Як ми маємо ставитися до росіян?
Після 24 лютого це питання тривожить практичного кожного українця.
Якщо відповідь щодо тих росіян, хто розв'язав або у той чи інший спосіб підтримує цю війну однозначна (а таких, на жаль, більшість), іншої бути не може, то щодо всіх інших, зокрема, щодо тих, хто виступає проти, – дещо проблематична.
Так, згідно зі свіжим опитуванням групи «Рейтинг», до жителів Росії переважає негативне ставлення – 69%. Позитивно ставляться до них 8% українців (за рік показник погіршився більш ніж в три рази), нейтрально – 20%.
Чим далі, тим більше у публічному просторі починає превалювати думка про те, що всі росіяни одним миром мазані. І це зрозумілий процес: чим довше триває війна, чим більші втрати ми несемо (людські, територіальні, економічні тощо), тим наші погляди стають більш радикальними. Серед моїх знайомих, та й, думаю, серед ваших також, обов'язково знайдуться ті, хто без нотки сумніву підтримає твердження на зразок «хороший русский – мертвый русский». І це не може не лякати, особливо коли чуєш подібні сентенції від інтелектуалів.
Водночас картина дійсності набагато складніша, і варто тримати голову у холоді, щоб не впасти у крайнощі.
Адже протиборчі сторони важко вписати у строгу систему координат українець (українське громадянство, українська мова, український народ) – росіянин (російське громадянство, російська мова, російський народ). Радикальне ставлення до всіх росіян, аж до їхньої дегуманізації, випливає з саме такої простої картини світу.
Хто такий росіянин? Це той, хто має російський паспорт чи той, хто проживає у Росії? Чи те й інше? І я вже мовчу про суто етнічне походження.
А як бути з тими росіянами, що народилися, виросли і живуть в Україні? Я вже мовчу про власників книжечки з двоголовим орлом, які постійно проживають на території України, або про тих, хто має подвійне громадянство. Їх теж треба посилати у відомому напрямку, як радять деякі наші політики?
А як бути з тими росіянами, що постійно проживають і працюють в інших країнах світу (як громадян Росії, так і громадян інших держав), зокрема у таких країнах Заходу, як США? Чи мають вони спокутувати провину за злочинну війну, яку розв'язало нинішнє керівництво Росії?
Далі – найцікавіше. А як мають ставитися до їхніх «собратьев» ті росіяни, які не проживають у Росії, зокрема ті, що стали жертвами путінської агресії, зокрема харків'яни та маріупольці? Чи варто їм, наприклад, відмовитися від своєї ідентичності? Якщо так, то на користь якої? І я зараз не згадую про мільйони українців, які проживають на території Росії. Чи вважати їх колаборантами? Також опускаємо наявність родинних зв'язків між двома народами. Тут теж все доволі цікаво.
Список питань — невичерпний.
Отож, щоб відповісти на запитання, сформульоване на початку цього тексту, варто з'ясувати, а яке їхнє ставлення до війни, яку розв'язала Росія, яке їхнє ставлення до звірств російської армії? Кожного конкретно, без абстрактних узагальнень.
Важливо: мої слова – не є словами примирення.
