З незвичним для
документального кіна ажіотажем пройшла пройшла прем'єра стрічки Ксенії Кравцовой «Шелест
кроків». Переповнена Червона зала столичного Будинку Кіно стоячи аплодувала герою
вечора Володимиру Мельниченку та всій знімальній команді, яку запросила під сцену режисерка фільму Ксенія Кравцова.
Фільм, знятий за підтримки Українського культурного фонду, занурює глядача у повільний ритм життя 87-річного художника-монументаліста Володимира Мельниченка. Його майстерня, дивовижні скульптури, повільні кроки. Автори стрічки знайомлять глядача із своїм героєм з такою любов'ю, що через 10 хвилин після початку цією любов'ю стає пронизана вся глядацька зала.
Сьогодення майстра — відновлені мозаїки біля колишнього палацу піонерів, оформлення меморіального комплексу «Биківнянські могили», скульптурні образи, навіяні довгим життям художника.
І спогади. Спогади про часи, коли ще була жива його дружина — Ада Рибачук, коли їхній творчий тандем був родзинкою київської інтелігенції, коли їх обожнювали, але в той же час сторонилися, бо прямі і незламні, вперті і незручні Ада й Володимир робили свою справу, наче не помічаючи протистояння із жорстокою радянською дійсністю.
Найбільшою працею і водночас найбільшою втратою стала робота Володимира Мельниченка і Ади Рибачук над меморіальним Парком Пам'яті на київському Байковому цвинтарі. Результатом 13-річної праці став ландшафтний комплекс, в який входила фантастична інженерна споруда Залів Прощання, а також 200-метрова стіна, прикрашена рель'єфами, що ілюстрували життя людини в найширшому його сенсі. Весь комплекс міг і мав стати унікальним арт-об'єктом і культурною пам'яткою світового масштабу. Але у 1982 році радянська влада визнала рель'єфи такими, що не відповідають радянській ідеології, і стіну було залито бетоном. Майстрів було відсторонено від роботи, а їхня боротьба за власний витвір мистецтва перетворилася на боротьбу за виживання, яка дивом та зусиллями відомих людей — Бажана, Амосова, Патона, інших — залишила творців живими та на свободі.
Тож про що він — фільм «Шелест кроків»?
Про життя і смерть. Про творчість. Про історію нашого міста. І, звичайно ж, про любов.
«Наша стрічка торкається тем, про які замислюється кожна людина. Як залишити після себе пам'ять? Пам'ять серед людей, поруч з якими ти живеш, пам'ять, яка лишиться на покоління.
Володимир Мельниченко з Адою Рибачук створили філософську концепцію Парку Пам'яті на Байковому цвинтарі. У фільмі є розповідь про це, й для мене це особливо цінно. Вони досліджували народні традиції поховань, ставлення людей до смерті і до прощання.
Звичайно, фільм не тільки про це. Твори Ади й Володимира дуже актуальні. Історія їхнього життя дивовижна. Нам дуже хотілося поділитися з глядачем цим відчуттям», — сказала режисерка стрічки Ксенія Кравцова
«Через візуальні образи я намагався розповісти історію, у якій відчуваються творчість, щастя та трагедія великих українських митців. Через особисті історії Володимира Мельниченка та їх з Адою Рибачук роботи, через архівні кадри та сміливі сучасні образи. Через гармонію та дисонанс ми намагалися наштовхнути глядача на роздуми про вічне. За допомогою композиції та колористики кадру, світлом і тінню — познайомити глядача з дивовижним та філософським світобаченням, яке художники вкладали у свої роботи», — додав оператор-постановник стрічки Владислав Нечипоренко.
«Українське суспільство, на жаль, часто не знає своїх культурних героїв. Ті, хто чули про Володимира Мельниченка та Аду Рибачук, зазвичай згадують лише покалічену стіну на Байковому цвинтарі. Але творчість Ади й Володимира значно глибша, а їхній спадок — більший. Сподіваємось, що своїм фільмом ми робимо дуже потрібний крок на шляху повернення імен Ади Рибачук та Володимира Мельниченка на те місце в сучасній українській культурі, на яке вони справді заслуговують», — зауважив сценарист фільму Інокентій Вировий.
«Це фільм-примирення, —поділився своїм враженням від стрічки Володимир Мельниченко, — примирення нас з Адою із суспільством, і суспільства – з нами. Я маю й свої сподівання на цей фільм, що він допоможе звернути увагу на злочин того режиму, який знищив нашу з Адою працю. І – виправити його, поки є можливість. Все, чого я зараз прагну — відновити один фрагмент Стіни — „Оборона Вітчизни“. На жаль, без мене це буде зробити неможливо – жодних проектних планів стіни немає».
«Для Українського культурного фонду було важливим підтримати цей проект, тому що Володимир Мельниченко із Адою Рибачук сильно вплинули на той Київ, яким ми зараз його знаємо. Дуже цінно й те, що одночасно із зйомками фільму було відновлено мозаїчний комплекс „Зорі і сузір'я“ перед Палацом дітей та юнацтва, і цю справу теж підтримав Український культурний фонд», — сказала у своєму виступі керівниця проектного відділу Українського культурного фонду Тетяна Лишневець.
Трейлер фільму доступний за посиланням:https://youtu.be/VXy0-whYrEs
Кадри зі стрічки: https://drive.google.com/open?id=1tWcMt_UQx2SIx5ZG5L-GbBWWlacC2-DJ
Фото з прес-конференції та прем'єри: https://drive.google.com/open?id=1jWlaOKI6dWeAbOdh5ioGQ7fwycOcN7lQ
Жураліст,
Ірина Вир.
