Ця книжка — чудове читво для новорічних та різдвяних свят, якщо їх сприймати як диво, а не продукт взаємозаміни віри на релігію, а Святого Миколая – на Діда Мороза. У будь-якому разі, щось таке подібне було в творчості автора, комуніста і великого друга Радянського Союзу, чиї книжки рясно видавалися у пріснопам'ятні часи. Адже мова у них була про злидні робочого люду, народну боротьбу, повстання, як-то у «Пригодах Цибуліно», а також скидання з престолу царя-короля, що цілком підходило в якості лектури для школярів з Країни Рад.
Так само «Подорож „Блакитної стріли“ Джанні Родарі – про несправедливість капіталістичного суспільства, де багатим дітям казкова фея розносить святкові подарунки, а бідних навіть у списку нема. За сюжетом, „Блакитна стріла“ — прекрасний потяг, що стоїть у вітрині крамнички пані Чарівниці — полонить погляд маленького Франческо, який продає льодяники в кінотеатрі та якому ніколи не стане коштів, щоб придбати таку іграшку. Тож, порадившись, у ніч проти свята Водохрещі іграшкові мешканці крамнички сідають у потяг, і починається їхня захоплива мандрівка назустріч дітлахам, які по-справжньому мріють про них. Іграшкові солдатики на чолі з бравим командиром, порцелянові ляльки, плем'я індіанців на конях, що супроводжують потяг. Дорогою трапляються численні перешкоди, за іграшками полює хазяйка крамнички, але у фіналі зазвичай торжествує справедливість.
Що отримують багаті дітлахи, яким призначалися ці подарунки, і чиї батьки платили за них гроші, автор, звісно, не каже, та воно й зрозуміло. Скрегіт зубовний, як і належить клятим капіталістам. Той самий посуд з казки „Федорине горе“ Чуковського, який так само втік у далекі мандри від хазяйки, хоч повернувся до неї в результаті такого самого „пролетарського“ виховання, натомість його італійська версія виявилася більш радикальною.
