Макробіотика- макротехніка
20 червня 2013
тут знайшов старі записи за 1996 рік, роздруковані на друкарській машинці, і постараюся з них вибрати суто те, що відноситься до теми «Макротехнічний дзен».
Що таке ІНЬ (зліва), а що таке ЯНЬ (справа):
легке — важке
тепле — холодне
піднімається — опускається
відцентрове — доцентрове
розсіюється — конденсується
високочастотне — низькочастотне
газоподібне-рідке-густе-в'язке-м'яке-тверде-дзвінке (плавний перехід: що лівіше — більше інь)
ультрафіолетове-синє-зелене-жовте-червоне-інфрачервоне
кислотне — лужне
від'ємне (-) — додатнє (+)
електрон — протон
електричне — магнітне (конденсатор — індуктивність)
швидке — повільне
високе — низьке (глибоке)
горизонтальне — вертикальне
потенційна енергія — кінетична
дух — воля (духовна сила — вольова сила)
жіноче начало — чоловіче
простір — час
відштовхування — притягання
щедрість — скупість
широта кругозору — зосередженість, сконцентрованість
Таблицю можна продовжувати безкінечно, розповсюджуючи шкалу ІНЬ-ЯНЬ на «макробіотичні характеристики» рослин, тварин, різної їжі, яка підібрана в дієтології Осави, на диференційований розвиток характерів, окремо виділяючи жіночі риси легкості, м'якості, духовності — окремо чоловічі риси мужності, твердості, вольової концентрації.
Тут доречно згадати «дао-дар» (із послання першим народним депутатам початку 90-х років): з Минулого треба брати духовну, ІНЬ-ську складову: емоційний опис подій, ситуацій, використовувати ефект присутності, а не голі дати, імена, довжелезний список першоджерел. А з Майбутнього, з футуристики — навпаки треба брати конкретику: чіткі факти, цифри, формули, а не голий пафос. В нас же все зробили навпаки: тисячі томів «наукових праць» про Минуле, яке вже відбулося і в ньому нічого не зміниш, а Майбутнє взагалі закатали в асфальт під плювки і порохи сигаретних упирів.
Теорія Деревосистем (2Ж-циклів) продовжує «макробіотику» («макробіотичний дзен" Осави — Ніоіті Сакурадзави) у вигляді "макротехнічного дзену" і вводить зокрема основний принцип динамізації життя, за яким інь-ські (духовні) характеристики вводяться вглиб, всередину, витісняючи янь-ські (вольові) назовні, на поверхню.
Так спушується грунт: проводиться аерація коріння — і рослини починають рости прискореними темпами, буяють, пнуться вгору.
Так працюють двигуни внутрішнього згоряння: в найтвердішу янь-ську серцевину вводиться інь-ська горюча газова суміш — і розпираючою інь-ською силою своїх вибухів тисне поршні і крутить "педалі" автомобіля.
Так пом'ягшується їзда по наших страшних дорогах: під вагу транспортного засобу закачується в колеса повітря — і воно приймає на себе всі удари — амортизує тряску, оберігаючи наші зуби, мізки і хребти від надмірних вібрацій...
***
Треба також розуміти, що релігійні риси, які церква розповсюджує на всіх — "кротость", "смирение", "самоуничижение", "вдарили в ліву щоку — підстав праву" («непротивление злу насилия") годяться тільки для одної — інь-ської жіночої половини, щоб їй було легше протискатися в глибину, до коренів життя. А янь-ська половина — навпаки повинна плекати гордість, твердість власних переконань, віру у власні сили і власний розум, почуття влади над обставинами і людьми, якщо ти впевнений, що твоє діло "праве" (не в розуміні ліве-праве, а в розумінні правда-кривда).
Щоб пояснити свою правоту — досить заставити працювати уяву. Вчора переглянув 4 фільми французьких авторів про життя океану, про черепаші і наші солоні сльози (бо ми теж вийшли з моря). Зараз передрукую титри, щоб не бути голослівним: папка "Kingdom.of.the.Oceans": фільми у форматі mkv, 4 по 4,3 Гб: 1.Le.Peuple.Du.Bleu.2011.BDRip.1080p.Rus.Fre
2.Le.Peuple.Des.Sables.Et.Des.Forets.2011.BDRip.1080p.Rus.Fre
3.Le.Peuple.Des.Recifs.2011.BDRip.1080p.Rus.Fre
4.De.La.Terre.A.La.Mer.2011.BDRip.1080p.Rus.Fre
- фільм Жака Клюзо і Жака Перена "Народ океану" (un film de Jacques Cluzaurd et Jacques Perrin "Le PEUPLE des OCeANS"). Якщо у вас є швидкісний Інтернет — варто їх перекачати і передивитися. Дуже гарні фільми.
