Один з фундаментальних принципів життя, принцип циклізації, сформувався, в першу чергу, завдяки двох зовнішніх чинників, сонця і місяця забезпечує повноцінне функціонування системи – живого організму. А реалізуються ці механізми, через механізм часу – основний параметр співіснування зовнішнього і внутрішнього. Інші цикли є лише складовими(доповнюючими) циркадних. Отже, вивчаючи механізм впливу тих чи інших чинників на організм, важливо знати а) переважання структур (механізмів, функцій в органах і системах) в часових аспектах- хроноритми, а не в кількісних параметрах; б)відповідно,прогнозувати,якого ефекту( змін) ми прагнемо (очікуємо) досягнути в кінцевому результаті; в)розуміти через які біохімічні, фізіологічні механізми досягається цей ефект (результат); г) розробити( вивчити) інтенсивність(потужність) дії екзогенного чинника аби досягнути бажаного результату.
В реабілітаційно-етапному лікуванні хворих з патологією нирок та сечовивідної системи важливе місце належить санаторному лікуванню з застосуванням слабкомінералізованих вод МВ типу «„Нафтуся“». Більш як 500-літній досвід їх застосування у хворих з патологією внутрішніх органів тому підтвердження. В механізмі дії мінеральної води, як зовнішнього чинника пусковим чинником вважається, по-перше її хімічний склад, об'єм прийому, в певній мірі, режим прийому МВ; в меншій мірі вивчалися механізми відповіді, роль внутрішніх потреб(запиту, стану).Цінність МВ не тільки в тому, що вона mater(мати),а також matrix(матрикс)життя, і біологія не досягало цього часу успіху в розумінні найбільш основних функцій із-за того, що сконцентрувала свою увагу на речовині в вигляді частинок, відділивши їх від води і електромагнітного поля. Характер відповіді органів і систем на різні разові, добові дози та режими прийому вивчені недостатньо (ЄсипенкоБ.Є.1981). Запропоновано і запатентовано (Патент України 29940А (Калугін В.О., Пішак В.П., Гараздюк І.В.) перемінний інтермітуючий режим внутрішнього прийому МВ типу Нафтуся у хворих на ХХН1-2ст.: Хронічний пієлонефрит; Діабетичну нефропатію, що дозволяє попередити розвиток синдрому «„адаптації(Калугін В.О.1989)регуляторних і виконавчих систем та досягнути достатнього діуретичного ефекту МВ без збільшення об'єму її прийому та перенавантаження системи кровообігу ОЦК, який як правило зростає при прийому гіпоосмолярної МВ. Даний спосіб призначення МВ поєднує в собі трьох разовий внутрішній прийом МВ з розрахунку 10мл/кг маси тіла на добу з періодичним проведенням функціонального навантаження МВ(пасивна гімнастика нирок). Встановлено, що функціональне навантаження МВ стимулює ШКФ, активує реабсорбцію електролітів та, відповідно, зменшує їх екскрецію, а також збільшує інтенсивність теплових витрат з ділянок нирок за даними теплометрії.
Окрім того, запропонований режим також враховує вимоги хронофармакології, зокрема на ранок припадає акрофаза оптимального інтегрального ритму дії медикаментозних засобів, замовлена адекватним співпадінням фаз фарммакокінетики і фармакодинаміки, що створює сприятливі умови для максимально вираженої дії інгредієнтів МВ на органи та системи людського організму.
