Скурвозне падло бужанське просить кулю в лоба. Падло дуже нице, підле — цілком в стилі підвальних розборок. Презирство, яке воно виражає, свідчить про його продажний плюгавий рабський «паслужнічєскій» внутрішній стан підстилки для ще курвивішого падла.
Воно не розуміє, що бувають ситуації, де нице плюгаве продажне тюремне падло вже не рулить ситуацією, бо в розвинених (-нутих) цивілізованих світах такий етап давно пройдений і визнаний помилковим. Таке ще було в прокурених режимах Пол Пота і Кім Чен Ыня, можливо зараз в Мадури, в Асада, але їх помаленько витісняють і знищують, бо вони не перспективні і задушують розвиток власної держави. Натхненна творча робота потребує більш вільної і чистої атмосфери.
Жінки захищають курвивих упирів. Сьогодні один курнув під вікнами (моєї бізнес-вумен) — всю кухню засмородив. Мало не вбив упира, але поки вийшов — воно, горбате, вже пішло з лавочки, дотягувало останні затяжки, навіть не почуло моїх матюків. Гниді похуй. Жінки багато чого не розуміють. Мусив дуже достеменно розтлумачувати, що «свіже повітря» і «холод» — не одне і те ж: свіже повітря — то його молекулярний склад, процентний вміст кисню. Коли дихаєш в закритому проміщенні — поступово весь кисень видихуєш, замінюєш вуглекислим газом — потім голова болить, ребра болять, спина болить — і все одно мерзнеш, бо теплими помиями без кисню не надихаєшся. Організм зігрівається зсередини саме реакціями «повільного згоряння» — окисленням всяких відходів перетравленої їжі, доведенням їх до нейтрального стану для виведення з організму. Коли кисню нема — починаться реакції бродіння — вони (якщо вірити підручнику для 9 класу загальноосвітньої школи) у 36 разів менш ефективні за енерговиділенням (тепла), ніж реакції прямого окислення. При тому виділяється багато допоміжних продуктів — всякі гази, від яких пучить і виникають відрижки, порушується кислотно-лужний баланс — не перетравлена їжа із кислотного відділу кишечника переміщається в лужний — і там включаються реакції нейтралізації з виділенням вуглекислот в шлунку, можливо і якихось алкоголів, молочних кислот, я хімії добре не знаю, але підручник для дітей ніби не бреше.. А відчуття холоду чи тепла — реакція організму на швидкість довколишніх молекул, на їх броунівський рух — з якою частотою вони барабанять по шкірі, бомбардують носовий чи легеневий епітелій. Не залежно від того, які там молекули. Краще дихати свіжим повітрям (з нормально поновлюваним вмістом кисню) і виділяти внутрішнє тепло, аніж мерзнути, кутатися — і все одно відчувати холод, хоч вікна зачинені і в хаті ніби й не холодно, якщо зайти з вулиці.. Можливо, розумом жіночим такі речі якось «умозрітєльно» сприймаються, але у безпосередніх відчуттях — жінки все одно опираються на інстинкти: «Бр-р-р, закрий вікна, бо холодно», — і все.. І попробуй з ними живи.
В мене завжди хоч маленька щілина на балкон відчинена. Ну і тут курвидел нема під вікнами (Слава Тобі, Господи!). Батько колись обкурював цілу хату і весь час «тіпа забував»: «ой я забув, шо ти не переносиш сигарет».. Сестра раз була внизу закурила — я миттю збіг вниз, зім'яв пачку і так пригрозив, що більше і не пробувала. Бо воно так тряске, драглисте, пальцем ткнеш — розсиплеться, а корчить з себе «Ксену-воітєльніцу», «берегиню Роду»..
І сраний фейсбук мене заблокував саме через скаргу зі сторінки «мозг женщіни», де я пробував щось пояснювати про 2Ж-системи. Тепер їм нАраз виклади документи і зареєструйся під справжнім іменем. А може моє ім'я-прізвище мені не подобається, а може в мене йогівський принцип «анонімності творчості»: зробив річ — і забув про неї — і не носишся з альбомами «напрацювань» — бо вони і так жодного разу не пригодилися. Хоча я не дуже його і ховаю, і там воно присутнє: Іван Романів. В Україні таких тисячі. А Івано Піано — більш індивідуальне. При тому не в перекладі Ґуґлу — «Іван Піаніно» (як «Олег Скрипка»), а в розумінні «Іван Тихий»: по-італійськи piano = тихо. В тихому болоті чорти водяться.
