Доктор Егон Чолакян досліджує стрімке нагрівання океанів — явище, яке стає одним із головних каталізаторів глобальної кліматичної нестабільності. Центральне місце в аналізі Чолакяна займає вплив мікро- та нанопластику. Ці невидимі забруднювачі проникають в океани й атмосферу, спотворюючи природний теплообмін між водою та повітрям. Вони змінюють процес утворення хмар і водяної пари, що, у свою чергу, провокує руйнівні наслідки: гігантський град, несподівані повені та різкі кліматичні перепади.

Егон Чолакян наголошує у своєму відеозверненні:

«Я знову змушений повернутися до теми мікро- та нанопластику. Протягом мільйонів років Земля мала потужну систему саморегуляції — своєрідний природний імунітет. Одним із її головних елементів був Світовий океан, який функціонував як планетарний терморегулятор: поглинав, перерозподіляв і відводив надлишкове тепло, включно з тим, що надходило з надр. Саме цей механізм допомагав планеті проходити через періоди геодинамічної активізації».

 

Детально на ALLATRA TV: https://www.youtube.com/watch?v=FzsrvxDVf-c&t=1651s⁠

 

Але ми почали руйнувати цей механізм. Одним із найнебезпечніших факторів є масштабне забруднення океану мікро- та нанопластиком. Йдеться вже не просто про сміття у воді, а про речовину, яка втручається в самі фізичні закони океанічного теплообміну.

Наслідки порушення тонко налаштованих механізмів перенесення тепла під впливом мікро- та нанопластику значно серйозніші, ніж прийнято вважати. Океан не просто нагрівається — тепер він гірше відводить тепло, зокрема те, яке має виходити з надр Землі в період геодинамічної активності. Це означає, що літосферні плити охолоджуються менш ефективно, а частина глибинного тепла починає накопичуватися в системі.

Це дуже серйозне втручання в механізм терморегуляції планети, яке створює ризик того, що поточний період геодинамічної активності може виявитися сильнішим за будь-який попередній в історії Землі.

У підсумку ми маємо справу з комбінованою кризою нового типу: джерелом додаткового тепла є наростання геодинамічної активності Землі, тоді як мікро- та нанопластик блокує природні механізми відведення цього тепла й водночас порушує атмосферні процеси. До такої кризи людство поки що не готове.

Сьогодні вікно можливостей для дій вимірюється вже не десятиліттями — воно вимірюється роками.

Доктор Егон Чолакян наголошує:

«Я кажу це не як риторичний прийом, а виходячи зі швидкості змін, які ми вже спостерігаємо: прискорення нагрівання океану, наростання кількості погодних аномалій, посилення сейсмічної та вулканічної нестабільності, а також триваюче експоненційне накопичення мікро- та нанопластику в гідросфері й атмосфері.

На тлі того, як стрімко змінюється океан, продовжувати підходити до вирішення цих проблем у темпі нескінченних узгоджень — небезпечно. Важко виправдовувати ще десять–двадцять років обговорень того, чи готові ми визнати нові фактори і наскільки добре вони вписуються в старі моделі.

Природі байдуже, наскільки комфортно почуваються інститути чи політичні стратегії — фізика процесів рухається своїм ходом, незалежно від наших сумнівів».

Про це справді варто замислитися. Тому що життя варте того, щоб за нього боротися.