youtu.be/ac5vKpEUUWs — еврейские дивизии СС — брєд от ньюс-якоїсь там промоскальської ТРК, на який Поярков просить активно відреагувати, щоб не допустити ксенофобії і антисемітизму в Україні.
Складне питання, бо і серед українців бувають скоти і подонки, а тут явно бачимо тандем двох євреїв: «бубочку»-Зєлєнского і «папіка»-Каломойского, які узурпували 3/4 влади в Україні і роблять тупий реванш до «бєспрєдєла» 90-х з тітушками і рейдерством під протекцією продажного зрадливого уряду, з залученням до влади старих савєцких ригів, які срали на Україну і все роблять для її знищення і відкату в стан колонії совка.
З другого боку — мій вчитель по скрипці був євреєм і наполегливо готував мене до муз-училища, навіть підібрав викладача, який при належному старанні з мого боку міг довести мою майстерність до рівня Когана чи Ойстраха, але я втік в фіз-мат школу, — і від кур.батька втік, і від кур. викладачів, хоча сам тоді курив, чим і заробив страшну алергію,.. і євреї, яких я знав, навіть дуже яскраві, — були курцями.
Пізніше навіть грав на скрипці в єврейському театрі Радера в «будинку культури працівників торгівлі» у самому центрі Львова. (Режисери, звісно, теж курять по-чорному — і так видушують зі своїх гравців-акторів «чим більше експресії на сцені» — там переважно сценою був весь зал, а глядачі — як в плаваючих островах серед бурі пристрастей)..
Правда, з дитинства збереглися інші страшилки: розповіді, як євреї викрадають християнських дітей, запаковують їх в бочку, втикану цвяхами всередину — потім котять ту бочку з високої гори — і крапелькою дитячої крові з «распятого мальчіка» — як «вішенку на тортік» — прикрашають свою мацу. І ще бабця була впевнена, що саме еврейські лікарі «залікували» прадіда-священника в Збаразькій лікарні, який був здоровий, як дзвін, тільки мав цукровий діабет і потрапив туди з якоюсь дрібницею.. Діда пізніше вже москалі вбили при втечі з Кременецької тюрми — теж був священником, знав 6 європейських мов, грав, малював, був дуже м'яким і лагідним у вихованні дітей.. Пришили «врага народа», як зараз пришивають «фашистів» і «нациків».
Тактика москальні не помінялася: оббрехати, запечатати своїм брехливим «єдінствєнно вєрним і нєрушимим мнєнієм» — і знищити — або вивезти кудись подалі в Сибіряку.. Але не забуваймо, що тоді «шептунами» були теж євреї — тіпа Бєрії (там ціла плеяда кровожерів). Щось тіпа соврємєнного клоуна Жиріка, який дуже любить плюватися і обсирати всех «какіх-то нерусскіх», і «облічітєльниє рєчі» таких ораторів декому дуже заходять «на ура» — як «ну тупые» від упокоївшого душу Задорнова.. Правда, народ вже порозумнішав і не сприймає такі спічі за чисту монету..
Не все так однозначно в «єврейському питанні». Аріеля Шарона я відверто ненавидів — але не через те, що він єврей, а через те, що «білогриві» на керівних посадах — відверті Макроси — люблять наїжджати на аборигенів зі своїми «готовими ковпаками» і дусити без розбору — як в шахматних етюдах: «білі починають і виграють».
Це ще одна сторона теорії «білого і чорного» — інів і янів. Я ще в самий розгар «перестройки», ходячи по кабінетах різних білобрисих (сивеньких) начальників зі своїми пропозиціями (мої ідеї — на вашій технологічній базі) відчув їхню природу Макро (Горизонталів): мислити великими масштабами і не вникати в деталі, мати справу з людьми — а не з нюансами технологій ("Я не подивлюся, який ти інженер, я насамперед подивлюся, яка ти ЛюдинА!" — з розмови по п'янці з одним білявим начальником) — отак вони все розпродали і завалили — біляві "сивочолі" злодії-Макроси з чисто "Вітряним мисленням" в пустопорожніх зануджених прокурених головах на керівних посадах ще працюючих підприємств.