Врізалися в пам'ять кадри про вільно плаваючі острови сміття: кульочків, пластмас, шмат, ниток, які заковтуються морськими мешканцями і поступово отруюють всі ланки екологічного ланцюга; про бездумно залишені натягнуті посеред моря сіті, у яких заплутуються і виздихують цілі косяки дрібної риби і більші тварини; про скелети китів на антарктичному узбережжі, з яких витоплювали китовий жир, спалюючи замість дров дясятки тисяч ласноногих... А ще виплила з пам'яті "школа мужності" від датчан, які щороку вбивають сотні дельфінів просто задля розваги, як данину дурним страшним традиціям — кадри з Ютубу: море червоне від крові, туші дельфінів валяються на березі, порізані садюгами. Ну розумію японці вживають дельфінів в їжу — каннібали і людей — вищих істот в їжу вживають. А тут просто бездумне варварство — ніби помста конкурентам, що ті їхню дрібну рибку, тюльку в морі виловлюють
А в мене таке саме моторошне відчуття викликають бездумно кинуті кимось кульочки, упаковки, сигаретні пачки — на свіжозеленій травневій траві — на "легенях планети". І придурки замість визбирати сміття — викошують щойно пророслу траву до сухої запеченої землі — і тоді аж відчувають, що "навели порядки"... А ще засипаний горами сміття — від дороги до горизонту — весь Кримський півострів...
І кому я маю пояснювати, що сміття не існуватиме, якщо його вдумливо тут же повертати на зворотні цикли, організувати ці зворотні Ж2-півцикли для кожного матеріалу і зразу ж відправляти на переробку...
Далі по тексту:
Головна формула "макротехнічного дзену":
Ж1-потік ІНЬ проводиться всередину організму Ж1-структурою ЯНЬ, Ж2-потік ЯНЬ виводиться назад у зовнішнє середовище Ж2-структорою ІНЬ.
Ж1-потік ІНЬ (-) — швидкий, чистий, одухотворений, більш рідкий, більш кислий, має властивість до розширення, розповсюдження, до розкрадання — його провідна Ж1-структура має бути ЯНЬ: струнка, захищена, захована, більш жорстка, прямоточна, прокладена біля несучого каркасу всередині організму.
Ж2-потік ЯНЬ (+) — повільний, густий, більш забруднений, обтяжений, стікає у зворотньому напрямі самотужки, його провідна Ж2-структура ІНЬ — більш відкрита, легка, тонкостінаа, звивиста, продубльована кількома паралельними руслами (можливо, 2,3 і більше), прокладена по периферії організму. Її не треба охороняти, бо її потік не розкрадається, а навпаки ще притягує до себе подібні потічки сміття і відходів. Краще хай вони повільно, але течуть, стікають кудись, де їх перероблять і перевикористають, ніж би мали непорушно лежати і утворювати тромби і хвороботворні канцерогенні язви.
Наприклад, в людському організмі: вдих — Ж1-потік ІНЬ (збагачений киснем, більш кислий, свіжий, чистий), видих — Ж2-потік ЯНЬ (збагачений вуглекислим газом, більш лужний, забруднений різними запахами з рота...); артеріальна кров — Ж1-потік ІНЬ (свіжа, світла, рідка, кислотна) , але артерії — Ж1-структура ЯНЬ (жорстка, товстостінна, захована в глибину організму, біля самих кісток), а венозна кров — навпаки: Ж2-потік ЯНЬ (густий, лужний, забруднений, темний), а Ж2-структура вен — ІНЬ (м'яка, тонкостінна, прокладена під шкірою, біля поверхні організму).
Про 2Ж-системи суспільного організму цікаво зауважити наступне: Ж1-потік (духовний, потенційна енергія, підйомна сила) часто виглядає нейтральним, ніяким, "холостим ходом", але тим не менше, він заряджає, накопичує енергію, відтягує чи накручує пружину, накопичує баки, підносить планку, підвищує потенціал майбутньої корисної дії. Мусить бути "тиск в трубах", "порох в порохівницях", мусить бути напір, "тургор" соків, який підтримує бойовий працездатний стан організму. І мусить бути включений "принцип динамізації" — ніби піщаний годинник піднімається важким піском догори, пустотою донизу, щоб час "пішов".
