Повертаюся додому доволі пізно. Вже десь 23:40. Перед цим пив чай. І цей чай проситься назовні щосили.
Виходжу з метро. Один туалет зачинений. Йду метрів з 200 до іншого. Теж зачинено.
Аааа.
Йду у двори. Нікого немає. Темно. Йде дощ. Наближаюся до кущів та дерева.
Мене освітлює промінь світла з ліхтарика. Та що ж це таке.
- Тут що Вам туалет?
З таким запитанням бабця з собакою на поводку продовжує світити на мене ліхтариком. Де ж ти взялася, нікого ж не було.
- Тут що Вам туалет?
Звертаюся я до неї з таким самим запитанням, показуючи на собаку.
Бабця в ступорі. Вона реально спіймала error 404 і підвисла. Вимкнула ліхтарик і мовчки пішла в темряву під дощем.
Неочікуваний для неї фінал вийшов цього разу. Її атака захлинулася в контратаці і я виборов своє право на звільнення організму від чаю.
Тварин треба поважати. Але ставити людину нижче собаки точно не можна.