Початок двотисячних у Києві – експатський бум, екзотика нової незалежної країни для західних партнерів, злидні місцевих аборигенів, які дивують гостей працею професорок, які прибирають їхні квартири. Так само за сюжетом цього роману, а саме – «Експат, або Олені на крижині» Тет Федоренко — сорокарічний швед з комплексом середнього віку і телефонними звітами мамі працює у Києві у міжнародній корпорації на посаді топ-менеджера. Платять добре, у клубах вродливі дівчата, в таксі водії-здирники, а в голові думки про кінець тижня і пиятику з друзями-англійцями. Не дивно, що вир такого життя закручує гостя столиці, щоразу підкидаючи йому пригоду за пригодою, стежити за якими і смішно, і сумно, бо до сексуального злочину, виявляється, недалеко.
Але місцева співробітниця в офісі розраджує ситуацію. Спершу не помічає, через що наш герой неабияк біситься, компенсуючи неувагу колеги клубними загулами з дівчатами легкої поведінки, а потім починає потроху виховувати. Адже справжні українки – вони не такі, чи не так?
«Жінко-дівчинка підійшла до вікон і підняла жалюзі. Вона закрила свій внутрішній портал і повернулася у дійсність до іноземних учнів. – Це все на сьогодні. Попереду ще цікавіше. – Насправді не думав, що українці так багато малювали. Реально! Стільки часу ці лекції забирають. Але кличте ще! – змусив усіх всміхатися американський слухач. На блискучому металевому підносі лишилися тільки крихти від печива. Бредові здалося, що Катя зараз гляне і теж побачить в ньому немолодого парубка, як на автопортреті того дивака. Експат не второпав, поетом чи художником був Шевченко. Мабуть, все-таки останнє, бо він на лекції про митців образотворчого мистецтва. Востаннє глянув на портрет, який так і лишився на пересвітленому слайді, тьмяне сонце вже згасаючої вулиці засліплювало сумний погляд поета. Катя за звичкою усміхнулась свіжому повітрю, чи автомобілям, чи сама собі. Дивний інтровертний реверанс світові навколо. – Ти за кермом? – нарешті опанував себе Бред, не зажувавши і без того вже кимось століттями жовані англійські слова. – Так, – відповіла дівчина, зупинившись, щоб попрощатися».
А тим часом Київ початку двотисячних у цьому романі постає у всій своїй красі, несподівано віддзеркалюючи справжні проблеми у житті головного героя, які на відстані, як відомо, побачити краще. А якщо ще й в екстремальних для нього ситуаціях, коли мова не про вечірки, а, скажімо, про звичайнісіньку лікарню! Адже позаду в скромного шведа – типова доля європейського інтелігента, яка ненабагато різниться від життєвих негараздів у країні, в якій йому випало працювати, кохати, страждати і боротися за своє щастя.
Тет Федоренко. Експат, або Олені на крижині. – К.: Фенікс, 2021