Із того, що було перечислено в планах діяльності "Дитячої імперії", маємо наприклад: в молокопроводах вгору Ж1-потоком до пасовиськ закачується вода, чиста вода, а вниз Ж2-потоком стікає молоко, чи капсули з молоком (молочні й сирні "ковбаски", нарізані з рукава і "сплавлені"- спущені з водою у ширшу антипаралельну Ж2-трубу — в розумінні як "сплав лісу", а не як "плавлений сир"). Так само в пульпопроводах до кар'єрів Ж1-потоком закачується вода, від якої працюють розмиваючі породу брандспойти, бурильні установки, — а назад ширшими трубами стікають вимиті водою руди, глини, вугільні "каші", витіснені водою нафти. Ж2-потік "забруднений, обтяжений, густий, повільний, звивистий, широкий, пропаралелений кількома руслами" — але повільно й неперервно тече собі на переробку і не потребує на-багато складніших і шкідливіших для екосистеми доріг і величезних надбудов обслуговування дискретного автомобільного чи залізничного транспорту. Там ще були би потрібні склади, відвали, величезні території для розвантаження, перевантаження, тимчасового зберігання, укриття від снігу, дощу, вітру всього цього, що розмірено, узгоджено з ритмами переробки, тече собі по майже непомітних і нечутних трубах.
(Це ми мимоволі торкнулися одного з принципів еволюції: перетворення дисктерних потоків у неперервні).
Тут таке цікаве переплетення виходить: у кореневій частині — до переробки — ці "брудні" потоки по суті є корисними потоками сировини для переробних підприємств, але в такому вигляді вони ще нікому не потрібні і тому можуть прирівнюватися до "сміттєвих" Ж2-потоків Янь у відкритій Ж2-структурі Інь. Але після переробки вони вже стають цінним товаром і повинні ховатися в Ж1-руслах, добре захищених і контрольованих.
Така от 2Ж-системна макротехніка. Тут ще виплила з пам'яті безшумна сонячно-дзеркальна енергетична установка десь в пустелі Отакама в Америці, де так само безшумно то прубах рухається теплоносій — якесь масло, нагріте у фокусах параболічних дзеркал. Ізюминка проекту в тому, щоб заставити дзеркала рухатися вслід за сонцем, щоб весь час утримувати труби з теплоносієм у фокусі нагріву, у точці найбільшої концентрації сонячних променів. Також повинні бути додаткові обслуговуючі 2Ж-системи душової промивки дзеркал (Ж1-структура) і збору стікаючої з дзеркал забрудненої води (Ж2-структура водопроводу). Також силові енергетичні розгалуження для повертання кожного дзеркала плавно за ходом сонця...
З 2Ж-системним підходом кожна технологія буде відкрита для вас, як на долоні. Ви будете володіти "рентгенівським баченям" внутрішніх процесів і мати "чуйку" розрізняти на слух, на вібрації, на запах різні можливі неполадки. Як можна двигун "Жигулів" розкласти на 2Ж-системи паливопроводів — вихлопних газів, охолоджуючих двигун (і обігріваючих салон) водопроводів, змащуючих маслопроводів, гальмівних рідин, різних омиваючих розчинів, ароматизуючих. іонізуючих, просушуючих скло і дихальних газів, 2Ж-системи силових і контролюючих електропроводів від різних датчиків до панелі керування і "бортових комп'ютерів", електропроводи "командних сигналів" від педалей і важелів — до робочих органів (вентилів подачі палива, сервомоторів рульового колеса,... в принципі, найтяжчою технікою — "КамАЗами", "БелАЗами", "ІВЕКами", "Т.І.R.усами", "КОРБУСами" керувати має бути не набагато важче, ніж "Жигулями". (Один знайомий з автомайстерні казав, що "Жигуля" може розібрати і зібрати, як "автомат Калашнікова", чого не скажеш про машини нового покоління, вщент напаковані блоками і компютерами, ще й проклеєні всередині, щоб ніхто з аматорів не добрався, як мій Айфон...)
2Ж-системи — це закон Природи, відкритий 1980 року. А та бідося, що робиться з нашою країною і з цілим світом — через його незнання. Як вчить юриспруденція і юрисдикція, "незнання законів не звільняє від відповідальності"
... Було 4 листочки 1996 року — вийшло 8 листочків 2013-го.
Краще просто передрукувати без "ліричних відступів":
Важливим еволюційним кроком є "герметизація кінцевих елементів 2Ж-структур", щоб теплова чи хімічна чи звукова дія, яка там відбувається, не розповсюджувалася в навколишнє середовище. (І навпаки: щоб захистити робоче внутрішнє середовище КЕЛТа від агресисних впливів оточення) Щоб цього досягнути, треба подавати Ж1-потоки всередину кінцевих елементів "у форсованому режимі", під тиском, а не методом всмоктування, як подається повітря в печі чи в циліндри автомобілього двигуна.... Як по-трошки купується все, чим душа голодна...
