14 липня Верховна Рада проголосувала за законопроект щодо легалізації азартних ігор в Україні. 21 липня парламентарі розблокували можливість підписання цього закону спікером, не підтримавши три постанови щодо скасування голосування. Тепер, як то кажуть, м'яч на полі Президента. Його підпис та офіційна публікація нададуть юридичної сили цьому закону, і його норми почнуть діяти.

Щоправда, не все так просто, адже депутатам ще необхідно буде: владнати ситуацію з поправками № 722 та № 723, які отримали підтримку в залі, але по-різному регулюють питання формування Уповноваженого органу (Комісію), який буде контролювати сферу азартних ігор; проголосувати зміни до бюджету та передбачити фінансування діяльності цього органу; проголосувати за законопроект 2713-д, який збалансує податкове навантаження в цій сфері; сформувати Комісію, яка після розробки відповідних положень почне видавати ліцензії, кошти від сплати за які нарешті почнуть потрапляти до державного бюджету.

Особливо в цьому переліку варто відзначити необхідність прийняття законопроекту 2713-д, який регулює податкове навантаження в індустрії грального бізнесу. Саме цей законопроект є передумовою нерентабельності нелегального кластера азартного бізнесу. Також його прийняття створить конкурентні умови залучення іноземних інвестицій не тільки у цю сферу, а й в суміжні сфери економіки, наприклад, в інфраструктуру, туризм тощо. Зняття податку на виграш гравця та перенесення введення ставки на GGR при високій вартості ліцензій, які фактично є прихованим податком на прибуток, є необхідним кроком для завершення процесу легалізації. Профільний комітет розуміє необхідність такого рішення, то ж тепер слово за депутатами, які мають його підтримати результативним голосуванням під куполом.

Противники легалізації азартних ігор часто створюють міфи щодо катастрофічності та шкідливості такого кроку з боку держави. Раціональним зерном в них є лише одна позиція, яку можна застосувати до багатьох видів негативного споживання, і полягає вона в тому, що будь-яка надмірність (у будь-чому) є шкідливою. Наприклад, коли людина переїдає – вона отримує ожиріння, коли забагато вживає спиртних напоїв, то стає алкоголіком тощо. Але це питання самоконтролю, який має бути у кожної людини. Безумовно погано, коли людина йде грати на останні гроші в родині, або коли вона стає залежною від азарту і не може зупинитись наносячи тим самим шкоду оточуючим. Проте, якщо лудоман грає в нелегальних закладах, то йому ніхто не допоможе, бо держава не контролює цю сферу й там діють зовсім інші закони. Якщо ж влада контролює ринок азартних ігор, то вона має реальні важелі впливу на недобросовісного оператора – кримінальне покарання, позбавлення дорогої ліцензії тощо. Понад те цей закон передбачає створення реєстру залежних осіб, яким заборонено відвідування таких закладів. І головним тут будуть не перевірки з боку держави, а ціна, яку доведеться заплатити недобросовісному оператору у випадку виявлення порушення. Це буде найбільший стримуючий чинник.

Дивно також чути, коли говорять про те, що легалізація грального бізнесу призведе до занепаду культури в Україні, адже історично склалося, що в багатьох країнах світу використання податкових надходжень від доходів грального бізнесу йшло на підтримку різних проектів культурної й соціальної сфери. Наприклад, у Франції на податки від організаторів гральних закладів будували театри, в Баден-Бадені (Німеччина) коштом податкових надходжень з індустрії азартних розваг побудували відомий оперний театр; в Мілані (Італія) ще за часів середньовіччя герцог влаштовував лотереї на збори, від яких зводився знаменитий міланський собор. І цей перелік можна ще продовжувати.

Також міфом є те, що в казино буде процвітати наркоманія і проституція. Можливо, в нелегальних закладах так і відбувається, але у контрольованих державою гральних закладах людини будуть змушені дотримуватись загальноприйнятих правил пристойності, які існують в суспільстві для відвідання будь-яких публічних місць. Крім того, оператори азартних ігор (особливо букмекери) зацікавлені в розвитку спорту, а значить і у здоров'ї нації. Наприклад, у Нідерландах частина надходжень від податків з грального бізнесу йде на спонсорування чемпіонату з футболу. У Канаді організатори гральних закладів спонсорують щорічним етап автогонок «Формула-1». Крім того, відоме казино «Монреаль» є спонсором багатьох найбільших спортивних заходів, що проходять в країні. У Сполучених Штатах Америки власники казино спонсорують баскетбольні та хокейні професійні команди. У чемпіонаті Австрії з футболу грає команда «Казино», підтримувана одним з найкращих гральних закладів-казино в Зальцбурзі. В Іспанії та Аргентині існують благодійні лотереї, надходження від яких йдуть на підтримку незрячих людей.

Таких міфів за час «тінізації» й розквіту нелегального грального бізнесу виникло безліч, але до цивілізованої індустрії азартних ігор, яка існує вже багато років в розвинених країнах, вони не мають жодного відношення. Парадокс полягає в тому, що як раз легалізація і є інструментом вирішення всіх тих проблем, про які говорять противники легалізації.