Курвиве бидло вміє пизданути (з видом Знавця Життя) таку вагому сентенцію: «ЦЕ НЕРЕАЛЬНО». Звичайно, що нереально! — Будь-яка ідея нереальна, поки вона в голові! А реалізувати ідею (втілити задум, здійснити проект) — значить перенести його з нереального в реальне — із суб'єктивного світу носія ідеї — в об'єктивний світ її критиків і душителів.
Курвиве бидло задушує будь-які ідеї ще в зародку. В нього чуйка, упирський нюх на людину з ідеями — в піднесеному стані, з високими внутрішніми ритмами, з відповідно осмисленим обличчям, за яким читається якийсь інший внутрішній світ, — і воно (бидло, сікач на дорозі) старається за всяку ціну звернути на себе увагу, впиздячити туди (на те місце) свій значимий образ, і головне — свій хамовитий бидлячий сморід, вдихати який катастрофічно не бажано. Бо вдихнувши, ти стаєш таким самим бидлом — опущеним, немічним, бездухим і нікчемним «перед лицем суворої і жорстокої об'єктивної реальності», якою її зробили самі ж падлючі цинічні обкурені бидла. (Тут можна зробити вставочку, як варто поводитися з курвивим бидлом, котре дихає тобі в лице — навіть здалеку — і забиває твої дихальні пори, твій ніжний, свіжий, як зелена трава зранку, дихальний епітелій : https://youtu.be/7RqVVGRg8rk )
Очевидно, бидло має з того якийсь садистично-мазохістичний кайф, мучітєльноє тягостноє желаніє обмазати ще когось своїм бидлячим півмертвим станом, своєю опущеною «одомашненою позою», про яку на цвинтарях пишуть: «Ми вже вдома, а ти ще в гостях».. Так повільно, цинічно тягнучи жили з оточення, якомога повільніше і значиміше підіймаючи сигарету до писка, і — після ковтка затяжки смертельної смердючої отрути, з презирством посоловілими очима оглядаючи плоску картинку світу,- так само повільно опускаючи сигарету вниз від писка. Чому повільно — бо колись так вважалося, — навіть паланкіни з багатими вельможами носили повільно, не спішно, достойно, величаво і гордо, — що чим повільніше ти рухаєшся, тим достойніше виглядаєш в очах публіки: якщо нікуди не спішиш — значить забезпечений чоловік, маєш кошти, почуваєшся самовпевнено, несеш місію «господаря на своїй землі».
Я коли підходжу до центру свого містечка — вже навіть за школою, зі стежки поміж городами — там є така ямка рельєфу, де любить збиратися курвиве падло, — поруч з іншою стежкою, де сходиться більше народу, — мушу ще перед поворотом стягуватися в комок, в стан водолаза серед смердючої жижі — і дихати-недихати, прислухаючись до найменшої появи «кляпа», «сливки в горлі», ніби там є попереджаючий напис: «ОБЕРЕЖНО! ТРУПИ НА ДОРОЗІ!». Бо той кляп потім сидить липким хуєм в горлі до самого вечора і задає твій паршивий невдалий вимучений день. Тобто ніс ще не чує задушливого смороду сигарети, а горло вже реагує, якось той язичок в горлі напружується, як клітор, як агресивна бджола-охоронець при льотку вулика, приходить в бойову готовність перед вторгненням ворожої навали отруйного смороду, бо коли його буде ще більше — все горло болітиме, як зуб, і «кляп» стане «дишлом» і почне продавлюватися хробаком по стравоходу вниз, до самого серця. Краще вам не знати тих злоїбучих мук.. А може й краще знати, бо вони вас всіх їбуть в душу, не тільки мене.. І в «Контактах» висів (може й ще висить) такий статус: «Вас всіх подусить курвиве мертве падло. (Курвидло — мстиве бидло)»
Ще раз повторимо основну сентенцію здорового творчого успішного життя: треба нести Світ у собі, а не Себе у світі, Роботу в собі, а не Себе в роботі, Науку в собі, а не Себе в науці, Музику в собі, а не Себе в музиці, Мистецтво в собі, а не Себе в мистецтві, і т.д., тобто будь-яку сферу, якою ти займаєшся, будь-який задум, який ти розвиваєш, будь-який проект, який ти втілюєш, — нести всередині і думати про нього дорогою. І напружувати внутрішній дух, щоб його втілити (а не розслабляти і вбивати сигаретою, щоб його задушити і обтяжити). Ділова Америка тим і славна, що люди зайняті роботою і не зирять по сторонах, бо таких зразу вичисляють і беруть на гачок місцеві гопники, кидали, задири, «спостерігачі життя», там трохи інший вік, інша тактика, інший тонус «місцевого контролю», може навіть більш жорстокий і цинічний, але більш ритмічний, ніж тутешні трупи на дорозі — бомжі, алкаші і позери-театрали «всі свої», прилипали «друзі людини».. Ну і звісно: «Господарі на воротях в червоних чоботях».