Герметизація і примусовий "піддув" речовин, які переробляються в "кінцевих елементах" (назовемо їх скорочено КЕЛТИ) — в келтах — і централізоване згалужене (колекторне) виведеня продуктів переробки по відповідних Ж2-руслах — не тільки сприятиме екологічному оздоровленню середовища, але й дозволить грамотно розміщати датчики розходу Ж1-потоків на вихідних Ж2-руслах, а не на вхідних Ж1-, як це робиться зараз. Це дасть змогу використовувати інформаційні датчики і вролі утилізаторів зайвої дарової енергії Ж2-потоків (енергії тепла, вільного падіння, надлишкового тиску). Бо при розміщенні газових чи водомірних лічильників на вхідних Ж1-руслах вони пожирають на своє вертіння добру частину енергії помп Ж1-потоку. Це все одно, що вам в легені поставити тисячі "вертушок", які би вимірювали притік кількості повітря до кожної альвеоли (чи вам би легко було з ними дихати?). А використання енергії "видихнутого" Ж2-потоку навпаки оздоровлює організм і дозволяє повертати більшу частину утилізованої енергії назад до помп Ж1-потоку (так спів звеселяє серце).
Тобто мірники, лічильники слід встановлювати на Ж2-руслах, за келтами, а не перед ними. Якщо келти герметизовані — завжди можна порахувати розхід Ж1-потоку за його процентним вмістом у Ж2-потоці. Зібрані ж датчиками вихідного Ж2-потоку характеристики свідчать про справність келта і стан здоров'я його користувача (япончики давно бавляться в такі аналізатори: чіп, вбудований в унітаз, тут же видасть рекомендації щодо дієти).
Тепер про сіпання, про "є@лю" чи "ї@анину", як кому миліше звучить, — про глобальний статевий акт з довколишнім середовищем:
Спільною закономірністю в характері роботи гіллєвих гінцевих елементів (КЕЛТІВ) є такий характер руху потоків всередині них:
Ж1-потік (прийшлий Ж1-структурою) розсіється всередині келта "віялоподібно", струноподібно, прямолінійно-відцентрово (як вода з душової сітки, як газ з пальника, як електрони з катода), а В2-потік (який його переробляє, перемелює, використовує на свій смак і розсуд), прийшлий В2-структурою із внутрішнього середовища, рухається зигзагоподібно, пилоподібно, перетинаючи Ж1-потік перпендикулярно напрямку його руху.
За цими елементарними характеристиками руху — віялоподібним характером Ж1-потоку і зигзагоподібним характером В2-потоку можемо визначити їх належність до "більш зовнішнього" чи "більш внутрішнього середовища". В-потоки утворюють свої 2Ж-цикли всередині організму. Ми їх просто так назвали В-потоками, щоб наперед підкреслити приналежність до більш внутрішнього, більш обжитого, більш впорядкованого середовища. Наприклад, в альвеолах легень Ж1-потік свіжого повітря зустрічається з "більш внутрішнім" зворотнім В2-потоком венозної крові, обмінюється з ним інгредієнтами і повертається зворотнім Ж2-потоком вуглекислого газу назад в атмосферу, а кров, збагачена киснем, стає артеріальною, і повертається прямим В1-потоком на новий цикл кровообігу.
Тобто в даному випадку В — це букви, які позначають "внутрішній цикл", але за ними стоять ті самі 2Ж-системи. Проте зараз йдеться не стільки про кров, як про "@банину" серед комарів і пекучого сонця:
Практично всі роботи "внутрішнього простору" в суспільному організмі мають такий зигзагоподібний характер: косити, рубати, пиляти, замітати, класти цеглу, писати, читати, грати на скрипці, гітарі, фортепіано, ткати, вишивати, тріпати, скубти, копати, сапати, збирати овочі і фрукти, мити, шкробати, жувати, калатати на клавіатурі і сотні інших робіт — їх зигзагоподібний характер руху вказує на належність до робіт "внутрішнього простору", а саме на вольову складову, якою ми диктуємо свою волю.
А кому диктуємо? — тому іншому потокові, котрий прийшов із зовнішнього простору і рухається плавнішими прямішими віялоподібними лініями: Так росте трава — ми їй диктуємо свою волю зигзагами коси, серпа, сапи чи лопати; так натягнуті струни (скрипки, гітари, фортепіано) — ми їм диктуємо свій характер звучання зигзагоподібними ударами молоточків, медіатора чи зигзагоподібним рухом смичка (В грі на скрипці також дуже явно виражена різниця роботи рук: ліва рука — "духовна", підтримуюча, задає тон звучання струн, а права рука — "вольова", діюча, диктує характер цього звучання. І така різниця спостерігається в багатьох роботах, у правшів принаймні. Були гітаристи-лівші, яким зручніше тримати гриф у правій руці, а грати лівою...). Так росте поле — ми йому диктуємо, яка рослина має рости активніше, а яка загинути бур'яном.
