Для чого потрібна «герметизація» кінцевих елементів Деревосистем (2Ж-систем) провідності — ми вже частково вияснили. Тепер детальніше розглянемо їх будову. Елементарний келт (кінцевий елемент) працює за принципом тріода — електронної лампи. Там є катод — розсіювач електронного (інь-ського) Ж1-потоку — і є анодна (янь-ська) поверхня, збираюча його рештки і повертаюча на Ж2-півцикл (Ж2-потоком янь в Ж2-структуру інь). Також є сітка, щітка, певна вібруюча або «вращающаяся» поверхня, розташована перпендикулярно променям Ж1-потоку, і на неї подається «сіткова напруга» — деякий оброблюваний, одухотворюваний, підсилюваний В2-потік «внутрішнього середовища» (гіллєвого, більш стабілізованого, більш впорядкованого, одомашненого, окультуреного простору, проявляючого наші «внутрішні потреби»; нагадаємо, що променевий катодний Ж1-потік-інь прийшов по Ж1-структурі-янь розгалужених каналів — із «зовнішнього» кореневого середовища — більш дикого і небезпечного, з більшим діапазоном коливань умов зовнішнього простору, і дорогою до нас був спеціально стабілізованим, стандаризованим для внутрішніх потреб суспільного над-організму) — і той В2-потік янь всередині келта в процесі мікроструктурної реакції обробляється Ж1-потоком інь, який збагачує його своїми інь-ськими параметрами, очищає, облагорожує, надихає — і повертає оновленим В1-півциклом назад у внутрішнє гіллєве середовище. У першому приближенні вихідний В1-потік інь — це як чистий випраний запашний одяг з пральної машинки, у другому — як поема, покладена на музику, підсилена, відредагована, оранжована, розрекламована (розкудкудакана анонсами і рекламними кліпами) і виражена-розповсюджена в ефір по всіх можливих каналах. (Дистриб'ю-рована чи -тована по всіх можливих гаджетах).
Не знаю, чи вам «зайдуть» і правильно ляжуть на асоціативну пам'ять такі приклади подібності багатьох процесів : янь-ське бринькання на інь-ських струнах, янь-ські поперечні зигзаги човника поміж поперечними нитками основи, яньське «зичення» коси поперек інь-ських ниток трав, янь-ські зигзаги карлючок на інь-ському папері, янь-ське вигризання породи з інь-ських пластів, янь-ське сіпання на сцені в інь-ському полі уваги , і ще багато-багато досить-таки малодумних завчених процесів, яким краще бути «інкапсульваними» в більш захищеному середовищі з усіма необхідними обслуговуючими потоками (вхідними в капсулу келта і вихідними з неї) — потоками свіжого і видихнутого повітря, потоками вхідної і вихідної інформації, потоками світла чи темряви (напр. для нічної роботи з гаджетами краще мати мінімум світла і максимально затемнений екран, щоб відпочивали очі), потоками холоду і тепла, навіть потоками деякої специфічної для даного мікро-процесу їжі і пиття — з парними йому вихідними каналами — для сцяння та срання: відомо ж бо, що цариця Катерина, винахідлива німкеня, мала трон з відповідними отворами внизу, щоб провадити багатогодинні конференції і семінари — прийоми послів і наради з придворними міністрами без відриву від виробництва державних справ на столь неблагонравные, неблагоуханные і зовсім не королівські, не царські поцедури. Кажуть, що у єгиптян під строгою забороною було навіть підглядання за годівлею президента, то бішь фараона, щоб боронь боже ніхто на засумнівався в його божественності). Тож, щоб не впадати в крайнощі, можемо собі мати на увазі необхідність тих чи інших процедур в організації робочого мікро-процесу в келтах будь-якої складності за допомогою добре організованих підведень і відведень необхідних потоків відповідними 2Ж-структурами провідності, але які саме процеси за участю людини-оператора робити неперервними, а які дискретними, розбиваючи робочий час на перерви для насущних потреб організму, — це вже вам вирішувати.
