Стало зимно без імперії комусь,
наче з діркою у серці. І дивись:
ти покличеш, я вже не озвусь,
бо хмільний в евакуації кумис.
Я не п'ю окупаційне молоко
і не ходжу вчитися за міст,
бо підірваний аґентом Золотько.
Він – не колябораціоніст.
А за мостом казино і сінема,
і з підручників повирізаний культ.
Є заручники, а лазарів нема:
нікому співать за пролеткульт.
Може, вернеться на краще по війні?
Засмакує сало, як колись...
Стало зимно без нашийника мені:
мерзне шия, плаче Зоя. Не дивись.
Поsтебня: Поезій книга IV. — Х.: Фоліо, 2001
