Пандемія змінила взаємодію науки, суспільства та політиків. З одного боку, збільшився страх, поширюються «теорії змови» щодо «поганих науковців», які нібито випустили в світ чи то внаслідок недбалості, чи з бажання вплинути на суспільство. З іншого — доводиться сподіватись на науковців у прийнятті рішень зараз та на майбутні ліки. Навіть малоосвічені політики — які в «звичайних» умовах з ентузіазмом поширюють псевдонаукові нісенітниці та зневажають науковців — змушені копіювати свої заходи з країн, де політики активно співпрацюють з науковцями.

22 квітня цього року Організація Об'єднаних Націй видала документ про уроки пандемії щодо взаємодії науки, суспільства та політики https://www.un.org/…/un-desa-policy-brief-62-the-covid-19-…/ . Цей документ закликає до посилення спроможності кожної країни базувати свої рішення на висновках науковців. Відзначено, що саме в бідніших та найменш розвинених країнах спостерігаються найбільші проблеми у взаємодії науки та політики.

П'ять уроків пандемії для світу — це 1) посилити довіру суспільства до науки; 2) ділитись знаннями та даними, розвивати співробітництво у дослідженнях; 3) забезпечити загальний доступ до знайдених рішень; 4) швидко впроваджувати нові результати; 5) запровадити процедури швидкої міжнародної оцінки досліджень. Планом на майбутнє має бути розширення міжнародного співробітництва.

Успішність заходів з протидії пандемії неможлива без довіри суспільства до науковців — лише обмежувальними заходами неможливо досягти адекватних результатів. Люди мають довіряти науковцям навіть в нинішніх складних умовах. Довірі до науковців може шкодити зміна рекомендацій з появою нової інформації. Шляхи передачі вірусу досить зрозумілі, щоб пропонувати заходи для обмеження поширення — успішність яких залежить від кожного. Але науковці також мають пояснювати що саме відомо зараз та наскільки вони впевнені у своїх висновках, і говорити про те, що потребує додаткових досліджень.

Недовіра до вчених в Україні значно більша, ніж в розвинених країнах — до цього доклались і ЗМІ, які популяризували шарлатанство, видаючи його за науку, і політики, які погано вчились та ненавидять «відмінників», чи купили дисертації, та вважають що всі вчені такі ж, і спільники бажаючих отримати майно наукових установ — які заради цього поширювали суміш правди та брехні, схиляючи суспільство до думки про відсутність науки в Україні та необхідність її донищити.

Галузі, які стосуються пандемії, виходять далеко за межі медицини та біобезпеки. В документі ООН є термін «інфодемія» — поширення некоректної та потенційно шкідливої інформації, яка розповсюджується через ЗМІ та соцмережі — і до цього варто додати «новий» маркетинг засобів з непідтвердженою ефективністю у якості панацеї.

ЗМІ роками плекали в нашому суспільстві думки, що наука то результат везіння та здогадок — до цього, на жаль, доклались і піарники Малої академії наук, пропагуючи псевдонаукові, або очевидно написані не школярами тексти як «геніальні» — багато людей вважає, що науковці непотрібні, якщо на відкриття масово здатні діти. Навіть пропозиція «премії на мільйон» за відкриття вакцини свідчить про нерозуміння того, що таке сучасна наука та що потрібне для розробки вакцини.

Довірі до науки має сприяти і зв'язок суспільства та науковців через «громадську науку». Така співпраця давно встановлена, між орнітологами та спостерігачами за птахами. В умовах пандемії взаємодія відбувається через платформи типу FluTrack.ing, де учасники повідомляють про свою температуру та симптоми, схожі на симптоми грипу. Є також платформи, де учасники виконують ігрові завдання, для на конструювання противірусних протеїнів (FoldIt, Folding@home).

Залучення нових науковців до вирішення нових проблем потребує поширення даних. Інформація про дослідження, спрямовані на розробку нових ліків, як правило, не повідомлялась до патентування. Але коли метою є порятунок людства — інформація має бути доступною для інших наукових груп, які можуть її використовувати в своїй роботі. Але є значна проблема — поширюватимуться помилкові висновки, які можуть зашкодити пацієнтам. Тому необхідно розробляти нові стандарти перевірки та декларування ступеня впевненості. В цитованому документі ООН говориться про необхідність забезпечення загального доступу до знайдених рішень — вакцин, протоколів лікування, технологій виробництва обладнання, засобів захисту. Можна згадати незадоволення виробника медичного обладнання, коли запасні частини почали виробляти волонтери за допомогою 3D принтерів. Вимога загального доступу й далі може викликати спротив бажаючих отримати додатковий прибуток. Проте, на мою думку — така вимога також зменшує стимули для бажаючих організовувати надзвичайні ситуації з метою отримання вигод.

