Анабазис
Ні слави хіть, ні прагнення грошей
нам не замінить вольниці-жадоби.
Чумацьким шляхом йде чумазий Швейк
і сяє весь. Бо він іде додоми.
Шляґбавмів, світлофорів, рубежів
у напрямку зворотнім – як полови.
Він бачив світ. Але б він там не жив.
Він йде назад. І світ його не ловить.
Він бачив злиднів чорний континент,
де привидом свобода бавить негрів.
Мулатів також знав. За сім монет
колюмбів всіх пускають в свої нетрі.
Але не це боліло під ребром,
не це пекло закляттям монополій,
а те, що все закінчиться добром
з його чумацької, чужої-злої долі.
Тож повернув, і сонця мідний диск,
ледь повагавшись, слідом покотився.
Пензлює Швейк, старий контрабандист,
і сяє весь. Бо він уже стомився.