Так от, продовжимо про «полюс холоду»: розповсюдження інформації про 2Ж-системи сприяє похолоданню. Не знаю чому. Це емпіричні дані. Але в епоху «глобального потепління» таке дивне джерело холоду може відтягнути повне вигоряння і висушування планети. На чому ми зупинилися? — на самих початках. Великі системи дуже інертні, тому доводиться подавати цінну інфу дуже маленькими скупими порціями, бо вся зразу вона не перетравлюється — виходять «відрижки», відторгнення, ніби від тиради божевільного Луї де Фюнеса в «Розмороженому», де він жестами і мімікою йому показував, як воно все пихтить поршнями і рухається, літає, плаває, ковзає... Тут вже й не поршнями — вже електромоторами і магнітними полями — левітує, як поїзд-"маглев" (магнітна левітація) з учорашнього фільму про вічно молодих китайців від Комарова "Світ навиворіт" — 431 км/год. на пікових ділянках розгону..
Прикладна суть теорії 2Ж-циклів у тому, що закони (закономірності, всякі нюанси організації провідних систем), підмічені в мікро-масштабі біологічного організму, — можуть "без заздрєнія совєсті" переноситися у макро-масштаб суспільного організму. Про їх подібність ми вже згадували десь в статтях про "Гістологію" Хема, Кормака. Найкраща ілюстрація-паралель висвітилася сама — при приземленні літака в аеропорту Жуляни. Там дуже добре видимою зверху стала (на фоні свіжого снігу з малої висоти) клітинна структура плоских сільських поселень: на білому фоні добре просвічували чорні орогожі (мембрани клітин), будинки (ядра), дроти розгалуженої до кожного будинку електромережі, сліди доріг = чорні свіжі сліди коліс по білому засипаному снігом асфальті (провідні 2Ж-канали, накладені в обидва боки по одній Ж-структурі, хоч такого не повинно бути — це примітив); садове наповнення "цитоплазми клітин" (кущоподібні крохмали і ліпіди — кореневища підводних ліан).. При тому видно асиметричне зміщення ядра ближче до провідних Ж-каналів (як і на зрізах типових клітинних препаратів з "гістології" під мікроскопом).. І плавні сліди шин на поворотах свідчать про те, що примикання бічних доріг не хоче бути прямокутним, а хоче бути відхилене в сторону переважаючого напрямку руху — майже завжди до центру або до більш важливої головної магістралі..
Ще варто звернути увагу на орієнтацію будинків ("ядер" клітини). Про те вчора розказував брат Капранов в своєму відео про "зелений клин (Далекий Схід), сірий клин (Казахстан) і жовтий клин (Поволжжя)" — території розселення українців: Українські хати повернуті торцем до вулиці, а широким фасадом до подвір'я; москальські навпаки. Це свідчить про більшу самодостатність: більше звертати увагу на своїх дітей і свою господарку, ніж на те, хто там по вулиці пройшов і в чому був одягнутий (чи ще не появилися орди монгольської саранчі). Відтак це свідчить і про придирливість жінок: "Пасматрі на сєбя са стараны, на каво ты пахож!!". Їм якось "нєвдомьок", що для тебе важливіший внутрішній стан, ніж зовнішній вигляд — позувати для когось і фальшивити перед собою.
Свято теж повинно бути внутрішнім, а не "загальноприйнято-датовим". Досягнув чогось в житті — от і святкуй: можеш і односельчан, і сусідів покликати. А не так от, як зараз: люди мруть на фронті, здихають від легеневої зарази (кари за куриво — я її так сприймаю зі своєї башти) — а тут обжираловка і радості повні телефони — картинки з пасочками і мильні побажання висилають-пересилають, копіюють одні одним. Аж приторно, аж самим гидко, аж телефони відключають від такої навали фальшивого добра — "будь, як всі", "будь папрощє — і к цєбє патянуцца людзі".. А того, хто співав, "не стоит прогибаться под изменчивый мир" — вже обісрали, бо не має сили і бажання відбиватися від нападів гнилої шантрапи, яка ні хрена не розуміє.. І міг же познайомитися, коли їздив в МАрхІ: я сидів в бібліотеці — гортав талмуд Герцоґа про надувні споруди в Німеччині, а вони поруч проводили репетицію "Машини часу" в актовому залі.. Але я тоді любив Тото Кутуньо, Фелікса Словачека, Франциса Ґойя, а до їхньої творчості був рівнобедрений.. Висоцького також не злюбив через блатний хриплий голос. Навіть у 70-річного діда-красавчика шоу-мена з Китаю голос приємніший і чистіший. А хриплими тонами зображати "прожжонного, віди відавшего блатного чувака, парня із прєісподнєй" — воно якось не пробирає. Хіба що шкода співака (співуна) за такі рвучкі напряги..
