Iменем рiдних, опухлих пiд час Голодомору 1933 р.

Дуже важливо, щоб якомога більше українців прочитало це інтерв'ю. Тому що всі 35 років брехні та підступності російської каральної машини були задіяні саме для того, щоб приховати злочини московських окупантів саме проти українців, української держави та українського національно-визвольного руху проти окупації.

Якщо досі світ живе в координатах лжедисидентів і досі не відкриті архіви, а світом блукають фальсифікації Надзвичайної Державної Комісії, які звалювали катинські розстріли НКВС на німців, і злодіяння НКВС, перевдягнених у форму УПА, на героїв опору московській окупації, то уявляєте, яке пекло приховували і приховують ці лжедисиденти та «єльцинські демократи»?

 

— Ви — журналістка, публіцистка, спеціальна представниця прем'єр-міністра Чеченської Республіки Ічкерія Ахмеда Закаєва. Ваша діяльність пов'язана з викриттям злочинів російського режиму, боротьбою за незалежність Ічкерії та підтримкою національно-визвольних рухів. Сьогодні росія продовжує переслідувати своїх опонентів навіть за межами власної території. Чи можете розповісти свою історію: коли ви вперше зрозуміли, що стали мішенню російських спецслужб, і як це змінило ваше життя?

Я українка, яка народилася й виросла в Грузії, у Тбілісі. Моя родина — це українці, що врятувалися у Тбілісі від Голодомору, від масових розстрілів у Вінниці 1938 року та після окупації Вінниці Українським фронтом Конєва і Жукова в 1944-му. Досі для багатьох українців у головах це була не «окупація», а «визволення».

Саме тому так важко дається усвідомлення, у чому саме криється небезпека для України. Небезпека не лише у фізичному знищенні народу та держави — небезпека в тому, що люди так і продовжуватимуть приймати ворогів за друзів. Утім, справжній ворог — це не тільки та частина Росії, яка сьогодні вбиває українців. Це ще й агентура, російські спецслужби, мета яких — ввести в оману, приховати правду, роззброїти морально.

Відповідаючи на запитання, коли я відчула, що стала мішенню для російських спецслужб, можу сказати точно: я стала для них мішенню, щойно приїхала жити до Європи після війни росії проти Грузії 2008 року. Тоді я ще не розуміла, що люди, які одразу почали мене «відмовляти» від активної позиції проти росії, якраз і були причетними до російських спецслужб. Тоді вони намагалися посіяти в мені сумнів, це був справжній булінг — адже йшлося про людей, яких я вважала лідерами думок демократичного світу. Якби я знала, що КДБ десятиліттями засилав на Захід свої кадри з такими завданнями — влаштовувати психологічні пастки для «активних, але необізнаних», — звісно, я б не пройшла через це пекло, вивірене й професійне пекло, яке мені влаштували спеціально підготовлені люди, навчені присікати правду й тих, хто її шукає.

Лише особистий досвід терору, через який мені довелося пройти в Грузії у 1989 та 1991−1993 роках, дозволив мені зіставити факти й скласти відсутні пазли. Тільки після кількох етапів — коли, наприклад, про Ічкерію мені розповів правду професор Вітаутас Ландсбергіс, а про мою ж Грузію допомогли скласти відсутні пазли ічкерійці, а вже після правди про Ічкерію та Грузію мені почала відкриватися правда і про мого вінницького діда, і про окупацію України в 1944 році — я зрозуміла, що перебудова була спецоперацією КДБ із зачистки лідерів національно-визвольного руху України, Грузії та Чечні. І після кожного етапу посилювалися тиск та атаки з боку Кремля, і водночас — з боку цих «діячів» на Заході. Це справжня мафія, піраміда, яка зжирає кожного, хто зазіхнув на сформовану ними «віртуальну російську реальність» для західного світу.

Так, наприклад, після вторгнення росії в Україну у 2014 році, щойно ми з чоловіком заснували канал NEP Prague, щоб протистояти кремлівській пропаганді, одразу підтягнулися «доброзичливці», мовляв, не клеїли б ми дурня і не займалися нісенітницями на своєму каналі. Коли після 2018 року ми почали розшукувати ічкерійців, записувати програми, в яких розповідали правду про те, як з усіх чеченців російські «єльцинські демократи» зробили «бандитів і терористів», тиск посилився: до нас уже почали приїжджати діячі з погрозами, почали писати листи, щоб ми припинили говорити про Ічкерію.

Вони пішли в лобову атаку, з бандитськими методами, коли наступного дня після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну ми зустрілися в Брюсселі з Ахмедом Закаєвим, який звернувся до президента Зеленського із заявою, що чеченці Європи готові їхати воювати на боці України, і було підписано договір між Міністерствами оборони України та ЧРІ.

Щоб ви розуміли, з якою психологічною «дідівщиною» стикається людина, яка думає, що перед нею авторитет ліберальної думки, наведу такий приклад. 2018 р. Я знімаю фільм про вторгнення росії в Україну та російську пропаганду. російські канали істерично волають про «українських нацистів». Шендерович раптом публікує допис: «Чудова новина! Перший канал рф покаже мультфільм Резо Габріадзе». Я публічно запитую Шендеровича: як у тебе так виходить — рекламувати російський Перший канал? У чому радість, що Габріадзе потрапив на Перший канал? Хоча я розумію, що син Габріадзе та його російська дружина — абсолютно проросійські товариші. Я хочу записати інтерв'ю з Резо Габріадзе — з'ясувати, що відбувається, як у них так виходить за окупованої Абхазії спокійно співпрацювати з Першим каналом. І отримую листа від якоїсь російської леді у США, яка «представляє інтереси Габріадзе», про те, що вона не допустить мене до Габріадзе, бо подивилася мій канал і зрозуміла, «в які ігри я граю».