Зафіксуємо дуже, архі-важливий пункт, що янь-ські потоки найчастіше розповсюджуються всередині келта прямими відцентровими лініями (як електрони з катода, як вода з душової сітки, як газ з пальника, як струни вздовж грифа, як нитки основи, як кущики трави) — вони несуть потенціальну енергію напруги інь-ського потоку, а інь у нас — духовна складова; вольова ж складова виражається найчастіше зигзагоподібними або круговими рухами поперек ліній Ж1-потоку — тобто ми Його (зовнішнім, кореневим) духом виражаємо Свою (внутрішню, гіллєву) волю — зигзагоподібними рухами певного «внутрішнього» інструмента — сапки, мотики, сокири, молотка, кирки, ковша, медіатора, ручки, клавішів, кнопок,.. — поперек ліній напруженого (зовнішнього, кореневого) поля — пластів корисних копалин, поля паперу, напруги струн, еквіпотенціальної робочої поверхні стола і т.д. і т.п. Така прямолінійно-зигзагоподібна (вібраційна) взаємодія — дуже універсальна, і нею можуть описуватися навіть «приграничні процеси» взаємодії «флуктуацій вакууму» різної складності з н-вимірним ефіром.
Відразу ж зафіксуємо також, що «перекури» (в організації «капсульного», «келтового» простору — у їх прямому курвивому розумінні) не є насущною потребою, а є руйнівним актом знущання над організмом, вбивством його потенціалу, пониженням його духовної сили і засобом ваміризму — тяжкого «провисання на суспільних зв'язках», обтяження всього духу оточення своєю хворобливою курвивою присутністю. Якщо упир навіть перекурив на вулиці чи в кабінці сральника — все одно його потенціальна яма, його опущений зігнилий скомканий стан відчувається — і довкола нього починається срачка багатоговорення «за тяжке життя» і «як то було колись» (про Широке і Минуле — з глибин засраної наркотиком пам'яті) — і тоді вся енергія, вся необхідна напруга зібраності, старання, підтримки тонусу спільного процесу — зливається в курвиву потенціальну яму (вібрації її набридливих тем — про «ту політику, ту хімію, ту владу» — як там все хуйово) і робить всю атмосферу довкола упира непрацездатною, хоч бери і включай виючу сирену, бо в колективі завівся зрадник і підар — нарік, довбаний куривом в душу. І так треба робити. Бо в курвивій атмосфері ніякий розвиток і прогрес є не можливим. Бо курвидла ізначально обсирають всіх «інженерішків», «очкариків» — їх «прєзірают», як нижчий сорт порівняно з роботягами-практиками — і надто «ідейних» зразу піддають остракізму і викурюють, а тупих і недалеких зазвичай чомусь терплять: плюються, матюкаються, але виконують всі маразматичні приписи — чим тупіше, тим веселіше — тупо по шаблону, по приписах зверху — і ніякої модудяції, варіації, жодного оранжування — простий тупий рагулітет — з тисячократними повторами тих самих операцій і їх тисячократним обкурюванням без варіантів. Так виникає і розповсюджується коробчата «чемоданна» архітектура (паралелепіпеди кристалів на дні повітряного моря, хоча навіть вже там неправильно розподіляється навантаження на несучі елементи: нижні — пере-, а верхні недо-вантажені), а вже обладнання всередині порожніх коробок квартир доводиться робити майбутнім мешканцям своїми силами.
