Маю вдома таку куррву наглу небесну — самовдоволене мугикаюче падло — весь час притягує до себе увагу, щоб я не забував, що вона тут главна ххудоба роду . Гіпнотично нудно самозамкнуто тупо-рецидивічно накручує мене на свою мугикаючу вісь, упирище прокляте, змія підколодна.. І звертається зі своїх виспрєнних щасливих висот Доцябозятка Небесного не інакше як «слухай, Іван, треба..» — і далі — по списку, по її осьових синдромах і пріоритетах «відвоювання хати» двоюрідної сестри Стефи,..

у якій незаконно проживає її колишній обкурений чоловік Ігор (з гоноровим накуреним кадиком — випнутим підгарлям), який її бив і може й закатрупив, і з яким вона була розлучена ще задовго до смерті.. Віддала йому гараж, машину і вигнала нафіг. Але потім він докурився до атраку серця і лежав в лікарні, і вона до нього ходила їстоньки носила, потім знов пустила до хати, і не знаю, що там було, але він ніби приїхав зі села, а там було закрито, і він «почуяв неладне» і заліз драбиною через вікно і побачив її мертву внизу сходів..

А там тупе планування: квартира нагорі (2 поверх), а вхід внизу — сходи круті, слизькі, закручені кругом стовпа в кінці перил, і якщо йти неуважно, не попід зовнішній край, то можна провалитися в діру біля стовпа і все собі скрутити, і вона нібито звідти впала, але мала величезні гематоми на бедрі і протилежному лікті — не могла ж зразу двома боками вдаритися! — так що цілком може бути, що він її штовхнув і вона гепнулася ліктем об стіну і полетіла по сходах вниз не по своїй волі, не з необережності, а по злому умислу курвивого падла, яке над нею знущалося, а потім імітувало (для свідчення сусідів) приїзд зі села.. Ходила вічно в синяках, а на роботі вибріхувала що-небудь, щоб відчепилися.. Нє, брешу, вона ще була жива, але з інсультом і майже паралізована, пролежала пару днів в лікарні, потім швидка її завезла в село — і там на другий день померла.. Ще запам'ятав з лікарні змах її живої руки, як змах крила..

Ото такий упиристий шкварок, любив на неї сичати по кутках, типу «ти все одно здохнеш перша», а на людях і в судах — святе та боже, богу духа винне, бідне-нещасне, майже неграмотне, жило після армії в Прибалтиці, жінка вигнала, дочка поїхала до Америки і послала нахуй, а воно собі таку самотню даму знайшло у Львові біля роботи на ШРБУ-40, теж розлучену вже кілька років. Сухий шкварок, з гонорово випнутим кадиком — типу простий хлоп зі села, «шо ти мені вказуєш, де я маю курити». А потім прикрилося якоюсь сектою, вступило в баптисти і стало таке праведне, святе та боже, що не підкопаєшся.

Було кільканадцять судів за ту хату, оскільки Стефа ніякого заповіту не написала, бо ще не збиралася вмирати, і квартиру поділили аж між 5-ма спадкоємцями: 1/4 — дочці першого чоловіка (від коханки, до якої той пішов, зрадивши Стефу), а ще по 3/16 — двоюрідним братам і сестрам — 2 по маминій і 2 батьковій лінії. Але продовжує там жити (вже років 10 після Стефиної смерті) — той самий Ігор, який взагалі в спадкоємцях не числиться. І вже на суди-пересуди-адвокати пішла купа грошей, — і жодних зрушень. Він там тіпа забарикадувався і живе на пташиних правах інкогніто, оглядається, коли виходить з дому, оглядається, коли заходить, і жодних документів, оригіналів, потрібних для завершення суду, не віддає, і всі дорогі Стефині речі вже мабуть пропив, і внуки (мої племінники, Змії мугикаючої діти) мусять чекати, коли падло здохне. Але упири живуть довго, і падло здихати не збирається. А щось домовлятися з ним, влізати в його смороди і в його куций тезаурус, — як самому собі удавку накидувати на шию.

Я співаючій сестрі сказав: маєш дорослих синів — от їх бери і виганяй курвидла, а я туди не поїду. То в їх і в твоїх інтересах. Тут через раз — такі тупикові ситуації з курвивим падлом, що без мордобою не обійдешся. А тих пацанів (моїх племінників) «вулиця виховала» — вони трохи вміють битися.

Курвивого падла дуже багато, і воно настільки бридке і приторне, на такому примітивному рівні відстоювання власних прав і свобод, загортання під себе всяких вигод і протекцій, і так «під дурачка косить», що не хочеться навіть по одній землі, по одних стежках і обпльованих тротуарах з ним ходити.. Краще з мудрим загубити, ніж з наглим знайти. Саме той номер — і стосовно наглої сестри, і стосовно наглого двоюрідного шваґра-сухогриза..

Тут нема позитивних і негативних героїв — кожен керується своїми інтересами і своєю вигодою. Сестра-сука (в численних заявах) взагалі виставляла мене за «хворого, яким вона мусить опікуватися», «боїться, щоб він не спалив хату..». Просила, щоб я написав відмову від своєї частки спадщини — тоді вона буде мати стимул «боротися далі», і я їй на словах дав — з умовою, що там можна буде добудувати третій мансардний поверх, якщо припече і ніде буде жити, чи організувати якусь фірму, проектний зал на горі

.. Але то вже після війни. А наразі війна з курвидлами (курвивим падлом, яке лізе — «западає отрутою в душу — і перетягує енергію Уваги на себе), — ще далеко не збирається закінчуватися. Ніхто не хоче мати справу з курвивим падлом, з його потенціальними ямами і бездонними дірами. Воно краде енергію з майбутнього — і тим все сказано. Перетворює сучасне в гнилу помийницю, а минуле для нього — вобше святе, воно в ньому живе і не вилазить, і йому, падлу, не докажеш, що сьогодні вже фантастичний 21 вік — і тут на даний час вже мало бути щось зовсім інше (вбите, задушене, зруйноване, знехтуване, упосліджене, зґвалтоване курвивим падлом). Курвиве падло переді мною в страшних вічних боргах — і має бути покаране. Валятися на смітниках з відрубаними тупими головами.