#InfoMaidan
Приглянув собі куртку. Десь з місяць тому. Звичайна зимова куртка. Пішов купити, а вже ввели продаж одягу тільки для обраних, у кого сертифікат якості є, тож мене, третьосортного, навіть в магазин не пустили тоді.
В супермаркет поруч можна, а в магазин одягу зась. Спробуйте це пояснити дітям, чому так, і буде вам морока.
Не про це.
Минуло кілька тижнів. Той самий магазин. Сертифікату якості у мене так і не з'явилося, досі третьосортним ходжу. А от в магазині зник охоронець на вході, що перевіряв сертифікати. І в залі ніхто їх не питає. І дівчини ввічливо підбирають одяг за розмірами.
Думаю, ну піду на касу з омріяною курткою, то там точно запитають. Вже були думки, якщо так трапиться, то когось попросити купити мені ту куртку (ну, як типа підлітки просять когось дорослого купити цигарки «для тата»).
Та ні, запитали тільки чи є бонусна картка та чи потрібен пакет (бо він у них коштує додатково 5 грн). Розрахувався за покупку і на цьому цей квест довжиною в майже місяць був закінчений.
Доречі, в автобусах, маршрутках, метро — те саме. Електрички битком їздять, мабуть виключно з сертифіцированими пасажирами. Карантин в смартфоні, кароч. Віртуальні обмеження. Чарівна країна.
