Люди з таким обуренням обговорюють з усіх можливих і неможливих боків міндіч-гейт. Жах-жах, якможна-якможна.
Увечері закидають соцмережі грізними коментарями, а зранку йдуть на роботу без працевлаштування або fifty-fifty, збирають у закладі освіти готівку на щось без оприбуткування і репетиторствують без ФОП.
Потім повертаються додому і знов обурюються у соцмережах:
- І звідки воно береться 💁?
І дійсно, звідки?
Епізод 1
Можливо, коли вчитель за обладнанням чи ремонтом звертається не до директора, а до батьків, які покладуть буквально кожного на лопатки, хто відмовиться сплачувати на навчання у комунальному закладі?
Мотиви істерики такої «активної мами» можу приблизно прорахувати, хоч ніколи не розумітиму і не сприйматиму навіть за подобу норми. Бо за додаткові півбала до оцінки дитини вона не лише втрачає обличчя, а ще й розуміння реального рівню знань дитини.
Та найгірше, що може бути наслідком такого неподобства — це порушення прав дитини, мама і тато якої не здають цю мзду хоч принципово, хоч бо немає.
Прояви можуть бути різними:
- вчитель може обмежувати у користуванні будь-чим, обмежувати в увазі тощо;
- діти можуть «приносити» з дому від «активної мами/тата» невдоволення і переносити його на однокласників.
Так запускається процес цькування (булінг за законодавством).
І коли директор мовчки спостерігає усі ці, на жаль, вже буденні історії, стає співучасником і диригентом, адже запустив/запустила процес своєю бездіяльністю спочатку у формуванні бюджету, в потім у відсутності коли жорсткої, а коли й будь-якої реакції взагалі.
Так, провина засновника тут очевидна:
- недофінансування закладів освіти;
- відсутність комунікації щодо безальтернативності дотримання законодавства України у сфері освіти, прав людини, благодійності, протидії корупції тощо;
- відсутність реальних прикладів покарання за його недотримання.
Але також очевидна й відсутність людяності і відповідальності за кримінальні злочини, а вони кримінальні, з боку вчителя і директора. Адже вони спочатку породжують побори, що переростають у цькування, а потім заплющують очі на наслідки.
______________
Епізод 2
Можливо, коли засновник не виділяє кошти на фінансування групи продовженого дня, або виділяє так мало, щоб ледь вистачило на одну ставку під різновікову групу дітей пільгових категорій?
Тоді підприємливі вчителі (ймовірно, не без відома директора) організовують платні групи для «дуже вмотивованих» родин. І це подається не як незаконний заробіток чи незаконна послуга, а як неземне благо і буквально самопожертва учителя.
Будьте певні, педагог, який дозволяє собі подібну «підприємливість» у стінах комунального закладу, не пропустить можливості вколоти дитину, чиї батьки не заплатили.
Тепер це вже точно стимулює засновник, а не просто недофінансовує.
Але знову-таки — очі заплющує і бездіє саме директор, бо не припиняє порушення вчителя і не звертає уваги засновника на високу ймовірність проблем через очевидність дискримінаційного характеру такого рішення.
__________
Ці епізоди, на жаль, не унікальні, але їх необхідно відправляти на звалище історії за допомогою звернень до контролюючих та правоохоронних органів. Інакше ми ніколи не виберемося з цього болота.
Побутова корупція у системі освіти через легкість поширення (отже, має масовий характер) стимулює корупцію інших рівнів та нормалізує будь-які неправомірні дії з розряду «ти мені-я тобі». Також такі порушення сприяють легалізації впливу одних осіб на інших з примушуванням та рештою агресивних дій. А це вже є кримінальними злочинами проти прав людини, які караються згідно із законодавством України.
