Ця книжка — продовження харківського трилогії воєнного часу, розпочатої в попередньому «Rепортажі». Сучасна історія, яка римується з Другою світовою, родинні апокрифи й літературне життя переказані в стилі метафізичного реалізму, що межує з художнім вимислом, гумором, сарказмом та ще безліччю жанрових ознак нашого рідного декадансу. Реальність у цій оповіді настільки фантастична, що стає міфом, справжньою легендою про те, як батько в п'ятдесятих перепливав Дністер, або як у сорокових в хаті квартирував німець, а в шістдесятих чистили картоплю.
Тож мова, здавалося б, про буденні речі. Про те, звідки на харківській Холодній Горі бралася їжа, музика, одяг. Як вішалися, чому не святкували Різдво, де слухали бітлів. Що писала тітка в листі 1945 року, кого любила Віра Іванова, і де стригли під Гітлера. Нарешті, куди поділися наші кролі, слуги і червоний плащик? Усе це безумно інтересно, як той казав перед тим як застрелитись.
Вважається, що відтворити стосунки з епохою допомагають его-документи: листи, щоденники, мемуари (так само присутні в книжці), однак досі не було досліджень, де відтворювалася б саме хроніка стосунків між їхніми авторами й тією ж епохою. Тепер таке дослідження існує, воно перед вами.
Придбати книжку можна тут:
Ігор Бондар-Терещенко. Від Благбаза до Монмартру. – К.: Друкарський двір Олега Федорова, 2025
