Лукашенко рятує Путіна від прямого геополітичного удару. Ситуація з бортом Ryanair, а також додаткові заборони на діяльність ЗМІ концентровано змусили світові держави вилити свою «стурбованість» низкою заяв та погрозами посилення санкцій. У цій же когорті опинилась і Україна, яка готує закриття авіапростору з сусідкою. Чим активніше Лукашенко діє в питанні придушення протестної активності після останніх президентських виборів, тим сильніше він хімчистить нафталіновий кітель «останнього диктатора Європи». Найбільшим вигодонабувачем у цій ситуації бачу не Мінськ, а Москву.
Росія була за крок до повномасштабного вторгнення в Україну? Кого це вже хвилює, коли її партнер «по союзній державі» публічно творить таку дикість?! Очільник Кремля раптово починає виблискувати на Сонці, будучи ледь не демократичнішим за Бацьку для внутрішнього російського виборця. Водночас він нібито стає поміркованішим, готується зустрітись з Байденом у Женеві та не дає додаткових приводів для гальмування будівництва «Північного Потоку – 2».
Чи розуміє Лукашенко, що підігрує Путіну? Зрозуміло, що так. Але у нього свій порядок денний. Іншої можливості утримати владу навіть з мінливою легітимністю у Аляксандра Рыгоравіча немає. Сьогодні його режим на завершальному етапі, але скільки часу цей етап протримається? Міф Лукашенка завжди ґрунтувався на пострадянській стабільності. Санкції, зрозуміло, не гратимуть на руку економіці, а отже добробуті громадян. Тож йому нема чого втрачати і монополія держави на силу реалізується гіпертрофовано.
Україна має вимагати звільнення Протасевича, це факт. Сьогодні ми навіть можемо погратись в економічні заборони, адже для нас Білорусь – це передусім імпортер (негативне сальдо двосторонньої торгівлі 1,5 млрд дол). Але чи зможе українська влада компенсувати прогнозовані збитки? Є питання. Тому в даному випадку ми мусимо робити те, у чому наш національний інтерес. Білорусь на відміну від РФ не анексувала нашої території та не фінансувала терористів. Тому і сила обмежень має бути співмірна. Разом з тим, ми не маємо дати забути цивілізованому світу про Україну і агресію Росії, яка сьогодні також є акціонером білоруської влади.