Дипломний проект 84-го року пропонував ще менше того ("усугубити" ситуацію): "здавати в експлуатацію" (на сезон користування) самі лише підвісні тераси без стін — платформи з легких матеріалів (типу армованого жилками твердого пінопласту) із підведенням до терас всіх комунікацій по гнучких шлангах, включаючи три види повітропроводів, навіть чотири: широкотрубні дихальні низького тиску (в тому числі й для формування пневмо-оболонок чи пневмокаркасу), вузькотрубні високого тиску — для роботи різних пневмоприладів (в тому числі напилювачів будматеріалу) , чистильні — для Ж1-надування пневмо-меблів із зворотньою функцією пилосмоків (пилососів, Ж2-втягування повітря), а також транспортні ланцюгово-секційної дії для транспортування продуктів першої необхідності в надувних капсулах — і зворотньої витяжки спеціалізованого розсортованого сміття. Крім того пропонувалися 2Ж-системи підведення легких пінистих будівельних розчинів з армуючим волокнистим наповненням — для торкретування (напилення) оболонок, видутих у потрібних місцях платформи, — і зворотні Ж2-пінопроводи для згрібання подрібнених житлових шкаралуп на утилізацію (розплавлення, очистку і переробку в новий матеріал). І тою нехитрою процедурою — надуванням плівок потрібного розміру потрібної форми і їх напиленням потрібними шкаралупами в порібних місцях — мали би займатися або самі мешканці терас, навчені в школі на уроках домоводства, або ж найняті специ-віртуози "крою та шиття" житлових оболонок. То був НІРС (ндрс — науково-дослідна робота студента) для гірськолижних курортів сезонного використання. У міжсезоння очищені платформи згорталися у вертикальне положення — як складені книжки, як зв'язана ялинка в пофіль, а шкаралупи оболонок здавалися на переплавку на повторний цикл.
Автор теорії 2Ж-циклів був закоханий у легку пневмо-архітектуру, яку можна тягнути до небес, хоча практично займався тяжким металом — бо її ніхто не сприймав всерйоз, хоча наука каже, що наш суспільний організм розвивається "у теплих лагунах повітряного океану", і повітряне середовище так чи інакше мусить стати його внутрішнім середовищем, у які дебрі космосу чи підземелля він би не розвивався, і його жилами так чи інакше повинні струмувати повітряні потоки, як нашими жилами струмує трохи видозмінена морська вода, адже (оскільки, позаяк) ми вийшли із моря — тому плазма крові по хімічному та іонному складу дуже близька до морської води. Навіть існують курорти і клініки "талассотерапії", де заміною частини плазми на підготовану морську воду виліковуються задавнені алергії та інші тяжкі хвороби. Отож насправді пневматика — дуже серйозна і потрібна річ у нормальному перспективному розвитку. В нас же, в обкуреному совку, весь розвиток вивернули в тяжке задушливе ретро, і навіть коли я приносив якісь статті з проектами надувних і пневмокаркасних теплиць, басейнів, спортзалів і т.п. на рідну архітектурну кафедру, — там "якісь цьоці з чайниками" відклали мої папери в велику стопку і навіть їх не читали, бо в них більш актуальними і прибутковими були реставраційні роботи по переробці замків і старих історичних будівель в готелі і ресторани. І було безліч ситуацій в інших "відповідальних інстанціях", коли я забирав свої папери ігнорованими і не читаними, — а потім десь в світі ставалися страшні стихійні лиха і катастрофи з багатомільйонними жертвами. Я зрозумів, що так Природа мстить за неприйняття законів еволюції і просто перестав забирати свою писанину. Значить, (допустимо, "чем чорт нє шутіт") вона несе деяку потужну духовну опору, щоб принаймі не валилося, не руйнувалося те, що "маємо на сьогоднішній день". Бо все, що варто робити на день завтрашній, — вперто душать курвидла — курці руйнують всі задуми зі страшною силою — буквально до хрусту скла в легенях, до зубного болю горла, голови і страшного мстивого тиску на серце. Конкретніше — до здушеного кляпами горла (а воно ще збиралося співати перед упирами — вже давно би здохло), забитої повторами минулого голови*, курячої лапи на серце і жодного просвіту для потреб інтелекту і просто чуттєвого сенсорного голоду. Все забито гавняним куривом і постійними його повторами по всіх усюдах, які давлять асоціатиану пам'ять гірше тюремної сурдінки для психічного катування.
*широкого і розлогого історичного Минулого — навалою, накатом с хріпотцой тяжкого янь-ського, призначеного для самостверження, — на вузько-спеціалізоване високочастотне (майже пискляве) легке темпераментне інь-ське — Майбутнє у творчо мислячих головах, призначене для розвитку. Їм би дуже варто (воєнкомат прєдлагаєт, рєкомендует) розминутися по окремих соціальних руслах — далеко і надовго. Інакше смерть. До речі — Смердь пишемо і розуміємо через Д.