(Учорашнє) Якщо персона жіночої статі постійно себе самостверджує (має таку потребу) — то вже не жінка, а упир. Тверде, жорстке — янь (чоловіче начало), м'яке, текуче, податливе — інь (жіноче). Жінка від природи має бути м'яка, пружня, обтічна, згідлива, примирлива, вміти обходити гострі кути, не нариватися на конфлікти, старатися обходитися без нав'язування будь-яких сентенцій і правил. Бо інакше (за законами взаємодоповнення) чоловік сам мусить робитися таким — якось пристосовуватися і ставати гівном.. Якщо ж вона весь час гуде, мугикає, хоче керувати, нав'язує свої релігії, свої пріоритети (попутно обсираючи чужі), "грузить", давить на психіку, позиціонує, демонструє Себе (Я такая!), нав'язливо повчає, зневажливо відмовляється від того, що ти їй пропонуєш, вперто настирливо нахлобучує своє, — її вбити мало. Її ще довго і нудно треба катувати в пеклі, щоб забула своє Его, щоб розслабилася нарешті і згадала істинну жіночу природу. Нічого не хотіти, тільки їсти і пити і дихати і тішитися, що жива. І в жодному разі не давити на жаль, бо то нонсенс — одне з другим не сумістиме: тут ходить закутане в шматах, горбате (дорвалося до сапки — до "чогось реального" після 40 років сидєчої роботи в органах "тої влади") — і тепер демонстративно-співуче "любить землю" (бо "Деметра" — народилася на самого Дмитра, бо "не раба", "полетить у вирій" — хоч би скоріше, бо вгрузає в душу скотина і заставляє весь час думати про Себе, паву величну горбату злиденну, що не має навіть за електрику чим заплатити, якої напалила за зиму, і страшно хоче керувати, "старійшина роду" срана. Діти і внуки роками не приїжджають, рідний брат її ненавидить, змію підколодну, а їй хоч би що — егоїстичне падло, задоволене Собою.
Ходив цілий ранок шукав той хрін до бурячків на свята, всі поля обходив — ніде хрону нема, хоч коріння всохлого старого валяється купами — ще осінні бур'яни з поля.. Аж якийсь Володя-майстер при дорозі робив огорожу — дав цілий оберемок — то я вирішив з сестрою поділитися — а вона мені цілу лекцію (!) прочитала: що вона святкувала 2 тижні тому, що вона по-жидівськи не святкує, і пішла-поїхала улюблена тематика.. курвеґа, тепер знов ходить мугикає самовдоволено — бо "самоствердилася", виговорилася про свої привілегії, доказала своє. І що з дурою зробиш? — має батьків зміїний характер: той теж любив "залити сала за шкіру", щоб аж проморозило від "господарської фальші" (хто в домі господар!), — а потім ходити свистати мугикати самовдоволено.. Як казала баба Настя (батькова мати), "встань зранку, перехрестися — і нікому добре не зроби" (бо заклюють).. Але ж люди якось інакше живуть? А тут самодостойна пані рагулиха утверджує свій сраний рагулізм.. Тіпа "реалізм", але тупий рагулюватий жебротний, нікчемний гонорово-гівняний реалізм ("Я — сказала, а ти — зроби", нагла сука) — з обсиранням "трутнів", які не хочуть працювати під її сраним самодостойним керівництвом, в ритмі її самодостойного мугикання з підкатами знизу під кожну ноту.. (Мугикаюча гонорова пані з повільною сапочкою = гівняний сраний рагулізм. З претензіями на вищість і керівну роль гонорового курвивого падла..)
