«Кожен політ — це бій»: українські пілоти про те, як це — боротися з росіянами й перемагати

Нижче наводжу свій переклад статті Роберта Мендіка "'Every flight is a fight': Ukrainian pilots on what it"s like to take on Russians and win", опублікованої 23 березня 2022 року в "National Post" https://nationalpost.com/news/world/every-flight-is-a-fight-ukrainian-pilots-on-what-its-like-to-take-on-russians-and-win

"Кожен політ — це бій": українські пілоти про те, як це — боротися з росіянами й перемагати

Поєдинки між літаками повинні були увійти в історію, але в цій війні українські літаки були змушені взаємодіяти з російськими винищувачами.

Ніч за ніччю українські льотчики-винищувачі воюють з ворогом, у якого "в п'ять разів більше літаків"; їхні літаки знаходяться на межі, не маючи часу на попередні злітні перевірки. Шанси вижити в повітряних поєдинках над Україною занадто малі. Всупереч цьому, військово-повітряні сили України продовжують літати через місяць після російського вторгнення. Ніхто не давав пілотам більше, ніж кілька днів. Але нездатність Росії встановити перевагу в повітрі – ключової умови, якщо вона коли-небудь хотіла здобути швидку перемогу – призвела до того, що вторгнення застопорилося. Без повітряного прикриття армія Путіна застрягла, не в змозі вийти за межі укріплених позицій, щоб їх не розбомбили.

Вперше пілотам українських ВПС дозволили розповісти свою історію про те, як вони втримали небо відкритим, після того, як "New York Times" отримала доступ до пілотів на авіабазі, розташування якої не розголошується, зі зрозумілих причин. Щовечора, за словами газети, пілоти "тиняються" в ангарі, поки напруга не буде порушена криком "Повітря!"

Андрій, 25 років, український льотчик-винищувач, сказав газеті, що йому не говорять про його місію до польоту. Пілоти мають мало часу для передпольотних брифінгів, очевидно усвідомлюючи, що скупчуватися в одному місці занадто довго — це погана ідея. Андрій, чиє прізвище і звання тримаються в секреті, сказав, що часу для проведення огляду його Су-27, двомоторного радянського винищувача, недостатньо.

Що сталося з російськими військово-повітряними силами?

Із загального флоту України з близько 100 бойових літаків на початку війни близько третини становили Су-27. Зараз їх менше ніж 60. "Я не роблю ніяких перевірок. Я просто злітаю", — каже він, додаючи: "Кожен раз, коли я лечу, це на справжній бій. У кожному бою з російськими літаками немає рівності. У них завжди в п'ять разів більше літаків у повітрі." За майже чотири тижні боїв Андрій здійснив 10 вильотів. Повітряні поєдинки повинні були увійти в історію, але в цій війні українські літаки вступили в бій з російськими винищувачами, і Андрій каже, що він збивав російські літаки, хоча, як повідомляє "N.Y. Times", йому не дозволяють казати, які саме і скільки. "У мене в основному є завдання ураження повітряних цілей, перехоплення ворожих літаків", — сказав він американській газеті. "Я чекаю, поки ракета зафіксує мою ціль. Після цього я натискаю на вогонь."

Тепер він живе для того, щоб збити ворога з неба. "Я щасливий, що цей літак більше не буде бомбити мої мирні міста." І, як ми бачимо на практиці, це саме те, що роблять російські літаки. "В мене були ситуації, коли я наближався до російського літака на достатньо коротку відстань для націлення та вогню. Я вже міг його бачити, але чекав, поки моя ракета зафіксується, а в цей час з землі мені кажуть, що в мене вже була випущена ракета", — каже він.

Андрій розповів, як змусив свій Су-27 виконувати круті віражі, підйоми та пірнання, щоб уникнути попадання ракети. "Час, який в мене є, щоб врятуватися, залежить від того, з якої відстані по мені була випущена ракета і яка вона", — каже він, додаючи: "Я все ще відчуваю величезний приплив адреналіну в тілі, тому що кожен політ — це бій".

Випускник Харківського училища повітряних сил Андрій з дитинства хотів бути пілотом. Але справжній характер війни й насильство конфлікту явно шокували його. "Ні я, ні мої друзі ніколи не думали, що нам доведеться зіткнутися зі справжньою війною. Але вийшло інакше", — каже він.