Ще до будови келтів варто нагадати, що вони зазвичай складаються з двох половин: "анодна" збираюча поверхня — стаціонарна, важка, тверда, як, скажімо, душовий піддон чи ванна чи кастрюля , а верхня половина — навпаки легка, відкидна, як ширма чи дверцята холодильника або мікрохвильовки чи пральної машини. До речі, газові плити теж мають бути обладнані відкидними ковпаками, щоб краще концентрувати тепло і щоб весь спалений газ виходив у вентиляцію (а не на кімнату з парою і всіма запахами) — і вентканал мав би продовжуватися і розгалужуватися аж до рослинних господарств під плівкою, а не викидатися прямо в небо обрубками труб, провокуючи глобальне потепління. Тобто ми маємо звичні речі — як ліжко під балдахіном (сіткою від комарів), як ванна з ширмочкою чи душовий піддон з прозорими дверцятами, але "маємо на увазі" (запам'ятовуємо міцно), що при наявності притоку свіжого повітря всередину (відповідно приготованого — підігрітого, зволоженго, іонізованого, ароматизованого) — наш умовний келт може безболісно "герметизуватися" і перетворитися у справжній, підтримуючи баланс притоку і відтоку всіх необхідних потічків по своїх 2Ж-руслах. Ото вам така футуристична картина (концепція 2Ж-систем провідності з "капсулами", пневмо-хот-догами, кінцевими елементами, келтами на закінченнях), як можна мінімальними плівчатими засобами організувати собі максимальний комфорт конкретного робочого чи відпочинкового простору, чи будь-яку "капсулу" для спеціальних занять, захистившись плівками від усього шкідливого і підвівши всередину новоствореного келта все корисне відповідними 2Ж-трубами. Труби мають бути гнучкі й естетичні. Ну і за правилами 2Ж-науки: Ж1-труба янь проводить до келта Ж1-потік інь, а Ж2-труба інь виводить Ж2-потік янь. Ж2-труб може бути прокладено по периферії декілька, паралельними руслами, а Ж1-труба чомусь "по умолчанію" одна (прокладається в глибині, біля несучого каркасу, під багатошаровим захистом і охороною — принаймні так "заведено" в біологічних організмах).
Ну і, цофаючись назад, необхідно відмітити, що все сказане про труби — для неперервних потоків — дійсне і для дискретних потоків — окремими порціями в окремих "самодвіжущіхся" возиках на колесах. Вони примітивні, як керогази, і поступово, помаленьку, десь там, в цивілізованих країнах, еволюціонують в електромобілі, які не запаскуджують атмосферу, але є не менш аварійно небезпечними через безшумність свого пересування.. Але про еволюцію транспортних засобів популярно побалакаємо іншим разом. Дякую за Увагу.
Про інь-янь (основи макротехнічного дзену) десь було на інших ресурсах, хоча там теж можливі помилки: зверхні сфери історичного, театрального, широкого "горизонтального", релігійного,.. названі інь-ськими (за розташуванням), хоча давлять зі страшною силою "внутрішні сфери" футуристичного, функціонального, вузько спеціалізованого "вертикального", наукового, — тобто за своїми низхідними впливами на психіку є янь-ськими (за тенденціями), тобто чистий свіжий дух насправді помпується з глибин, з людської уяви, пам'яті, чуттєвого емпатичного мислення, а не "снісходіь свише", з канонів "історично-релігійної спадщини". Там весь час війна — за кожну власну думку, за кожне власне переконання, бо "спадщина" задовбує своїми повторами.
Насправді "окультурені" мешканці "внутрішнього простору" мало думають про своє "дике коріння", як коса не думає про потреби трави, чи святкове м'ясо на столі "нє располагаєт" до роздумів про страждання свині чи корови, з яких воно було вирізане. Це до того розділу, де ми беремо із "зовнішнього простору" саму лише духовну, інь-ську складову — потрібну нам енергію для "самоствердження" і не думаємо про "янь-ську складову" — про внутрішні вібрації, резонанси, бажання і прагнення "нижчих" живих істот, хоча інтуїція дає нам таку можливість, і ми могли би багато чого у них навчитися.
