Спілкування — джерело отримання інформації, яким ми користуємося у повсякденному житті. Ми спілкуємося з близькими, друзями, колегами по роботі, отримуючи необхідну нам інформацію. Цілком очевидно, що хтось полюбляє спілкуватися більше, хтось надає перевагу усамітненню, проте важко заперечити, що виключення живого спілкування з нашого життя, навіть попри значне поширення його віртуальних аналогів, значно обмежить нас у доступі до необхідної інформації.
Комунікація є надзвичайно важливою й у професійному житті. Для значної частини професій розвинуті комунікативні навички є критично важливою вимогою, адже коли їх бракує, то складно виконувати щоденну роботу ефективно.
До цієї категорії належить і професія слідчого, значна частина роботи якого полягає у спілкуванні з колегами, прокурорами, суддями, представниками експертних установ, потерпілими від злочинів, численними свідками, адвокатами, підозрюваними особами. Кожен з них має свій темперамент та особливості спілкування, що вимагає від слідчого надзвичайно розвинутих комунікативних навичок, вміння «підстроюватися» під свого візаві, підбирати стиль спілкування для отримання необхідної інформації.
При цьому професійне спілкування слідчого має й свої суттєві особливості, які доволі сильно відрізняються від інших професій. Так, спілкування слідчого з учасниками кримінального провадження повинно відбуватися за чіткою процедурою, яка передбачає детальні вимоги до його проведення та оформлення, порушення яких може звести нанівець отриману слідчим інформацію та її використання у розслідуванні.
Тому для досягнення успіху в роботі слідчий мусить мати як добре розвинуті комунікативні навички, так і гарну обізнаність з вимогами процесуального законодавства. Однак виникає просте запитання: а чи цього навчають слідчого? Якщо розвинути цю тему ще більше, то можна поставити й таке питання: а чи відбирає хтось майбутніх слідчих з урахуванням таких вимог до майбутньої професії? І якщо з питанням щодо правової обізнаності все ще більш-менш зрозуміло, адже при вступі до юридичних навчальних закладів, до впровадження ЗНО, право було основним предметом, та й опануванню кримінального процесу і споріднених дисциплін під час навчання приділяється доволі багато часу, то з комунікативними навичками все значно гірше. Наразі фактично відсутні як професіограми слідчого, які мають братися до уваги при відборі на службу в органи правопорядку на відповідні посади, так і спеціалізовані дисципліни з розвитку комунікативних навичок у системі підготовки майбутніх правоохоронців.
Проблему поглиблює й те, що чинна система підготовки правоохоронців фактично не навчає їх проведення допиту, який по факту є одним з ключових інструментів роботи слідчого. За результатами дослідження «Розкажи мені, що сталося, або зізнайся», під час якого проводились опитування слідчих і детективів, тільки 67% слідчих проходили базову підготовку з проведення допитів, але якісною її можуть назвати лише третина. Під час первинної професійної підготовки тактик проведення допиту навчались лише 44% слідчих, а під час спеціальної чи додаткової підготовки ще менше.
Як наслідок, молоді слідчі починають вчитися проведення допитів уже на практиці, переймаючи досвід колег, які, своєю чергою, також вчилися на власному досвіді. Набиваючи власні ґулі, не маючи чітких орієнтирів та алгоритмів проведення допиту, окремі слідчі втрачають цікавість до допиту, який, на їхню думку, не дозволяє отримати важливу для розслідування інформацію.
Для порівняння: лише базовий курс із проведення допитів, який мають пройти всі майбутні поліцейські у Великобританії, становить 40 годин, при цьому ці години не розкидано по всьому навчальному курсу упереміш з іншими дисциплінами — це 5 днів по 8 годин поспіль, протягом яких правоохоронці навчаються підготовки та планування допиту, особливостей встановлення та підтримки психологічного контакту, стимулювання пригадування подій, що сталися тривалий час тому, тактики пред'явлення доказів під час допиту та багато чого ще.
Подібний курс у 2019 році пройшли кілька груп науковців та практиків і в Україні, провели його детективи з понад 20-річним стажем з Великобританії. Отримані знання та навички наразі активно впроваджуються на практиці, зокрема в діяльності Національного антикорупційного бюро, детективи якого також були учасниками тренінгів. За свідченнями самих детективів, такий практично орієнтований та цілісний підхід до навчання значно сприяв підвищенню ефективності їхньої роботи[1].
Важливо також додати, що протягом останніх двадцяти років відбувалися й значні зміни у самій концепції використання допитів як елементу розслідування. Так, зокрема, дедалі частіше починає використовуватися такий термін як «процесуальне інтерв'ю», який уособлює в собі найкращі напрацювання у сфері проведення допитів з усього світу[2]. І дуже добре, що Україна є першою з країн Східної Європи, де почали впроваджувати цю новітню методику проведення допитів. Більше інформації про процесуальне інтерв'ю можна отримати на спеціалізованій сторінці у Facebook: https://www.facebook.com/InvestigativeInterviewUkraine.
Допит як слідча дія містить надзвичайно потужний потенціал, який в умілих руках перетворюється на ефективний інструмент збору інформації.
Однак, на мою думку, цей інструмент не для всіх, як власне й професія слідчого. Для забезпечення ефективного використання допиту, з урахуванням найкращих світових практик, на посади слідчих мають відбиратися люди з розвинутими комунікативними та організаційними навичками, здатністю до аналітичної роботи, готовністю до роботи у стресових умовах, вмінням контролювати свої емоції. Розвитку цих навичок має сприяти й система підготовки майбутніх правоохоронців, а також підвищення кваліфікації вже наявних слідчих. І звісно, відібрані кандидати мають проходити цілісний повноцінний курс навчання з тактики та методики проведення допитів, особливостей їхнього законодавчого регулювання, який не повинен бути розкиданим у часі, а йти єдиним блоком. До розробки та впровадження цього курсу треба залучити фахівців у сфері криміналістики, кримінального процесу, юридичної психології та комунікацій.
