На минулому тижні всю Україну облетіла новина про стрілянину в центрі Одеси під час святкування весілля чеченською діаспорою. Пересічний громадянин навряд чи сильно цьому б здивувався, адже в мережі Інтернет гуляє безліч схожих відео, в тому числі, з самої Чечні. Але все це починає виглядати більш підозріло, якщо подивитися на якому тлі відбулася ця подія.
Нещодавно РНБО оголосило про застосування санкцій проти так званих «ворів у законі». Деякі присутні у «чорному» списку підлягають, в тому числі, депортації з України. На перший погляд, таке рішення виглядало гарним кроком для зменшення злочинності в країні, якби не одне «але». У списку РНБО опинилися чеченці з добровольчого батальйону імені Шейха Мансура, включаючи його командира Мусліма Чеберлоєвського. Крім того, їх мають депортувати у Росію, де на них, в кращому разі, чекає величезний тюремний термін ув'язнення, а в гіршому — смерть. Докази щодо їх злочинної діяльності в Україні мають сумнівний характер. А отже не зрозуміло, як вони потрапили до цього чорного списку? Волонтери та добровольці не виключають руки країни-агресорки в цій ситуації. Враховуючи можливий промах в діяльності РНБО, виникає питання. Хто формував цей список злочинців та на яких підставах?
Секретар РНБО Олексій Данілов.
Журналісти «Радіо Свобода» з'ясували, що список до РНБО подав Кабінет Міністрів. Однак, зрозуміло, що навряд чи міністр сільського господарства чи інфраструктури розробляв списики «ворів в законі» в Україні. Без участі правоохоронних органів такий список не формується. Оскільки така діяльність спецслужб та правоохоронців активізують дискурс, чи всі там знаходяться на своїх місцях? А ситуація зі стріляниною на весіллі виглядає дуже вчасним інформаційним приводом перевести «стрілки».
Образливі коментарі, які ширяться в соціальних мережах.
Завдяки цій стрілянині є змога створити у ЗМІ образ «небезпечних чеченців», які можуть посеред білого дня розпочати стрілянину в центрі міста. Поширення такого дискурсу щодо чеченців надає змогу досягти відсутності значного невдоволення суспільства з приводу депортації бійців батальйону імені Шейха Мансура. Ця ситуація дає змогу владі виправдати в очах громадян поданий список РНБО. Тож, не варто виключати, що ця стрілянина й небезпечні дрифти на машинах в Одесі може виявитись спланованою провокацією. Хоча й виключати простого збігу обставин також поки не можна.
Головне в цих історіях пам'ятати, що не буває гарних чи поганих націй. Кожна нація має своїх праведників і злочинців. Судити людей за колективною ідентичністю є примітивною ознакою тоталітарної свідомості. Тож, яка б насправді не була ситуація з весіллям в Одесі, не можна її поєднувати зі справою про незаконну депортацію добровольців. Ми маємо пам'ятати та захищати всіх законослухняних іноземців, незважаючи, з яких країн вони приїхали. Разом з нашими військовими ці люди допомогали в самий кризовий час відстояти незалежність України.
На жаль, упродовж останніх 7 років такі історії про депортацію іноземних добровольців спливають постійно. Не кажучи вже, про постійне переслідування українських бійців добробатів. Все це вказує на нереформованість українських спецслужб та засилля в них агентури ФСБ. Допоки ж «авгієві стайні» не будуть розчищені(а деякі краще взагалі ліквідовані), такі історії з добровольцями будуть продовжуватися й надалі.
