Дискусія про Бабин Яр для мене — повна аналогія іншої дискусії, яку посилено перетягували з площини ціннісного вибору в площину раціональних аргументів: про асоціацію з ЄС восени 2013 року.

Тоді рішення інтегруватись не в ЄС, а в Митний Союз обґрунтовували ринками, інвестиціями, вигідними кредитами (в тому числі гігантським кредитом 15 мільярдів від Путіна) та всілякими «не все так однозначно». Але для учасників Євромайдану ці аргументи були нікчемними, бо для них вибір був ціннісним.

Так і тут. Дискусія про фрідманів-фуксів, про кіно Хржановського (скільки списів поламано!!!), моральність Зісельса і послідовність Вакарчука, про межі впливу росіян і не-росіян на проєкт — це абсолютно без сенсу. Все ж просто:

РОСІЯНИ НЕ МОЖУТЬ РОЗПОВІДАТИ НАМ І СВІТУ ЗАМІСТЬ НАС НАШУ ІСТОРІЮ

А, вони вважають, що це історія наша і їхня спільна? Особливо не можна дозволяти розповідати нам і світу замість нас нашу історію тим росіянам, які вважають, що історія в нас спільна.

І все. Цей аргумент один і він достатній, як і аргумент «сорі, ні, нам не потрібні російські гроші, ми не хочемо бути частиною російського світу» в 2013 році

Читайте також: єдина правильна відповідь Путіну