Отже, варіантів розвитку подій у нашому майбутньому автори цих книжок пропонують цілих два. Перший – більш м'який і органічний, а другий – більш радикальний. Воно й не дивно, адже мова наразі, відповідно, про американське і українське майбуття.
Ніл Стівенсон. Снігопад. – К.: Видавництво Жупанського, 2022
Менш радикальний варіант майбутнього у цьому романі не дивує, адже, по-перше, це своєрідна пародія на кіберпанк, а по-друге, переосмислюється він автором в американських координатах розвитку подій. Отже, за сюжетом цього США майбутнього розділені на дрібні квазі-держави зі своїми законами і правилами, організовані навколо відомих франшиз. Економіка в занепаді, оскільки вся промисловість – в інших державах. Долар знецінений і звичайні послуги коштують мільйони. Процвітає лише музика, програмне забезпечення і швидка доставка піци. Тобто перед нами близьке майбутнє, в якому купа популярних трендів, у світі панують могутні корпорації, довкола — віртуальна реальність, повна маргіналів і аутсайдерів, а за порядком стежить мафія. Тож правосуддя замінює розправа на місці або виставлення ганебних позначок на порушниках. Не дивно, що у країні поширюються секти, адже до Америки в пошуках кращого життя прибувають біженці з країн «третього світу». Серед них все частіше чути дивну мову і мало хто знає, що це райська прамова. Її здатні розуміти всі люди, незалежно від походження, як всі комп'ютери розуміють двійковий код. Однак у відмові від її розуміння, як з'ясовують герої роману, є свої переваги. Що ж до назви книжки, то «Снігопадом» у романі називається наркотик, дія якого відсилає до краху комп'ютерної системи і вірусу, який викликає неполадки на моніторі. В результаті виникає мерехтливе зображення, подібне на снігопад.
Валентин Поспєлов. Стокгольм. — К.: Темпора, 2022
Тридцяті роки ХХІ століття у цьому романі – майбутнє нібито недалеке, але скільки всього за цей період, виявляється, сталося у нашій країні. З уваги на те, що дія розгортається у Києві, в якому хоч який корумпований, але все таки «національний» уряд, можемо зрозуміти, що війну з Росією ми все-таки виграли. Позаду в нас так само сфальсифіковані президентські вибори, військовий уряд і багато чого на шляху до Європи. На одне з міст якої, до речі, стає схожа українська столиця. Принаймні поведінка її мешканців точно дрейфує вбік «демократичного» пофігізму – посередині міста сектанти-терористи четвертий місяць поспіль утримують захоплений офісний центр, довкола стоять три кордони поліції, військових, найманців, а довкола панує передріздвяна ейфорія святкових закупів. Так само, до речі, головна героїня – столична журналістка Мирослава, яка бореться із залежністю, бажанням повернутися у професію і харизмою лідера сектантів на ім'я Ло – тривожне послання усім нам. Адже люди у майбутньому прагнуть лише «заспокійливих» новин, а отже, суцільних розваг і фейків. Тому врятувати світ може хіба що диво. А саме – магія, яка втручається в сюжет у другій частині цієї загадкової історії (зокрема про зниклих дітей в одному з карпатських містечок, куди Мирослава вирушає у відрядження). При цьому все дуже символічно – битва Добра зі Злом відбудеться у самісінькому серці України, якщо вже столиця, як свідчить героїня, все більш скидається на стандартне європейське місто на зразок Берліну. Тож гостросюжетне дійство, в якому агенти, сектанти і таємна раса темних сил, нам забезпечено. Чи зміниться щось на краще? У будь-якому разі, те, що «все буде Україна», нам забезпечено. Хіба що не тільки від героїні роману залежатиме – яка, чия і коли саме.
Фото: Raceanu Mihai Adrian