Тут я радив би більше уваги приділяти тому, що є носієм "духовної складової" будь-якої роботи — над чим виконується "вольова зигзагоподібна дія". Бо бур'яни не завжди бур'яни — можуть бути і лікарські рослини, і не варто косити все підряд. І "поле діяльності" треба добре підготувати, одухотворити, і струни треба частіше настроювати, і навіть те, що ми замітаємо, викидаємо, спалюємо, — ще часом може стати в пригоді в інших потребах. Не стригти все "під одну гребінку", не скидати весь "непотріб" в одну купу. (Жінки в нервах дуже люблять робити такий "шмон": "из глаз долой, из сердца вон" — а потім годинами вишукуєш потрібну річ десь по закутках, на антресолях, в підвалі, в гаражі чи на горищі...)
Раз вже пішла тема "ближе к телу", хочеться висловити окреме обурення про захаращення проходів. Навіть у дуже тісному просторі проходи мусять залищатися відкритими. Тобто уявити собі елементарні стежки від вхідних дверей до всіх потрібних місць житла: вони повинні бути без речей під ногами, без виступаючих кутів, об які можна набити синяк чи подерти одяг,
...Я недавно відвідав товариша в тісній квартирі "малосімейки" і здивувався, як я міг вижити в такій тісноті і задусі протягом 10 років... Тут кругом поля, городи, сади-джунглі, тільки встигай все доглядати і обробляти. А там — клітка з захаращеним довжелезним спільним коридором — а вважається, що живеш "в місті", ближче до цивілізації. Яка на@@@ цивілізація!!!??? — Жеброта! Пашеш на "багатого пана" — і кінця-краю не видно («робота любить дурного, а дурний — роботу").
Отже, ще раз повторюємо основний закон 2Ж-циклів, "перехресну формулу" макротехнічного дзену:
Ж1-потік ІНЬ піднімається вгору, у впорядковане "внутрішнє середовище організму" по Ж1-структурі ЯНЬ,
Ж2-потік ЯНЬ опускається назад самотоком по Ж2-структурі ІНЬ. Ж1-структура — активна енергетизована, Ж2-структура пасивна, самоточна. Ж1-структура — внутрішня, Ж2 — зовнішня.
Ж1-потік ІНЬ — швидкий, прямий, чистий, одухотворений (енергетизований різними "помпами),... а Ж1-структура ЯНЬ повинна бути "скупа", щільна, захищена, захована всередину від злодіїв і паразитів, від агресивного середовища і різних випадковостей (щоб навіть не спокушати когось своєю доступністю, щоб йому захотілося просвердлити дірочку і мати щось "налєво"). В дискретних системах провідності кожен наступний посередник робить своє "налєво" — і тому ті потоки для кінцевих споживачів виходять такі дорогі. Отже, потрібно переходити до неперервних 2Ж-систем провідності, щоб потрібні для життя потоки були захищеніші — але дешевші, доступніші і різноманітніші.
Ж2-потік є ЯНЬ — бо повільний, густий, більш забруднений, обтяжений, не одухотворений, самоточний, стікає назад по Ж2-структурі, яка є ІНЬ — бо легша, поверхневіша, тонкостінніша від Ж1-структури, продубльована кількома руслами, відкритіша для додаткових спонтанних вливань (тобто якщо десь лежить не вивезена купа сміття — туди хочеться кинути ще й свій огризок чи обгортку) — її потоки (із знаком + ) притягують собі подібних.
Таким чином Теорія 2Ж-структур вчить правильно організовувати наш багатоклітинний (багатокрвартирний, багатокабінетний, багатокапсульний) суспільний організм макромасштабу, який щойно народжується на дні повітряного океану. Цей закон ("перехресну формулу") трасування обслуговуючих потоків сусп. організму варто використовувати в організації будь-яких технологій, у прокладанні будь-яких трубопроводів, електропроводів, доріг спеціалізованого призначення, інформативних мереж.
