Що зробити, аби жертви таки не дібрались до катів?Правильно, зробити все, аби жертви самі стали виглядати вбивцями. І не дати їм повернутись додому.

Не треба думати, що проблеми росіян з чеченцями обмежуються лише періодом колоніальних війн на Кавказі чи періодом після розвалу СРСР. Ще у 20-30х роках минулого сторіччя в рамках «дружби народів» чеченці ватагами лупцювали росіян. А ті померлих опонентів у свинячі шкіри загортали, аби осквернити тіло і позбавити померлого доступу в рай.

«Нестримні веселощі» не припинились навіть після висилки чеченців у Середню Азію. Вони вміли «крутитись», і добре заробляли на життя, аби було грошей придбати мисливську рушницю, або навіть автомобіль «Побєда». Тамтешній російський пролетаріат з «відчуття класової солідарності» регулярно ходив громити оселі таких чеченських сімей. А ті регулярно відстрілювались, і писали скарги в генпрокуратуру СРСР. Доволі часто успішно.

Як тільки у 1958 році пройшла чутка про відновлення Чеченської АРСР, її колишні жителі не стали відкладати справи «у довгий ящик», спродавали все майно, і вирушали на історичну Батьківщину. Чисто по бєзпрєдєлу, без вказівок керівництва з Москви, тамтешня міліція почала таких завертати або ще в Середній Азії, або в місті Грозному. Поток складав більше десятку тисяч сімей в місяць, яким уже не було куди діватись, як осідати у тому ж Грозному. У місті домінували росіяни, тому влаштуватись кудись на роботу — зась. Асоціальний спосіб життя одразу переростає у злочинний.

І одного прекрасного дня серпня 1958 року у Грозному двоє чеченців убили росіянина на фоні побутового конфлікту. Як водиться у таких випадках, конфлікт одразу переріс в міжнаціональний, з вимогою виселення чеченців, та недопущення будь-якої автономії для них. Заворушення тривали чотири дні. Їх вдалося припинити лише стрільбою зі сторони міліції.

Але в описаному випадку цікаве трохи інше. Російські дослідники зауважують, що «хтось» допоміг конфлікту перерости у заворушення — дав автомобілі для звозу пролетаріату на погроми, невідомі у спецовках регулярно розігрівали настрої натовпи. Ті ж дослідники лиш мають припушення, що то все — справа рук колишніх чекістів, які були причетні не лише до виселення чеченців у 1944 році, але й навіть неправомірних розстрілів місцевого населення у 1943 році. Напевно сказати допомогли б архіви КГБ, але ви і так все розумієте.