Андрій одружений, перевіз дружину в інший регіон України, де зараз безпечно. Він телефонує їй тільки після того, як щасливо повернувся з вильоту, але ніколи перед вильотом. "Мені залишається тільки використовувати свої навички, щоб перемогти", – сказав Андрій в інтерв'ю "N.Y. Times". "Мої навички кращі, ніж у росіян. Але, з іншого боку, багато моїх друзів і навіть ті, хто більш досвідчений, ніж я, вже мертві."

Нерівність в небі повинна була забезпечити швидку перемогу Путіна. Поки Андрій літає на Су-27, його російські колеги літають на більш технологічно просунутих літаках Су-30, Су-34 і Су-35 нового покоління. Під час підготовки до вторгнення, за оцінками аналітиків, Росія мала близько 300 бойових літаків, доступних для вильотів в Україну, із загального ударного флоту в 1500. Росія зазнала втрат. Україна заявляє, що збила 97 літаків.

Експерти припускають, що ця цифра може бути оптимістичною, хоча на початку війни за вихідні було втрачено цілих 10 або 11 літаків, що змусило Росію змінити тактику, скоротивши кількість вилазок. Україна має 55 військових літаків, готових до польотів, внаслідок втрат у небі або механічних та сервісних проблем, викликаних зносом внаслідок суворості війни.

Джастін Бронк, науковий співробітник військово-повітряних сил в аналітичному центрі Королівського інституту об'єднаних служб, каже, що найбільше вдарила по планах Путіна нездатність Росії вибити системи протиповітряної оборони України, а не героїзм пілотів винищувачів. "Наскільки я розумію, Україна не літає так багато місій на швидких літаках", — каже Бронк. Зазнавши важких втрат у вихідні 4 і 5 березня, Росія зміцнила власні системи протиповітряної оборони, обмеживши українські літаки до коротших вильотів на низькій висоті. Повністю навантажений Су-27 українських військових, який літає на малій висоті, щоб залишатися поза радарами, може літати не довше 30 хвилин.

Але українські системи протиповітряної оборони — S400 і S300 (обидві — російського виробництва) — ефективні в збиванні літаків і крилатих ракет, в той час, як безпілотні літальні апарати продовжують вражати російські цілі, летячи проти вітру на малій швидкості, щоб уникнути російських радіолокаційних систем, говорить Бронк. Він вважає, що Росія втратила до 22 швидких літаків і, очевидно, все ще має потужності, але, схоже, не готова ризикувати подальшими втратами. "Що росіяни досі не змогли зробити, це вибити зенітні ракетні комплекси, що означає, що вони повинні літати або на дуже низькій висоті, або дуже високо", — каже Бронк. Більшість російських вильотів обмежені висотою в 45 000 футів і можуть перебувати в повітряному просторі України не більше декількох хвилин, перш ніж повертаються на бази в Криму або в Білорусі. "У Росії закінчився імпульс", — каже Бронк, додаючи, що якщо Україна зможе зберегти свій рівень опору, то війна буде нежиттєздатною для Росії.

Філіп Інгрем, колишній полковник військової розвідки, каже: "Цілком очевидно, що українські системи протиповітряної оборони залишаються активними й спроможними, а їх літаки все ще літають, хоча й не в повну міру. З огляду на перевагу Росії в повітрі, я здивований, що ми не спостерігаємо більше їхніх військово-повітряних сил. Але без переваги в повітрі вони не можуть планувати належним чином або маневрувати операції".

Зараз Росія здійснює близько 200 вильотів на день в порівнянні з п'ятьма-десятьма в день Україною. Але ці місії на великій висоті, скидання так званих "тупих" бомб, можуть мати руйнівний вплив на цивільне населення, яке нещадно бомбиться в таких містах, як Маріуполь, але це не обов'язково допомагає Росії виграти війну. І, звичайно, не допомагає виграти її швидко.

Українські військово-повітряні сили все ще мають злітно-посадкові смуги, які вони можуть використовувати на заході країни, і є навіть можливість злітати з основних доріг. Локації є таємницею, яка ретельно охороняється. Представник військово-повітряних сил України заявив, що вони заманюють в пастки російські літаки всередині повітряного простору України. "Україна ефективна в небі, тому що ми діємо на власній землі", — каже речник. "Ворог, який летить у наш повітряний простір, летить у зону наших систем протиповітряної оборони." І хоча системи протиповітряної оборони можуть ухилятися від російських ракет, російські літаки не можуть здійснювати точні бомбардування, необхідні для перемоги на землі. Мрія Путіна про швидку перемогу зникла. Маячить виснажлива тривала війна.