього (звичайно, не з любові до України, проте це сприяло розвитку українського руху). З іншого боку, будучи вже верховним правителем Росії, Колчак, природно, виступав проти «сепаратизму», отже, був нашим ворогом. (Дивина, що українське питання робить з російськими політиками!)
На початку фільму присутній епізод, який, вочевидь, мав показати «героїзм» адмірала під час Першої світової війни.
Тому сьогодні я опишу дуже показовий приклад того, як нерозуміння кінематографістами деталей створеної ними ж сцени призводить до… самі побачите чого.
Ще в 2008 році росіяни випустили фільм «Адмірал». (Прийнято вказувати режисера, але титри не дають повної відповіді на це питання, і розгляд його відведе в бік від нашої історії). Як ми зараз розуміємо, він був одною з цеглинок тієї шовіністичної пропаганди, яка готувала нинішню війну.
Картина розповідає про долю адмірала Колчака. Доволі суперечлива в рамках нашої історії постать. З одного боку, в 1917 році він як командувач Чорноморського флоту вітав українізацію останнього (звичайно, не з любові до України, проте це сприяло розвитку українського руху). З іншого боку, будучи вже верховним правителем Росії, Колчак, природно, виступав проти «сепаратизму», отже, був нашим ворогом. (Дивина, що українське питання робить з російськими політиками!)
На початку фільму присутній епізод, який, вочевидь, мав показати «героїзм» адмірала під час Першої світової війни.
Бачимо, що й з корабля можуть по радіо зв'язатися з берегом. Чудово! Авторам фільму, безперечно, пощастило, що в той час там дійсно перебував броненосець «Слава» — адже фрази на кшталт «Прибув з „Севастополем“, або „Прибув з «Цесаревичем», чи ж «Прибув з Андрієм Первозванним» звучали б не так бадьоро.
Не будемо чіплятися до невідповідності одностроїв, звань персонажів та інших подібних «дрібниць»: це не документальний фільм, а «митці» ж мають право на вимисел… Тим більше, що на фоні подальшого це все дійсно виглядає дрібницями. Дивимось далі:
Біжать матроси; судячи з освітлення та неба в правому куті кадру, дія відбувається на верхній палубі. Тут же везуть на візку роздільні заряди для гармат. Куди? Що це за заряди?
Зробімо маленький відступ. «Слава» є п'ятим кораблем типу «Бородіно» — ескадрених броненосців, побудованих в Росії в 1900—1904 роках.
Проект розроблений на основі збудованого для росіян у Франції у 1899—1903 роках броненосця «Цесаревич» (окрім корабля, росіяни отримали також технічну документацію проекту).
Французький ескіз 1899 року
«Цесаревич», який після бою з японцями в Жовтому морі укрився в Циндао. (Незабаром буде окремий цікавий допис про Циндао)
Перші чотири кораблі встигли добудувати в часи російсько-японської війни. Три з них загинули в Цусімському бою, один здався в полон. «Слава» ж залишилась на Балтиці.
Проект мав дві пов'язані між собою особливості, що виділяли їх на тлі багатьох тогочасних кораблів. Перша — дуже специфічна форма «завалених» всередину бортів, характерна для французьких броненосців того часту;
Проект мав дві пов'язані між собою особливості, що виділяли їх на тлі багатьох тогочасних кораблів. Перша — дуже специфічна форма «завалених» всередину бортів, характерна для французьких броненосців того часту;
Борт «Цесаревича»
окрім іншого, вона давала (теоретичну) можливість бортовим баштам стріляти в ніс або в корму. Друга — розташування артилерії середнього калібру, себто дванадцяти 6-дюймових (152-мм) гармат, попарно в броньованих баштах. На інших кораблях того часу такі гармати, як правило, розміщали в броньованих казематах.
Ця друга особливість — хороший захист 6-дюймових гармат — була одним з важливих аргументів на користь побудови кораблів саме такого типу.
6-дюймові скорострільні гармати Кане, що тоді використовувались як на броненосцях, так і на крейсерах, мали снаряд «патронного типу», або, як його ще звали, унітарний. Тобто і сам снаряд, і заряд з металевою гільзою були об'єднані в єдине ціле. Це дозволяло пришвидшити заряджання.
Гармати великого калібру, навпаки, мали роздільне заряджання — що, враховуючи вагу снаряда та заряду, було виправданим.