Засоби протидії пандемії, до яких потрібен загальний доступ, включають також засоби комунікації, мережі трекінгу контактів та дотримання режиму обсервації; медичне обладнання, телемедицину (надання консультацій лікарів та контроль самопочуття) та засоби дистанційного навчання.

Зараз переважаюча система оцінки наукових досліджень — це незалежна оцінка іншими науковцями, яка потребує чимало часу. В умовах пандемії перевірка має здійснюватись швидше — проте, з збереженням незалежності та надійності. Одне з пропонованих рішень — створення міжнародних організацій, які будуть проводити оцінювання.

Одна з причин недовіри українського суспільства до науки — що в умовах пандемії загрожує людським життям — це академічна недоброчесність. Людям, які не можуть відрізнити плагіаторів та псевдонауковців від доброчесних вчених — важко довіряти системі, де стандарт докторської дисертації — це плагіатні нісенітниці, а охоронці нечесних ступенів отримують посади, читають лекції про лідерство та про академічну доброчесність. Добре, що ми маємо можливість отримувати рекомендації від вчених з країн, де міністр, викритий у плагіаті, негайно звільняється.

На фоні пандемії очікуємо дисертації, списані з старих — з заміною попередньої хвороби COVID-19 та збереженням «даних експериментів». Було б непогано, якби відповідальні керівники усвідомили б загрози недоброчесності для життів та довіри до науки, та припинили потік псевдонауки та плагіату.

Цитований вище документ ООН закликає до міжнародної співпраці в науці — співпраця потребує довіри, а довіра до робіт українських вчених неможлива без реальної академічної доброчесності з покаранням плагіаторів та псевдонауковців.

Забезпечення доброчесності — один з викликів дистанційної освіти. Це потребуватиме і нових підходів до мотивації, і нових технічних засобів ідентифікації та контролю учасників.

Ми з колегами давно говорили про потребу державної платформи дистанційної освіти — в тому числі для генерування завдань, для допомоги учням, які не змогли засвоїти матеріал на уроках, та для тих, хто хоче отримати поглиблені знання. Таку платформу, вже почали розробляти. Різні інструменти використовувались і раніше — проте, сприймались або як «фішки» для зацікавлення, або як складові іміджу «сучасного вчителя». Дистанційна освіта потребує значного залучення батьків — і в світі поки не знайшли рішення, що робити в системі дистанційної освіти з дітьми, що ростуть в технічно не оснащених чи соціально безвідповідальних сім'ях. Вимога «доступу» зі згаданого документу ООН змушує думати про реальне забезпечення такого доступу. На жаль, раптовий перехід до нової освіти лише підтвердив відсутність реальної користі від Національної академії педагогічних наук — нова реальність навряд чи потребує довгих текстів про дитиноцентричність чи поганих уроків від її науковців по телевізору.

Я математик, і хочу згадати про роль математики у боротьбі з пандеміями. Зараз люди, які вважали, що математика їм непотрібна, щодня дивляться на графіки та дані. Цитата з моєї презентації «Математика для життя» — це сприймається як мінімальний обсяг для «простого» життя та «простої» роботи типу вантажник, підсобник, продавець, перукар, працівник на конвейєрі без необхідності прийняття серйозних рішень для інших людей. Помилка агітаторів мінімуму математики в школі — неможливо прогнозувати життя нинішніх дітей". Ми маємо ситуацію, яку не могли прогнозувати — і треба розуміти, що необхідно дати сучасним студентам та школярам інструменти для оцінки та прийняття рішень в умовах невизначеності, для аналізу даних.

І до пандемії відзначали необхідність числової грамотності для забезпечення здоров'я — розуміння результатів досліджень, рекомендацій лікарів. Сподіваюсь, що пандемія допомогла більшості людей зрозуміти потребу в числовій грамотності та розумінні математичного моделювання.

Згаданий документ ООН дає основу для створення програм розвитку української науки та освіти в нових умовах — так, як було раніше, вже не буде. І варто використати нове усвідомлення для вирішення проблем, які накопичилися раніше.