Пилипа Орлика у нас знають як творця першої української Конституції, але чи правда це?
5 квітня 1710 року новий гетьман затверджує документ під назвою «Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького». Та нехай вас не вводить в оману слово «конституції», бо насправді ми маємо справу з коаліційною угодою. Чи ні? Давайте розберемося.
Наш сьогоднішній персонаж в черговий раз руйнує стереотипи про гетьманів «з простого народу».
1708 рік. Іван Мазепа не полишає надій на створення єдиної суверенної держави з міцною гетьманською владою та стабільною політичною системою. Для цього він роками вдавався до інтриг та звитяг, що тягнуть на окремий серіал, і ось нарешті Північна війна дарує шанс скинути московське ярмо. Гетьман пішов ва-банк, уклавши союз зі шведами та повернувшись проти царя; це остання битва за незалежність, тому згуртуватись має вся Гетьманщина. А з цим у нас завжди були проблеми, і тоді ці проблеми називалися «запорожцями».
Ці козаки досі жили за принципами ордену, мали свої порядки, а ще терпіти не могли козаків городових, які прийшли на зміну шляхті (з якої часто самі й походили) та сформували новий політикум. Авторитарний Мазепа взагалі вважався зрадником і баригою, що постійно зливає патріотів. Кривлячись і скрегочучи зубами, кошовий отаман Кость Гордієнко таки погоджується приєднатися до союзників — допомогла спільна нелюбов до Москви.
Кривлячись і скрегочучи зубами, кошовий отаман Кость Гордієнко таки погоджується приєднатися до союзників — допомогла спільна нелюбов до Москви.
Але стається фатальне : Полтавську битву програно, залишки шведсько-козацького війська відступили в Молдавію, а невдовзі помирає Мазепа. Та війна триває, союз не розпався і Гетьманщина потребує нового правителя, яким стає Пилип Орлик. Для Карла ХІІ нічого не змінилося — він досі має союзника, а от запорожцям визнавати зверхність вже другого гетьмана якось незручно. Проте знайшовся вихід у вигляді компромісу.
Схема проста. Як старшина, так і запорожці, визнають владу гетьмана як єдиного зверхника в державі. Натомість йому сильно урізають права. Таке було й раніше, проте диктувалося або звичаєвим правом, або волею іноземних монархів, а тепер — внутрішнім задокументованим консенсусом. Тепер треба ділити владу з Генеральною Радою, таким собі парламентом, кадрову політику з усіма узгоджувати, та ще й доступ до скарбниці обмежили, призначивши главі держави річне утримання. Так Орлик обміняв повноваження на єдність.
Гетьманщина так і не відновила сили після Полтави, і відтоді починається поступовий занепад. Тим не менш, цей інцидент змусив верхівку шукати нові рішення
То що ми отримали в результаті — основний закон чи коаліційну угоду? На користь першого свідчить установчий характер документу з розписаними повноваженнями гетьмана та представницького органу. З іншого боку, тільки про них здебільшого і йдеться, «Пакти...» охоплюють доволі вузьке коло питань. Друге ж підтверджується тим, що це була угода між двома козацтвами, двома фракціями формально однієї країни. І прецеденти були : коли в Речі Посполитій обирали короля, сейм вручав йому список вимог і умов правління, а називались такі папірці... конституціями. Звідси й маємо чергове дискусійне питання.
Чим би не були «Пакти...», це цікава сторінка нашої історії. Така ж цікава, як персоналії та події, що з нею пов'язані. Це свідчення про розвиток нашої власної політичної думки та намагання нарешті об'єднатися заради спільного блага. То ж зробімо так, щоб цей процес нарешті приніс свої плоди.