Отже, що й куди везуть по палубі «Слави»? Дивимось:
6-дюймові скорострільні гармати Кане, що тоді використовувались як на броненосцях, так і на крейсерах, мали снаряд «патронного типу», або, як його ще звали, унітарний. Тобто і сам снаряд, і заряд з металевою гільзою були об'єднані в єдине ціле. Це дозволяло пришвидшити заряджання.
Гармати великого калібру, навпаки, мали роздільне заряджання — що, враховуючи вагу снаряда та заряду, було виправданим.
Отже, що й куди везуть по палубі «Слави»? Дивимось:
Матроси розчохляють 6-дюймову скорострільну гармату Кане, добре знайому всім «родом з СРСР»: саме такі гармати за броньовими щитами стоять на палубі крейсера «Аврора»!
Уважний глядач, мабуть, вже помітив: загальному плані «Слави» у фільмі примальовано три такі гармати за щитами, поруч з баштами, де стоять такі самі гармати.
Цікаво, що вони навіть кольором виділяються
Ми також бачимо, що біля гармати матроси розкладають ящики, судячи з усього, також з боєзапасом.
Може, щось не так зрозуміли?
Адмірал — командир крейсера? Крейсер «Слава»? По-перше, в російському флоті командир крейсера — це капітан першого або другого рангу. Якщо адмірала призначають командувати крейсером — це не просто покарання, це публічне приниження. Що такого зробив адмірал Колчак, щоб заслужити таке? Автори фільму не дають відповіді на це питання… Хоча … якщо Колчак думає, що «Слава» — крейсер, може, його посада — то покарання за невігластво? В Балтійському флоті перед початком світової війни було всього чотири броненосці. Щоправда, з появою чотирьох лінійних кораблів морально застарілі броненосці також перекласифікували в лінкори. Всього, отже, вісім. Важко було це запам'ятати? Чи моряк міг переплутати типи кораблів, геть різні за розмірами й озброєнням? Та й як взагалі можна не знати основні кораблі флоту, на якому служиш?
Не будемо тут чіплятися до деталей, лише занотуємо, що боротися корабель буде з польовими гарматами німців. Мені складно точно сказати, що це за гармати, але більше за все вони схожі на гаубиці 10.5 cm leFH16.
Бачимо роздільне зарядження гармати, створеної під унітарний патрон. Ну, хай це буде художня вигадка. Хоча чітко видно, що це не спарена установка в башті, а одинарна за броньовим щитом — «аврорівська».
Тут чітко видно, що стріляють і баштові 6-дюймовки, і «щитові». Причому бачимо нічим не захищених матросів, які щойно перед цим розкладали біля гармати боєзапас.
Очевидно, що німці не могли не скористатися можливістю пошкодити або знищити броненосець. Врешті, він коштував шалених грошей, а заміну йому в умовах війни росіяни будуть будувати роками...
Дивимось далі:
Вибухи навколо корабля. Отже, стали в радіусі дії німецьких польових гармат.
«Ми теперь мішені… І что?» Тут важливо, що гуманізмом у діях адмірала не пахне. Хтось скаже, що він хотів врятувати солдатів на березі. Проте там у шанцях сидять пара тисяч людей щонайбільше, а тут він ризикує життям майже 900 офіцерів та матросів. «І что?» А те, що в російській армії діяти рушницею та багнетом доволі швидко вчили не тільки російських селян, а навіть не розмовляючих російською «інородців». А на кораблі — фахівці: машиністи, електрики, гальванери, телеграфісти, сигнальники, яких вчити роками … Та й, не говорячи про тогочасні уявлення про гуманізм (сильно відмінні від сучасних!), основною задачею флоту є боротися з ворожими кораблями. Німці ж за бажання могли зосередити в Балтиці переважаючі сили, отже, кожен великий корабель був на вагу золота.
«Надо уходіть в море!» Логічно. 12-дюймові (305-мм) гармати «Слави» стріляють на 14 км, 6-дюймові — на 14,5 км. Німецькі польові нових типів, зокрема 10.5 cm leFH 16, — на 10-11 км. Їх можна нищити, не підставляючи корабель під вогонь у відповідь!
«Как тогда прікажєтє коррєктіровать стрєльбу?». А по радіо? Ми з самого початку занотували, що зв'язок по радіо в обидві сторони чудово працював. Але «ніт», хай більше матросиків поляже! Адмірал великий, йому видніше.
«Как тогда прікажєтє коррєктіровать стрєльбу?». А по радіо? Ми з самого початку занотували, що зв'язок по радіо в обидві сторони чудово працював. Але «ніт», хай більше матросиків поляже! Адмірал великий, йому видніше.
