Пан Зеленський навіть не намагається приховати порушення процедури призначення високопосадовців. На пресконференції на всю країну він заявляє, що шукає нових міністрів, хоча це прямі обов'язки Прем'єр-міністра (подавати кандидатури) та Верховної Ради (затверджувати їх або ні).
Такий вже у нас «ліфт» — антиконституційний.
Очевидно буде кадровий голод, якщо шукати міністрів і депутатів виключно серед вузького кола працівників 95-го кварталу. Бо професійних держслужбовців там нема, хоча 30 гумористів та їх обслуговуючого персоналу вже отримали високі посади.
Тому зараз Зеленський перейшов на призначення менеджменту Коломойського, бо в імперії олігарха лава запасних значно більша.
Так, я згоден з тим, що пан Олександр Ткаченко, якого пропонують на посаду Міністра культури, гарний менеджер, але це зовсім не означає, що він буде корисним для України на цій посаді.
Бо одіозний Портнов — це професійний юрист, а Коломойський — успішний фінансист. Але це жодним чином не означає, що один має очолити ГПУ чи МВС, а другий — Національний банк.
Бо трагічні результати таких призначень легко спрогнозувати наперед.
Так само і з кандидатурою пана Ткаченка. У 2008 році він публічно виступав проти впроваджена дубляжу фільмів в кінотеатрах українською мовою. Пройшло 12 років, а кількість і доходи кінотеатрів тільки зросли. Це означає, що його думка була політично заангажована.
Я був співавтором закону про мовні квоти на радіо, а пан Олександр Ткаченко активно протидіяв впровадженню української мови на радіо та на ТБ.
Він хороший управлінець з команди Коломойського і я припускаю, що його призначення — це одна з чергових компенсацій Зеленського одіозному олігарху за ухвалений вкрай невігідний останньому банківський закон.
Бо цей менеджер справді зможе «професійно розпорядитися» бібліотеками, музеями, Одеською кіностудією на березі моря, майном та землями Мінкульту на користь свого господаря.
Але сама культура під великим питанням, бо невідомо що буде з мовою та українськими цінностями.
