Війна у цьому романі, що за відгуками читачів претендує на кращу книжку 2024 року, прийшла не тільки в Україну, але й в паралельний світ духів, зокрема у Київське Завокзалля. «- Лихо сили набрало, мо», пожертвами альбо чарами, того не знам, — скаржаться його герої. — Але тераз може і нас зруйнувати. І Вокзал людський, і Примарний, і Шляхи, і Химерний Київ, і цілий Химерний край. Люди, уражені Лихом, — то гидь. Та й духи — не краще. Божевільні, люті".
Тож віднедавна, як дізнаємося на початку роману "Діти вогненного часу" Мії Марченко і Катерини Пекур, у прірву київського Завокзалля стали провалюватися речі з цього світу – клунки, валізи, навіть переноски з котами. Попри це, що найстрашніше, у проваллі стали зникати й люди. Так, у цей підземний край потрапила Катя, якій разом з юним духом-колійником Августином судилося змінити історію паралельного світу, населеного міськими духами, невпокоєними привидами, дрібними богами й особливими людьми, і де її невідомий викрадач намагається зруйнувати не тільки Завокзалля, а й реальний, людський Вокзал!
Крім згаданих героїв, у романі живе і діє чимало химерних героїв: ясновельможна Маарґ — правителька Київського Вокзалу, старший колійник Фрідріх, майстер-обхідник Йоган, малий колійник Августин. А ще нащадок Змія Київського, Жулянські Близнюки, Повітруля, Безіменний, Мишвертень, Щуровідьма та інші представники завокзального бестіарію.
І не дивно, що для того, аби зірвати всі личини, завершити розслідування й уберегти тих, кого люблять — Каті та Августину доведеться прикликати на поміч усіх "дітей вогненних часів".
Мія Марченко, Катерина Пекур. Діти вогненного часу. – Х.: Ранок, 2024
Ілюстрації: Іван Дубровський
