Анабазис

Ні слави хіть, ні прагнення грошей

нам не замінить вольниці-жадоби.

Чумацьким шляхом йде чумазий Швейк

і сяє весь. Бо він іде додоми.

Шляґбавмів, світлофорів, рубежів

у напрямку зворотнім – як полови.

Він бачив світ. Але б він там не жив.

Він йде назад. І світ його не ловить.

Він бачив злиднів чорний континент,

де привидом свобода бавить негрів.

Мулатів також знав. За сім монет

колюмбів всіх пускають в свої нетрі.

Але не це боліло під ребром,

не це пекло закляттям монополій,

а те, що все закінчиться добром

з його чумацької, чужої-злої долі.

Тож повернув, і сонця мідний диск,

ледь повагавшись, слідом покотився.

Пензлює Швейк, старий контрабандист,

і сяє весь. Бо він уже стомився.