Для когось (вже й забув) з моїх рідних "автоматиків" було неабиякою новиною, що прямий (чуттєвий) і зворотній (командний) сигнали мають різні характери і повинні трасуватися різними руслами. Вони мені з пафосом (з піною на губах!) доказували, що це не так, що ці сигнали рівноцінні... Якби так було, то на кожну дію, на кожне подразнення тут же виникала би протидія — і система залишалася би мертвою, нерухомою. Дієві мережі взагалі-то первинні. Вони накачують дух, збирають досвід, роблять "розвідку боєм"... Але смітять після себе, тому, щоб збирати це сміття, розкидані пафосно фонтануючими Ж1-структурами розповсюдження "всього хорошого, свіжого й потрібного" — треба тут же організовувати і зворотні Ж2-структури збору, всмоктування, притягання, ущільнення, утрамбовування тих обгорток...
...Ще є важлива закономірність, що характеристики інь-янь змінюються на протилежні із переходом від одного масштабу організації до іншого: "круті" янь-ські індивідуали не чинять янь-ської об'єднуючої дії на суспільний організм, а навпаки — відособлюють, відмежовують, відокремлюють, ділять його на кавалки і розбазарюють. А ущільненню, янізації суспільства (не хочеться вживати заржавілого слова "держави") сприяють більш духовні ІНЬ-ські особи, які говорять загадками, не договорюють до кінця, насичують його емоціями, живим духом для справ, вводять в робоче середовище деякий елемент театрального дійства.
Цікаво, що всередину (в сторону свідомості) полярність знов міняється: світогляд "пливучих, нарочито театралізованих і пафосних" інів — більш оречевлений, мозаїчний, дискретно-іграшковий, плюралістичний, образний, символічний, і в той же час більш сталий і "доконано-переконаний". Вони дуже люблять повтори, ефектні вирази, крилаті фрази, від яких публіка (перевірено!) шаленіє. А світогляд "дискретних" конкретизованих янів — навпаки, більш варіабельний, підлягаючий змінам емоцій, настроїв, більш насичений ритмами, ніж образами, не настільки пафосний, але тривожно-чутливий. Яні-функціонали (на відміну від інів-театралів) більше живуть в часі, ніж в просторі, більше мислять ритмами, напругами, ніж статичними формулами. Янь вміє придумувати і робити конкретні речі — але мислить "пливучими" категоріями різних впливів, напруг, енергетичних чинників, способів, методів, — перш ніж зробити якусь чергову конкретну річ, він "програє" всередині в уяві весь текучий процес з безліччю варіантів кожного етапу роботи.
Прийнято вважати, що жінки в загальному, від Природи — більше ІНІ, а чоловіки — більше ЯНІ. Але це в першому грубому приближені. За моїми спостереженнями білоголові чоловіки (русяві, сивочолі, просто блондини) мають більшу схильність до ІНЬ-ського образного "конкретного" жіночого мислення (з обов'язковою орієнтацією на "результат"), а темноволосі чоловіки (не курці — бо курці в суспільному відношенні взагалі бидло: тюрма і могила) — власне ЯНі : роблять щось конкретне, а мислять ритмами, настроями, енергіями, з орієнтацією на "процес"). Жінки навпаки: біловолосі — ЯНЬ, темні — ІНЬ.
Отож, білоголовим чоловікам з темноволосими жінками (ми їх назвемо "горизонтали") краще працювати на макро-зв'язках, мати справу з різними людьми, застосовувати до них свої багаті театрально-психологічні, культурно-історичні методи, але поводитися м'яко, в цілому служити "вертикалам", які роблять конкретну роботу. (Це вимога закону динамізації -«іням проникати в глибину", одухотворювати янів). Про "закони власності" — тут взагалі не йде мова. З точки зору янів це тупо, з точки зору інів — навпаки дуже важливо: "розставити всі точки над і", прописати все в "законотворчих актах" — а потім вишукувати "лазєйки" і множити юридичну братву...
В нас чомусь дуже не в пошані "сам процес". («Результат" — над усе!) А Теорія Дерева (2Ж-циклів) як філософія "вертикала" вчить ВИЩЕ оцінювати процес і його "догрошову економіку" — затрат часу, матеріально-енергетичних ресурсів, нервів, здоров'я. Процес роботи повинен приносити задоволення — як танець тіла, як музика ритмів різних рухів, — навіть якщо вони одноманітні, зигзагоподібні, якщо їх тисячі за цілий день в кузні чи в полі — все одно вони заряджають, підвищують тонус, настрій, рівень життя.
Далі йтиметься про еволюцію зигзагоподібних рухів — у циклічні, потім перехід механічних реакцій між Ж1- і В2-потоками в кінцевих елементах — на глибший мікроструктурний рівень, ....
На чому хотілося б "закруглитися": кожна робота — з рослинами, тваринами, шахтами, рудами, нафтами, проектами,... — потребує свого захищеного простору — свого "герметизованого" КЕЛТа. Це може бути навіть тимчасове покриття від дощу, захист від пилу, звуків вулиці, — навіть елементарна прозора плівка над головою.