І ось ті самі матроси, котрі тягають ящики зі снарядами по верхній палубі, вже падають, вражені уламками. До речі, досить одному уламку потрапити в ящик біля незахищеної гармати — і важкі ушкодження кораблю гарантовані. У ті часи від вибуху боєзапасу загинули не один і не два кораблі. Наприклад, флагман японського флоту в Цусімському бою, броненосець «Мікаса», затонув за шість днів після заключення миру від вибуху боєзапасу; загинула 251 людина. Щоб такого не трапилось під час бою, на «Славі» навіть шестидюймові гармати стоять у баштах. А взагалі-то на броненосцях всі приміщення, де зберігали снаряди та заряди, надійно ховали під броню. Шахти, якими це все піднімалося до гармат, заброньовували.
Розріз, який показує шахти під баштами 6-дюймових гармат.
Конструкція башти для 6-дюймових гармат, з системою подачі снарядів
До речі, на «Славі» під баштами стояла додаткова броня, щоб жоден уламок не потратив до снарядів, які піднімалися в башту.
Ось уже німецькі снаряди влучають безпосередньо в корабель. Тут важливо зрозуміти один нюанс. З одного боку, калібр польових німецьких гармат не несе небезпеки заброньованій «Славі». Врешті, борти прикриті поясом у 194 мм броні, башти та бойова рубка також захищені. Є неброньовані частини корабля, зокрема надбудови, але ймовірність серйозного пошкодження там мінімальна. Більшість команди перебуває в захищених приміщеннях… окрім обслуги домальованих авторами фільму 6-дюймових гармат, які, мабуть, із захищених башен, тягають снаряди по верхній палубі.
Але! Судячи з кута, під яким стоять стволи німецьких гармат, це таки гаубиці. І випущений ними снаряд має шанс влучити в корабель… не збоку, а згори. А тут вже картина геть інша! Горизонтальне бронювання значно слабше: наприклад, дах башти 12-дюймових гармат мав броню у 50 мм, тоді як борти — 254. Сила удару снаряда, що падає згори, більша. Ймовірність великих пошкоджень при його попаданні значно вища. Тобто корабель дійсно може загинути, тоді як знищити ці німецькі гармати можна було, не входячи в радіус їх дії.
Далі вже немає сенсу дивитись. Звичайно, виникає ще багато питань щодо траєкторій стрільби, можливості такого великого корабля підійти так близько до берега саме в тому місці… але віддаймо це на поталу творчому переосмисленню реальності авторами.
Нарешті, резюме. Якимсь дивом на «Славі» на кожному борті поруч із чудово захищеними шістьома 6-дюймовими гарматами з'явилися ще три. Особливого бойового значення вони не мали, проте наражали корабель на дуже ймовірну загибель в разі використання в бойовій обстановці. Ну, якщо вже конче треба було підходити так близько до берега, можна було банально не використовувати ці гармати. Чотирьох 12-дюймових та шести 6-дюймових у баштах було цілком достатньо для знищення кількох польових батарей.
Тим часом адмірал, ігноруючи здоровий глузд та технічні можливості свого корабля (можливо, він їх не знає, як і класу, до якого корабель належить?), з подиву гідною послідовністю піддає його небезпеці. З його провини гинуть матроси, а уламки ворожих снарядів лише дивом не підривають боєзапас на верхній палубі.
В імператорському флоті, звісно, не розстрілювали за «шкідництво», але, коли б рапорт про подібне ліг на стіл командуючому, Колчака, скорше за все, перевели б кудись. Наприклад, завідувати портом. Подалі від кораблів, словом, бо він для них небезпечніший за ворожий флот. …
В ході написання цього матеріалу виникли аж дві конспірологічні версії. Може, Колчак не міг пробачити, що його, адмірала, призначили командувати «крейсером»? І за принципом «згорів сарай, гори і хата» мстився командуванню?
Або. Раптом авторам фільму не сподобався його шовіністичний настрій, але заробити хотілося? От вони й заклали туди «міну», чи ж «гаубичний снаряд», для тих, хто розуміє?
Хоча, гадаю, все простіше.
Аж страшно писати… але автори, схоже, просто не розуміли, про що розповідають. Що то за корабель такий, оця «Слава», і що то за гармати, і чому на «Славі» вони в баштах, а на «Аврорі» — за щитами… І в результаті, додавши «для краси» зайві 6-дюймові гармати, перетворили свого «героя» на навіженого дегенерата.
