Інформацію про травматичність видів карате, зокрема й кіокушинкай, можна легко знайти в інтернеті одним запитом до пошукової системи. «Найбільш характерними травмами в процесі тренувань або змагань в кіокушин карате є: розтягнення (33%); вибиття пальців (28%); забиття грудної клітки (14%); забиття стегна (12%); переломи (10%); струс мозку (3%). Були розроблені і ефективно застосовані засоби профілактики травматизму серед каратистів» (цитата). 

Питання травматизму, безумовно, важливе, адже воно також і про здоров'я вихованців секцій спортивних шкіл. Проте ви не знайдете в інтернеті статистики травмування та загибелі спортсменів під час перевезення на змагання чи зі змагань. Не мають цих цифр також ні в патрульній поліції усіх рівнів, ні в кабінетах міністерств в купі з обласними департаментами. 

Та навіть виконання вимог законодавства щодо безпеки відряджень юних спортсменів на змагання керівниками ДЮСШ та представниками місцевих влад на контроль, схоже, не беруть ні в Міністерстві молоді та спорту, ні в самій федерації. Попри стоси красивих за формою і змістом наказів.

Міністерство разом з Національною федерацією кіокушинкай карате виступили співорганізаторами чемпіонату України. Перші формують та реалізують державну політику у сфері фізичної культури і спорту, другі погоджують розроблені на підставі законодавства регламенти змагань та вимоги до учасників. Серед таких вимог наказ з інформацією щодо учасників від населеного пункту, організації чи представництва та про відповідальних за перевезення, фінансування і безпеку, включаючи висвітлення джерел фінансування. 

Результати недотримання процедур, на жаль, бувають невтішні, а часом — фатальні. Як це сталося в ніч на 1 листопада 2021 року в районі села Новошевченкове Кіровоградської області, коли дорогою з Вінниці в особистій автівці тренера разом з ним загинули троє неповнолітніх — двоє спортсменів і суддя з Криворізької комунальної ДЮСШ № 2. Звісно, законодавство не забороняє виконувати перевезення особистим транспортом, але воно точно має бути не вночі, оформлене належним чином та профінансоване з незаборонених законодавством джерел відповідно до наказу директора ДЮСШ. 

Варто зазначити, що у міністерстві без питань надавали на запити інформацію, котрою володіють. Я отримала чимало документів, аби зробити припущення, що директор ДЮСШ видав, м'яко кажучи, некоректний наказ, а в міністерстві та федерації не проконтролювали. Так, ніби життя чужих дітей поза межами їхнього існування. І тут наразі дві прикрості: перша у безвідповідальності керівництва комунального закладу позашкільної освіти, а друга в тім, що дорослі директор і тренери потребують стороннього контролю. 

Але про все за чергою. Виходячи з відповіді Мінмолодьспорту та відповідних нормативно-правових актів, Порядок організації і проведення офіційних спортивних змагань і навчально-тренувальних зборів та порядок матеріального забезпечення їх учасників визначається Положенням, що затверджене наказом Міністерства молоді та спорту України від 09 лютого 2018 року № 617 (далі – Положення № 617), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 березня 2018 р. за № 264/31716. 

Відповідно до пункту 1 розділу VI Положення № 617 відрядження учасників для участі у спортивних заходах у межах України здійснюється організацією, що їх відряджає, згідно із законодавством відповідно до регламентних документів про цей захід та на підставі виклику (запрошення) організатора спортивного заходу. Цією ж нормою керується і Регламент змагань у розділі 9. 

На підставі регламентних документів про цей захід, виклику (запрошення) організатора спортивного заходу та керуючись ч. ІІ Інструкції про відрядження, заклад видає розпорядчий документ, яким визначаються, зокрема, строки, місце проведення, кількісний склад учасників, обсяги та джерела його фінансування, матеріально-відповідальна особа та особа, відповідальна за дотримання учасниками заходу правил безпеки. 

У пункті 3 розділу VI Положення № 617 визначено, що у разі виклику (запрошення) на спортивні заходи одного спортсмена віком до 16 років для його супроводу організацією, що відряджає, направляється тренер або інша особа, яка супроводжуватиме спортсмена до місця проведення цього заходу і зворотно, з оплатою витрат за рахунок організації, що відряджає (у видах спорту осіб з інвалідністю вік спортсменів не обмежений). 

З усього вище наведеного випливає, що оскільки відряджала спортсменів Криворізька комунальна ДЮСШ № 2, то й витрати мав нести міський бюджет Кривого Рогу. Адже засновником спортивної школи є Криворізька міська рада, а розпорядником бюджетних коштів призначений відділ освіти виконкому Інгулецької районної у місті Кривому Розі ради. Ще більш дивним видається відсутність фінансування перевезення і добових тренера зі спортсменами на чемпіонат України з огляду на те, що Інгулецький відділ освіти ще на початку року за результатами тендеру підписав угоду на перевезення дітей, розраховану до кінця грудня, і її бюджет на момент проведення змагань не був вичерпаний. 

Проте навіть якщо команда залучила кошти спонсорів, у Наказі директора Криворізької ДЮСШ № 2 мало бути це зазначено. Та він не містить ні обсягів і джерел фінансування, ні прізвища матеріально-відповідальної особи. Отже, порушення форми наказу в частині фінансування перевезення, харчування, добових і зарезервованих номерів, а натомість повернення групи вночі, попри вимогу ст. 21 Правил дорожнього руху (перевезення груп дітей має здійснюватися о світлій порі доби), пересікаються в одному моменті, який перекреслив жирними червоними лініями усю безпекову складову і забрав життя. Цим «моментом» імовірно є халатність і безвідповідальність керівників спортивної школи і відділу освіти. 

Що ж має змінитися, аби батьки не боялися за життя дітей, які прагнуть досягнень у спорті й для котрих кожна поїздка на змагання є святом? Наразі нічого кращого не вигадало людство, ніж дотримання законодавства. Вкрай важливо витримувати усі процедури, а також висвітлювати діяльність закладів, оприлюднювати звітність, як того вимагає ЗУ «Про освіту» та «Про доступ до публічної інформації» в разі навіть найменшого бюджетного фінансування.

Дітей і тренера, на жаль, вже не повернути. Проте можна повернутися обличчям до тих, хто живий і не шкодувати десь коштів, а десь друкарської фарби на повну інформацію в документації. А в разі неможливості фінансування бюджетним коштом усіх видатків, чесно це визнати і проводити кожну фінансову, товарну та нематеріальну допомогу без порушень. Особливо враховуючи той факт, що ЗУ «Про фізичну культуру і спорт» щиро вітає меценатство. 

 

#кіокушинкай    #змагання_дюсш    #законодавство_та_спорт