Про місто донедавна було відомо одне – це велика домівка, яку люди намагаються покращити власними зусиллями, щоразу забуваючи про те, що урбанізація не залежить від людських зусиль. Оскільки нерозривно пов'язана з демографією. Тож коли людство стомилося займатися плануванням того, що все менше можна назвати житлом, і що розростається саме по собі, незалежно від наших зусиль, за справу взялися «нелюдські» сили. А саме – сучасні технології – медійні та інформаційні, але все одно нерозривно пов'язані з великими корпораціями.
Про це й мова у книжці Джермен Галеґуа «Розумні міста» (К.: ArtHuss). Бо що таке розумний дім – усі ми більш-менш знаємо, а вже як він іноді вбиває свого власника, про це навіть українські автори вже романи пишуть. Натомість що таке розумне місто і чому нині стільки суперечок довкола них… Раніше сперечань було менше, бо існувало таке явище, як «паперова архітектура», коли всі фантазії втілювалися лише в макетах міст і віртуальному дизайні, Тепер її заступила технологія 3d-принтерів, і будь-яку мрію можна втілити не в голові, а конкретно, тобто пошарово. Видрукувавши собі хатку не крижану, а луб'яну. Що ж до розумних міст, то наразі це лабораторії-шоуруми практичного застосування інтернету речей, хмарних обчислень та інтеграції великих даних у повсякдення. Чи доступна така модель майбутнього, де буде зрозуміліше й зручніше жити завдяки збору й аналізу інформації, а не фантазіям про квартиру з басейном просто неба? Чи насправді, як кажуть, це руйнівні, недемократичні, корпоративні ініціативи, мета яких — усунути великі групи жителів від участі в житті міста?
Авторка книжки розглядає ключові поняття, означення, приклади з усього світу та історичні контексти, пов'язані з розумними містами, а також наводить аргументи гарячих дискусій «за» і «проти». У будь-якому разі, нас вкотре попереджають, що не варто усуватися від контролю за власних буттям, віддаючи його в руки «розумного» керівництва. Навпаки: треба більше знати про планування й будівництво розумних міст, щоб активніше долучатися до регулювання їхнього розвитку. Щоб потім не перекривати трасу і не страйкувати через ремонт води в басейні та похмуре небо.
