Вчора Віктор Таран опублікував гарний текст про те, хто і як заробляє на «схематозі» імпорту електроенергії з Білорусі в Україну.
Такий собі хазяїн депутатської групи «мажорів» «Довіра» Андрій Іванчук, спочатку «кинув» державну корпорацію «Енергоатом», потів реінкарнував «РосУкрЕнерго 2.0» у вигляді арабського посередника і отримав «монопольку» на імпорт білоруської електрики до України. За зароблені «бариші» цей же Іванчук прикупив собі Калуську ТЕЦ за процедурою «малої приватизації» (бо перед цим його люди суттєво занизили вартість об'єкту).
Звичайно, що такі історії не надихають людей. У громадськості виникають різні незручні питання: Чому електрику купують через офшорного посередника, а не напряму? Як так сталося, що власником арабського посередника є наш олігарх? Куди і кому йде «маржа» з імпорту електроенергії (40%)? Чи в темі Банкова? Якщо так, то хто на Банковій в долі? Чи потрібен взагалі такий імпорт електрики від підсанкційних структур Білорусі? Чи не спонсоруємо ми таким чином режим Лукашенка?
Мабуть, відчуваючи появу таких питань, в структурі Іванчука вирішили зіграти на випередження. Кажуть, що вони замовили у Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) опитування (його ніби провели упродовж 13-16 грудня цього року), де задали громадянам маніпулятивно сформовані питання, з програмованим результатом. Вийшло, що 32,4% респондентів вважають купівлю Україною електроенергії у Білорусі необхідним кроком, щоб уникнути відключень. А презентацію результатів КМІС «підгадав» саме до заміни «ТЕТ Груп» на «Трейденергоресурс» (в якому присутність Іванчука очевидна), в якості головного імпортера електрики з РБ.
Мабуть, соціологи КМІСу повинні нам довести, що для уникнення віялових відключень нам без білоруської електроенергії ніяк. Тому варто закрити очі на те, яким чином її імпортують, хто на цьому заробляє і хто сплатить збитки держави.