Також захисту потребують провідні шляхи. Я хотів би, щоб ви вже, наперед (як з перевертаням Дирижабля догори ногами, догори важкою платформою, донизу легкими оболонками — у положення нестійкої динамічної равноваги), може це не те, але щоб ви ВЖЕ зараз бачили їх захищеними тунелями-трубопроводами — "людинопроводами", "вантажопроводами", "товаропроводами", "їжопроводами", а не просто дорогами для колісного транспорту — для розмаїтих "возиків на колесах" і для "пішоходів".
Сади, поля, городи — також краще ВЖЕ бачити захищеними від спек, холодів, від палючого сонця і заморозків — такими собі піддутими плівками-куполами з точковими відтяжками донизу і заанкерованим периметром, із якимсь зовнішнім каркасом, з якого можна звіситися і збирати яблука, вишні, груші, черешні, висячи зверху, переміщаючись у будь-яку точку об'єму саду і збираючи дозрілі плоди по ходу дозрівання, а не всі оптом "під одну гребінку".... Тут пахнюча липа пропадає, черешні залишаються птахам, або обломуються вандалами разом з гіллям,... а драбину до вишень доводиться раз за разом переставляти і трястися на хитких щаблях, тримаючись на висоті за тоненькі гіллячки....
Дуже актуальна тема: організувати збір урожаю з високих дерев (а не переходити на низькорослі карликові сорти, як роблять деякі мудрагелі-недоростки).
Зрештою, може бути і заанкерований стоячий (ще не перевернутий, не динамізований) "ковбасо-балонний" дирижабль, прив'язаний до стовбура, і яке-небудь кільце переміщення кріселка , підвішене до нього по периметру дерева...
А може й сітка для лазання з великими ячеями, як на старих вітрильниках, скинута з нього по периметру дерева...
Тут ще випливають з пам'яті сітки-лійки, розтягнуті під деревом для стрясання і сплавляння плодів — і трясуни з прищепками і резонатором на кожну обрану гілку... Але плоди товчуться (і псуються потім) не тільки об землю, але й об нижчі гілляки, повз які пролітають, отже ця ідея з сітками-лійками не дуже вдала. Збір урожаю високих дерев у висячому положенні — набагато цікавіший... Нагадує "небесні похованя тібетських монахів" за допомогою грифів... Ну неможливо весь інь-янь всесвіт впхнути в одну статтю!.. Ця наука існує — знайдіть же для неї місце в якихось "суспільних нішах"!!!
Posted via m.livejournal.com.
Теги: 2Ж-системи, Макротехнічний дзен
P.S. 11.05.20 *** Там в переліку прикладів динамізації (легке інь вниз — важке янь вгору) приведені тільки технічні приклади. Але варто додати ще і такий важливий психологічний момент — як "добування і розвиток образів і сюжетів з нейтрального підпорогового стану свідомості". Цей підпороговий потік частково проявляється (якось по інерції) в моменти засинання або прокидання зі сну, але при бажанні такий стан "проявлення" можна затримувати — і в ньому, до речі, працює уява проектантів, письменників, художників, сценаристів,.. — людей, які творять і розвивають сюжети, або ж "емпатично вчуваються в уявні образи" — стараються відчути уявні процеси якомога детальніше, заглянути в мікроструктуру. Уява дає нам таку можливість, і нашого життєвого досвіду вистачає, щоб глибше вникати (вчуватися) в невидиме і розуміти, що там робиться — за межами нашого реального сприйняття. Так от саме цей процес "вчування" в плин образів, сюжетів, зрештою і утримання і "пророщування потоку образів" у визначеному нами руслі — він потребує такого самого "вкладання енергії інь в глибину" — енергії емоцій, зацікавлення, збурення, активного підштовхування, свідомої активації сюжету — в плин нейтральних образів, який сам по собі — емоційно, енергетично нейтральний і ніяк не "вип'ячується" (не заявляє про себе — як брила мармуру не заявляє про наявність скульптури всередині — але вона там є, і її необхідно "виявити" якомога точніше), але якщо придивитися до нього уважніше — він завжди має відношення до теми наших роздумів, страється підтримати наш плин думок — і таке ВКЛАДАННЯ ДУХУ (енергії ІНЬ) в майже без-енергійний потік певної конкретики образів (янь) — воно теж схоже на "спушування землі" (аерацію ґрунту), на підкачку коліс, зарядку акумулятора та інші анти-ентропійні процеси, які ми робимо свідомо. Воно також схоже на "підсилення флуктуацій вакууму" і фіксацію (витягування з нього) певних