В сигаретному диму вихолощення суті і "списання" талановитих Мікросів (Вертикалів) в стічну канаву базарів відбулося шито-крито, кінці в воду. І тоді суть "білогривої вищої раси" проявилася в повну силу: тотальне Ретро, історія — фсьо, футуристика — ніщо, "працюємо на Результат" (технології до сраки), орієнтація на Ринок — на "дорогого клієнта" (роботяги до сраки — так, розхідний матеріал, "голь на видумкі хітра"), орієнтація на "розвинуту Європу" ("а шо наші можуть? — гівно можуть!" — і докажи гнидам протилежне..) — всі списані технології попердячили сюди — цілі пивзаводи на двох-трьох тягачах, якісь макаронні фабрики, любе, що "бліже к тєлу" — ходові товари на продаж..
Ну але знов-таки: хто в тому спец, хто підгрібає, що легко лежить і тіпа "нічиє"? В нас був цех пластмасових повзунків (перерізом буквою Ш для лакованих меблів: глибокі наверх, мілкі на низ), я там жив недалеко — і нервувало, що вони палять всякі відходи, "клякси", криві обрізки — і чорний дим отруйними шлейфами заповзав у вікна і труїв легені. Потім у Львові десь біля лижної фабрики побачив схожий цех — в маленькій залізній будці другого поверху знайшов начальника-єврея і розказав йому ситуацію. Дими моментально припинилися! — бо йому ж дешевше було перемелювати відходи, ніж скуповувати мішки різнокольорової "крупи", яка потім розплавляється в екструдерах і видавлюється в форми..
Так що євреї — ділові і вміють крутити справи саме в такому непримітному масштабі, починаючи з залізних будок край дороги, — саме те, що їх відрізняє від нахрапистих "крутеликів" з понтами — на мерсах і в дорогих обгортках — але "в боргах, як в шовках".. "Тіше едешь — дальше будешь", "краще синиця в жмені, ніж журавель в небі", — то якраз про "скромних євреїв". Хоча дехто каже, що їм бракує духу, що вони паразитують на "реліктовому духові оточення" і тягнуть вниз — люблять "кублитися", "кучкуватися" в усяких уютних анекдотичних клубах, організовувати "свойскіє посідєлкі" на ток-шоу, щось типу "клуб 13 стульєв" з вічною Монікою і "анєкдотамі о зайцах",.. дехто їм вмєняєт в віну, що в них нема такого пориву, как у русскіх — рвать на сєбє рубаху і плєвать в ліцо врагу: "Стрєляй, гад!", — але навіть анекдот про єврея-партизана, який зумів продати листівки замість їх просто розкинути по ближніх селах, — свідчить про таланти і хватку до грошових справ: "З миру по нитці — бідному сорочка"..
Ну не знаю, але материнська плата, куплена в одного знайомого єврейчика, знята при модернізації вишок "київстару", працює безвідмовно вже скоро десятий рік.., і скрипка Штайнера, знайдена моїм вчителем-євреєм десь в Карпатах і куплена за символічні 125 карбованців, — теж грала прекрасно (поки не віддав на ремонт одному гниді (не єврею), який на ній проводив свої експерименти.. ото шо бездухе — то бездухе, хоч і не курець, але живе в смородах при зачинених вікнах і вергає "жала жалю" на всіх і на все, і всі йому винні, такому талановитому і унікальному.. такому дорогому майстру..)
Ще був один знайомий радіомайстер Ігор Р. — симпатичний єврей, в профіль схожий на Давида, любив ритися в радіодеталях, купою згорнутих на столі, з "капітанською" люлькою в зубах, і щось витворяти.. Зробив мені ревербератор на магнітофонних кільцях — ще на першому курсі політехніки — решту апаратури "вибивали" якось по комсомольскій лінії — але потім прийшло інше курвидло після армії — і "приватизувало" всю апаратуру від "малолєток" — на весільні заробітки..
Потім, вже на архітектурі, був дуже розкішний екзотичний єврейчик, з яким ми грали якесь поппурі із симфоній і частушок на "Весні політехніка", чим шокували публіку.. Теж курєц з жовтими зубами,.. але пізніше все кинув к чорту мать, зняв якусь квартиру (чи дєвочку з квартирою) під склепіннями на Вічевій — там нічого не було, тільки рояль, їздив в Карпати за натхненням — і витворяв якісь композиції — а потім став бас-гітаристом "Братів Гадюкіних".. Пам'ятаю його напис "per anus ad astra" на одних таємничих дверях на старих дахах, де пізніше за дивним збігом обставин довелося навіть жити..