Так, це не завжди очевидно… але, як не дивно, режисер фільму має розумітися на тому, чим наповнює свій кадр. Навіть якщо бачить «те» звичайним реквізитом.
В це непросто повірити але показана в «Адміралі» історія має свою історичну основу. От тільки автори стрічки переплутали в ній все, що можна і неможна було переплутувати. До речі, Колчак в цій історичній основі зовсім не був ідіотом, на відміну від показаного у фільмі.
І, як не гірко, історія цієї ворожої агітки цілком накладається на ситуацію з українським кіно. Бо сьогодні останнє чималою мірою роблять люди, що до нинішньої війни «професійно зростали» на зйомках російських фільмів та серіалів.
Відповідний підхід до відображення історії вони принесли й до нас. І приклади, подібні до розібраного, вже можна бачити на наших великих екранах…
Але! Судячи з кута, під яким стоять стволи німецьких гармат, це таки гаубиці. І випущений ними снаряд має шанс влучити в корабель… не збоку, а згори. А тут вже картина геть інша! Горизонтальне бронювання значно слабше: наприклад, дах башти 12-дюймових гармат мав броню у 50 мм, тоді як борти — 254. Сила удару снаряда, що падає згори, більша. Ймовірність великих пошкоджень при його попаданні значно вища. Тобто корабель дійсно може загинути, тоді як знищити ці німецькі гармати можна було, не входячи в радіус їх дії.
Далі вже немає сенсу дивитись. Звичайно, виникає ще багато питань щодо траєкторій стрільби, можливості такого великого корабля підійти так близько до берега саме в тому місці… але віддаймо це на поталу творчому переосмисленню реальності авторами.
Нарешті, резюме. Якимсь дивом на «Славі» на кожному борті поруч із чудово захищеними шістьома 6-дюймовими гарматами з'явилися ще три. Особливого бойового значення вони не мали, проте наражали корабель на дуже ймовірну загибель в разі використання в бойовій обстановці. Ну, якщо вже конче треба було підходити так близько до берега, можна було банально не використовувати ці гармати. Чотирьох 12-дюймових та шести 6-дюймових у баштах було цілком достатньо для знищення кількох польових батарей.
Тим часом адмірал, ігноруючи здоровий глузд та технічні можливості свого корабля (можливо, він їх не знає, як і класу, до якого корабель належить?), з подиву гідною послідовністю піддає його небезпеці. З його провини гинуть матроси, а уламки ворожих снарядів лише дивом не підривають боєзапас на верхній палубі.
В імператорському флоті, звісно, не розстрілювали за «шкідництво», але, коли б рапорт про подібне ліг на стіл командуючому, Колчака, скорше за все, перевели б кудись. Наприклад, завідувати портом. Подалі від кораблів, словом, бо він для них небезпечніший за ворожий флот. …
В ході написання цього матеріалу виникли аж дві конспірологічні версії. Може, Колчак не міг пробачити, що його, адмірала, призначили командувати «крейсером»? І за принципом «згорів сарай, гори і хата» мстився командуванню?
Або. Раптом авторам фільму не сподобався його шовіністичний настрій, але заробити хотілося? От вони й заклали туди «міну», чи ж «гаубичний снаряд», для тих, хто розуміє?
Хоча, гадаю, все простіше.
Аж страшно писати… але автори, схоже, просто не розуміли, про що розповідають. Що то за корабель такий, оця «Слава», і що то за гармати, і чому на «Славі» вони в баштах, а на «Аврорі» — за щитами… І в результаті, додавши «для краси» зайві 6-дюймові гармати, перетворили свого «героя» на навіженого дегенерата.
Так, це не завжди очевидно… але, як не дивно, режисер фільму має розумітися на тому, чим наповнює свій кадр. Навіть якщо бачить «те» звичайним реквізитом.
В це непросто повірити але показана в «Адміралі» історія має свою історичну основу. От тільки автори стрічки переплутали в ній все, що можна і неможна було переплутувати. До речі, Колчак в цій історичній основі зовсім не був ідіотом, на відміну від показаного у фільмі.
І, як не гірко, історія цієї ворожої агітки цілком накладається на ситуацію з українським кіно. Бо сьогодні останнє чималою мірою роблять люди, що до нинішньої війни «професійно зростали» на зйомках російських фільмів та серіалів.
Відповідний підхід до відображення історії вони принесли й до нас. І приклади, подібні до розібраного, вже можна бачити на наших великих екранах…
