Дуже поважаю того автора, однак є деякі заперечення і роз'яснення щодо його жорсткості.

— По-перше, є деякі пояснення щодо християнських цінностей — таких, як внутрішня м'якість, всеприйняття, «скільки можеш вмістити — вмісти», «підстав ліву щоку (якщо вдарили в праву)», «бути голубом серед вовків» (тихим, «кротким», але робити свою справу — бо м'які впливи дієвіші — це з йоги), «прощати і бути прощеним, не судити і не бути судженим, бути як діти і не піклуватися про завтрашній день.. — не те, щоб зовсім не планувати собі, але не допускати категоричної жорсткості у планах, бо всяке може статися, — значить бути готовим, бути на сторожі, на „стрьомі“, але в той же час не діяти надто жорстко, не вбивати, возлюбити ближнього, як самого себе (правда, є такі, що і себе не люблять, і від них можна чекати особливо цинічних і жорстоких вчинків).. І з другого боку, навіть у внутрішніх причинах можуть виявитися дієвіші чинники, які заставлять відсунути раніше заплановане і терміново зробити ще щось..

Чому риса „внутрішньої м'якості“ така важлива? — бо вона має безпосередній вплив на „вмєняємость“ — здатність навчатися, засвоювати нові поняття, знання, матеріали з мало відомих сфер: „сотвори внутрішню область тайни — і відкрий її“. Такі чудеса не можливі без знання (бодай передчуття), що „існує ще щось, чого ти не знаєш і про що ніколи не чув.“ І така риса не відома „жорстким атеїстам“, котрі встановлюють свою диктатуру і часом знищують віруючих тисячами — і навіть не дивуються, чому останні так „безропотно ідуть на бойню“ — для них це дивина і слабість характеру, а не віра „у краще життя після смерті“..

Отже, м'якість необхідна, щоб освоювати нові області знань і вчити інших ними користуватися. Однак, м'якість не означає „поступливість“. М'які темпераменти бувають особливо гострими і жорсткими, особливо прискіпливими і критично мислячими у деталях і нюансах, різних дипломатичних підковирках справ і договорів, що означає практичну неможливість їх обманути, застати „врасплох“ у деяких питаннях внутрішньої і зовнішньої політики, бо у них багато мислильних процесів відбуваються на інтуїтивному рівні швидкісним гуртовим методом. Вони передбачливі і багато всього продумують наперед — у них мозга працює вдень і вночі, наяву і уві сні. Проте їх „духовні впливи“ звучать м'яко і толерантно — вони „зичливі“ і висловлюють презумпцію довіри до „бога в серці“ кожного з нас.

Також важливо, що відчуття свободи, як і пізнання, при розширенні ("Свобода — в нас, і з нас іде», сказав поет-невільник..) бачить більше меж власної несвободи (власного незнання). Це відноситься і до моїх «курвидел», яких не повинно бути в цивілізованому світі (хоча дехто вважає навпаки — що це якраз є проявом персональної «свободи особистості»: «Куру де хочу — і здихаю за компанію з ким хочу — кого виберу, щоб попозувати (вритися йому в пам'ять) своїм черком сірника чи запальнички, перед ким освічу свій поважний фейс зловіщої ночі, кого втягну в свій смертельний задушливий шлейф, який заліплює легені невідривною смолою, — і ніхто мені не указ». — .. Однак, це не свобода, а примітивне хамство, елементарна образа, попрання песональних прав кожного на свіже повітря без душогризних отрут, цинічне приниження оточуючих — засирати кожну душу липкою отрутою — як срати в кашу чи сцяти в борщ (для їжі) — так і засмерджувати повітря (для дихання). Тут ніде не згадується про таку явну несвободу, такий тотальний гніт, який паразитує на християнській, чи навіть глибшій — чисто природній доброзичливій «вмєняємості» і вчить вільних людей бути рабами — як кагебіст Гундяєв — продав у Росії безакцизних сигарет на 18 млрд доларів, щоб «склоніть народ к ревностному богопочітанію» і перетворити школи в церкви і виховувати там «войско Хрістово».. Комусь відчуття «твердого наступу» (незворотнього — по «системі ніпель» постійнгого тиску) сигаретної отрути на «толерантну поступливість» м'яких цивілізованих вихованих характерів — дається на інтуїтивному рівні, але багатьом його ще треба «доказувати».. А як «докажеш» інтуїтивні відчуття, якщо відчуття — первинні, а знання — вторинні.. Наука на мікроструктурному рівні елементарно доказує, що «нікотин блокує ацетилхолін — медіатор (подразник) передачі нервових імпульсів» — як між самими нейронами в мережах головного і спинного мозку, так і між нейронами і м'язовими волокнами.. Але щоб проникнути уявою вглиб власного організму — треба перш за все її мати — ту уяву, а курвидла переважно Макроси — і ігнорують зневажливо «всяку дрібноту»..

І далі (вглиб і вшир пізнання свободи): разом з неприйняттям соціального паразитизму «курвивих трупів», які вбивають власний дух і забивають Собою людську уяву (передають куті дьогтю, задушують театральним функціональне, величчю своєї персони — розвиток іншого «дрібного плебсу» — вбивають свій дух і паразитують над суспільним духом) — приходить і неприйняття результатів їхньої діяльності. Я, наприклад, відчуваю якийсь дискомфорт, якусь тюремну муть від обмеження швидкості світла як деякого абсолюту над усім, з ним пов'язаним.. Хоча це дуже далеко і дуже багато, величезний «всеосяжний простір-час», — але все ж він не настільки великий, як захлано хотілося би, щоб у ньому вільно почуватися без задухи курвивого бидла, яким би хитруватим і владним і «доказовим» у своїй сфері воно не було..