Книжці такого типу варто було б називатися «Вбивство в казино» або «Таємниця нічного вар'єте», якби її автор не був відомим майстром конспіралогічних теорій, викладених у його знакових романах. Від Сковороди і Гетьманщини до космічних одіссей і кримінального світу – така розмаїта тематика його творів, в яких обов'язково живе дух авантюри. Так само у новому гостросоціальному романі «Патерн» Володимира Єшкілєва (Х.: Фабула) про лабіринти шоу-бізнесу, в яких не лише запалюють нові «зірки», але й завзято ділять грошові потоки та воюють за рейтинги, готові на зйомки для закритих сайтів й навіть на вбивство. Більше, того, автор переконаний, що це маленька модель нашого великого світу. «Акваріум нашого світу здається нам океаном, — дізнаємося ми із вступу до роману. — Ми не бачимо тих, хто за його стінками. Ми не знаємо, хто затверджує ролі лідерів і героїв. Хто пише сценарії політикам і володарям думок. Ми не знаємо, звідки присилають режисерів вселенського шоу. Ми живемо у світі, створеному не нашою волею. Ми граємо за чужими правилами. Але одного дня стінки акваріуму можуть тріснути». Тож у романі ми крок за кроком наближаємося до верхівки піраміди, дізнаючись про босів «системи», які контролюють індустрію заборонених задоволень.

 

«— А хто захищав Мілу після її повернення? Бавловський?

— Бавловський? — здивувалася Анжела.— З якої радості?

— Хіба Міла не була його коханкою?

— Може, й переспала з ним колись,— знизала плечима Анжела.— Але стосунків у них не було. Я прошу вибачення, Антоне, можливо, вам неприємно це чути, але Міла давно розчарувалася в чоловіках. У будь-якому сенсі. Ви, наскільки мені відомо, були єдиним представником чоловічої статі, із яким вона надовго затрималася в ліжку. Чоловіки цікавили її лише в межах виробничої необхідності.

— Поясніть.

— У шоу-бізнесі, як вам, напевне, відомо, є традиція робити, так би мовити, послуги певного штибу своїм керівникам, продюсерам. Для закріплення статусу, якщо можна так визначити.

— Не треба отого „так би мовити“.— Антон поморщився.— Що є, те є. Усі знають. Але, погодьтеся, кар'єру через ліжко роблять не лише в шоу-бізнесі.

— Від цього комусь легше?

— Значить, по-вашому, Міла спала зі мною виключно для закріплення статусу?

— Я не заперечую, що вона мала до вас певну симпатію. Як до людини, митця. Безперечно, така симпатія в неї була. Я бачила, реально відчувала. Але це, Антоне, за межами сексу. За межами кохання. За межами справжньої пристрасті. Ще раз вибачте, але ви хотіли правди.

— Правд багато.

— Не тіште себе ілюзіями.— У погляді Анжели Антон помітив якщо не співчуття, то смуток розуміння.— Вітчим ще з дитинства знищив у Міли те, що тягне жінку до чоловіка. Вона не була бісексуалкою. У гендерному аспекті вона мала цільну орієнтацію та чітку ідентичність, без домішок, відтінків і напівтонів. Її збуджували лише жінки. І не просто жінки, а жінки певного типу. Вона була дуже розбірливою, дуже. Розбірливою і чутливою до найменших нюансів. Це я можу вам гарантувати, це мій особистий досвід. Але заради справи вона могла зімітувати розкішну пристрасть. Не маю сумнівів, що у ліжку ви отримували від неї все, про що може мріяти чоловік. Навіть такий чоловік, як ви, Антоне.

— Який саме?

— Розбалуваний жіночою увагою.

— Ви були коханками?

— Так.

Його таки зачепило. Наче короткий, але пекучий спалах. На якусь мить навіть закортіло схопити цю жінку за пещену двоколірну гриву й зі всієї сили вдарити обличчям об стіл. Аристократично видовженим, із тонкою, нервовою графікою рис обличчям.

Але це була лише дурна мить. Уже за кілька секунд він продовжив те, що для себе називав „дізнанням“:

— А в неї були інші коханки?

Обличчя Анжели замкнулося. Вона коротко кивнула:

— Так.

— В останні місяці теж?

— Так.

— І як це поєднується з „розбірливістю“?

— Вона вміла знаходити тих, хто відповідав її внутрішньому Канону».

 

Володимир Єшкілєв. Патерн. – Х.: Фабула, 2021