Стало зимно без імперії комусь,

наче з діркою у серці. І дивись:

ти покличеш, я вже не озвусь,

бо хмільний в евакуації кумис.

Я не п'ю окупаційне молоко

і не ходжу вчитися за міст,

бо підірваний аґентом Золотько.

Він – не колябораціоніст.

А за мостом казино і сінема,

і з підручників повирізаний культ.

Є заручники, а лазарів нема:

нікому співать за пролеткульт.

Може, вернеться на краще по війні?

Засмакує сало, як колись...

Стало зимно без нашийника мені:

мерзне шия, плаче Зоя. Не дивись.

Поsтебня: Поезій книга IV.  — Х.: Фоліо, 2001