Курвидло ж постійно робить все навпаки — вивертає все життя фальшивим театральним боком назовні, показухою на публіку. Курвидло постійно позує, постійно грає поважну Роль. Далеко не треба ходити: візьміть будь-які кадри теперішнього бидлячого обкуреного президента — він і є еталоном тяжкого обкуреного фальшивого падла, яке постійно грає свою Роль, хоча на морді не написано жодної думки — одна нудьга і тяжка рутина, і воно навіть не усвідомлює, що займає чуже місце, а продовжує далі тягнути тяжку в'язку обкурену нудну рутину і вважає, що та місія «потенціальної ями», в яку зливають всі бруди і звинувачення, — то його поважне ярмо, його худоб'ячий тяжкий обов'язок, його «лямка». Воно, падло, не розуміє, що лідер має бути НАТХНЕННИМ і тягнути за собою до важливих справ, піднімати людей на подвиги.. Падло аж просить кулю в лоба — бо тупе і фальшиве, і «заблокувати» його, щоб не бачити, — неможливо.
Отак і всі курвидла — просять кулю в лоба, аж моляться на неї, бо така в них поважна роля — бути трупом на дорозі і кілком в горлі і не розуміти, що життям рухає не «життя реальне», а «життя суб'єктивне» — НЕРЕАЛЬНЕ — те, що всередині в уяві.
Тут проситься ще один кліп (як із Шварцнеґґером), він поки-що не екранізований, але дуже потрібний:
Крупним планом трава, полонина, по траві тяжко ступають хромовані чоботи, галіфе, москаль в гімнастьорці з ременями навхрест, кобурою, в припляснутому військовому кашкеті (вид ззаду) вийшов на хребет, оглядає краєвиди, поважко витягає «Бєломор-канал», закурює,..(значима пауза),.. викидає недопалок в траву.. — знов крупний план — трава шкварчить і морщиться від опіку — вмить передається сигнал нервовою системою кореневищ біжать-підсилюються блискавки подразнення вибуховою хвилею болю — вмить з-за копиці вискакує гуцулик і хекає москаля вилами в плечі.
— За что??!!
— Бись знав.
Бо за життя неможливо курвидел чогось навчити — якоїсь логіки, стрункості, гнучкості, багатоваріантності, діалектичного мислення протилежностями.. Вже от 40 років, бляха, як Мойсей в пустелі, проте без жодного послідовника, сука, вчу сраних українців і москалів теорії 2Ж-циклів — про туди і назад, про вдих і видих, про реальне — ідеальне, минуле — майбутнє, горизонтальне — вертикальне, релігійне — наукове, театральне — функціональне, макро — мікро,.. — як облишити те, що тисне зверху (реальне, історичне, минуле, величне, славне, вічне,..), і займатися тим, що всередині — піклуватися про дух, втілювати задуми, реалізувати ідеї, матеріалізувати проекти, — а воно, падло, тримається свого — і мертво давить своєю тупою отрутою. Само миршаве, нікчемне, упосліджене, обісране, живе в гноївці, дихає смородами, вбиває себе з ранку до ночі і всіх довкола себе — і нарікає, нарікає, звинувачує, нудить світом, обпльовує і обхаркує той світ своїми шмарклями, закидає нещасну траву своїм сміттям, хоч вона в 4 рази активніше, ніж дерева, перемелює його спалений сморід і перетворює його СО2 назад в кисень, яким можна дихати, — падло випалює ту траву пожежами (і всю мікрофауну в ній), вистригає її тріммерами, деренчить по нервах з ранку до вечора газонокосарками, як бор-машинками, до зубного болю, закидає її, сука, пляшками, шматами, паперами, пачками від сигарет, — і наярює свою проармовану злобу — спочатку випробовує (наводить «порядок») на траві, потім вишукує більш вагомі жертви і стягує колА небесної страшної помсти на свою курвиву атрофовану голову, яка не відчуває, не думає, не несе нічого всередині — тільки позує, утверджує свою вагу, значимість своєї чорної діри і знищує все, що хоче рости і розвиватися. Знищує все, що йому здається не потрібним, спочатку всередині — засирає власний епітелій смолами (знищує «траву» свого епітелію), засирає власні мозги «історичними правдами» і «об'єктивними реаліями сьогодення» — і робить ще гірше, ніж було, щоб дати просратися ближнім... Косить все під свій куций світогляд, під плінтус свого опущеного підарастичного, довбаного отрутою в душу ницого карликового тюремного обкуреного «реалізму».
закони деградаціїзакони еволюціїобкурене падло при владіпаразити свідомості