часток, які нас цікавлять, або схоже на розглядання "каші кольорових цяпок очного дна" при закритих повіках — і спробу виловити (побачити там) якісь осмислені образи, або на розглядання природних розводів — жилок мармуру, зрізів смолистої структури кілець дерева, простих світло-тіней на шорсткій поверхні — і виловлювання звідти якихось облич, рельєфів, пейзажів, настроїв.. Це трохи шизоїдне заняття, але люди творчих професій мусять бути "шизоїдами" — є такий психотип, не плутати з "шизофреніками", хоча і ті також підсилюють слабкі флуктуації, але переважно в бік тривоги і страху, а тут навпаки: ми маємо розвивати якісь бажані для нас сюжети, покращуючі ситуацію і проявляючі її в якомога більшому числі деталей уявного розвитку подій.. Хоча з другого боку треба пам'ятати, що надмірна конкретизація в уяві — часом зарано "кристалізує", "затверджує" уявний образ — а він повинен залишатися гнучким, сфумато, і конкретизуватися (викристалізовуватися) вже аж на останній стадії втілення. (Також вони — надмірно конкретизовані образи — стають дуже вразливими до тютюнової отрути — і коли руйнуються при втраті духовної опори — бо курвидла стягують дух на себе, як чорні діри — то цей розбитий на осколки цілісний образ фізично болить — шкребе горло і душу, як бите скло всередині. Тому захист творчих процесіів від курвивого падла — від "спускачів, вичавлювачів духу назад в небо" — вкрай важливий, катастрофічно важливий "на сьогоднішній день".)
З такими підходами ми мусимо розуміти, що "вже проявлені", вже реалізовані об'єкти людської чи суспільної творчості (весь освоєний і сформований нами соціум) теж не є абсолютними — їх можна і потрібно видозмінювати і вдосконалювати, але теж в міру — пам'ятаючи, що "лучшеє — враг хорошего".. Також пам'ятати, що люди "живуть в трубах" і схильні "рити і перезакатувати в новий асфальт центральні траси — залишаючи в глуші і невідомості (і неремонтованості) всякі бічні відгалуження". Тобто якщо є якісь замусолені теми — типу пірамід чи інопланетян, чи політичних дискусій — то всі по них товчуться, всі впихають туди свої 5 копійок — а інші теми — безліч цікавих тем (!) — залишаються не торканими.. Або є якісь "шкільні програми" — і по них 10 чи 12 років мусолять, дресирують, відшліфовують учнів — а інші важливі теми, що не увійшли в шкільну програму (але які в наш час десь там в цивілізованих країнах розвиваються з прискоренням по експоненті), — залишаються поза увагою. Навіть у старих спецшколах (1973-76) були "факультативи", де учні "по бажанню" могли почути щось нове, з-поза навчальних програм, — але "бажаючих" було мало, і ті факультативи не прийнялися і не прижилися. Зрештою, і зараз величезні об'єми інформації Інтернету (яка здебільшого теж має "трубну" замусолену сміттєву природу) теж залишаються не торканими через дефіцит "енергії уваги" — тої самої "духовної" енергії інь, якою треба спушувати пласти непорушно лежачих "вольових" знань янь..
Ну і звичайно, пам'ятати, що курвиве бидло (позбавлене духу — його бракує навіть на сприйняття реальності свого оточення, не те що творива інших суб'єктивних світів) — підсовує нам такі сюрпризи, викривлює "суспільно неприйнятні сюжети" в таке маразматичне дно (ще й потім старається їх "узаконити", насунути "очко на лоба", насунути "рамку нормальності = вікно Осборна" на цілком нелюдські, скажено дикі і божевільні речі — і заспокоювати всіх при тому, що всьо путьом, всьо чотко, всьо схвачєно, так має бути..,) — що нормальна психіка на таке не здатна. "Ви ніколи не зможете переоцінити рівень тупості своєї аудиторії" = "Ви ніколи не зможете передбачити всіх підлот курвивого падла" — які вони там бувають, під їх затуманеним отрутою "покровительством" — в тюрмах лугандонії чи в полях "розведення сил", котрі паршива нелюдська наволоч зараз покриває забороненими протипіхотними мінами і фосфорними бомбами. Курвива (обкурена навіть простими "дозволеними" сигаретами) бездуха наволоч не має дна — "прєдєла" — і це теж треба пам'ятати: в неї в голові "бєспрєдєл", і чим більше її гнітити і давити — тим більші "злочини проти людяності" вона проявляє. Виходить, що її (все прокурене падло) треба запихати під якийсь вакуумний ковпак..? Навіть не знаю, як це організувати..