Ось це і була робота російських спецслужб. Спочатку радити й попереджати, посилати сигнали «в які ігри ти граєш», а потім переходити до каральних силових актів.

Мене показали в шести програмах на російських каналах разом з Ахмедом Закаєвим, представили як терористку, а Басманний суд звинуватив у тероризмі, заочно заарештував, і мені загрожує термін аж до довічного. Та в сукупності це означає, що я у списку їхніх найнебезпечніших ворогів, які підлягають ліквідації.

Світ втратив тридцять п'ять років, не розуміючи, з ким має справу. І досі не розуміє. Світові підносять віртуальну реальність: мовляв, винен один путін, і якщо його, як Сталіна, прибрати та оголосити заходи з депутінізації, то світ знову зрадіє, як за Горбачова, Шеварднадзе та Єльцина. Та страшна правда полягає в тому, що Горбачов, Шеварднадзе і Єльцин самі були частиною системи вбивць. Каральна система радянської імперії нікуди не поділася під час перебудови — навпаки, світ допоміг цій системі вбивць вижити, зміцніти й почати повертати «її території», починаючи з Грузії у грудні 1991 року, коли Єльцин прислав війська ЗакВО влаштувати військовий переворот і поставити генерала КДБ та першого секретаря ЦК Компартії Грузії Шеварднадзе, який за домовленістю з москвою здав Абхазію й поклав Грузію під росію. А з дисидента Звіада Гамсахурдіа «російські демократи» зробили нациста, диктатора, божевільного — так само, як роблять зі Степана Бандери та Ярослава Стецька «нацистів і поплічників Гітлера», хоча саме Москва була союзником Гітлера з 1939 року. Москва фінансувала й постачала Німеччину ще з Рапалльського договору, з 1922 року, в обхід санкцій Версальського договору.

До мене розуміння того, що московія — це терористичне утворення, яке фізично знищує неугодних — і неугодну людину, і цілий неугодний народ, — прийшло у 16 років, коли за наказом Горбачова й Шеварднадзе у Тбілісі радянська армія розтерзала мітинг проти окупації Грузії, застосувавши не лише каральні війська із саперними лопатками та важку техніку Закавказького військового округу, а й отрути, розроблені в лабораторіях КДБ. Це сталося 9 квітня 1989 року, у Ніч саперних лопаток. Це була хвалена" перебудова", яка досі проходить як "час змін, гласності та демократії", а Горбачов і Шеварднадзе досі залишаються для західного світу "демократами".

Та згодом сталася диявольщина. Мене теж переформатували "російські єльцинські демократи" на початку 1990-х років. Величезне фінансування російської пропаганди та неготовність людей бачити цей обман перекрили правду про те, що саме родини окупантів України, країн Балтії та Східної Європи 1944−1945 років стали редакторами всіх перебудовних і "демократичних єльцинських ЗМІ". Кримінальна кадебістська система злодіїв і бандитів у 1990-ті роки силоміць підтримувала цю російську реальність. Крізь цей шквал брехні було неможливо прорватися, а тих, хто викрив їхню неправду, вбивали.

Тож, відповідаючи на ваше запитання, тепер можна сказати, що тиск російських спецслужб і каральної машини я почала усвідомлювати зі своїх 16 років у Тбілісі. А якщо застосувати цей контекст і до загибелі дідуся напередодні андроповсько-шеварднадзевської перебудови — у 1984 році, коли його збила машина, — і до загибелі мого рідного брата у 2016 році, я можу з упевненістю сказати, що російські спецслужби застосовують щодо мене та моєї родини каральні практики все життя. І це — правило. Вони чинили так завжди і щодо всіх людей, усіх родин та всіх народів, хто викрив їхню садистську сутність і пішов проти них.

—Відомо, що ви зазнаєте тиску з боку росії. Що саме відбувається? Чи йдеться про погрози, стеження, спроби залякування або безпосередні загрози вашому життю? Які докази причетності російських структур ви маєте?

7 квітня 2026 року, коли ми перебували в Києві, одразу шість державних телеканалів російської федерації випустили в ефір пропагандистські фільми, у яких містилися прямі погрози ліквідації всіх прихильників Ічкерії. Ця інформаційна атака стала наслідком рішення суду рф у Грозному про визнання Чеченської Республіки Ічкерія терористичною організацією. Посилання на ці програми я маю із собою. Головною мішенню став прем'єр-міністр у вигнанні Закаєв та його оточення. На відеозаписі можна побачити, як я виступаю разом з Ахмедом Закаєвим на демонстрації на підтримку України 26 лютого 2022 року в Брюсселі. Того дня Закаєв надіслав президентові Зеленському пропозицію про допомогу від чеченців, які мешкають у Європі.

8 квітня в Києві, в Офісі офіційного представництва Чеченської Республіки Ічкерія, відбулася зустріч із депутатом німецького Бундестагу від партії ХДС Кізеветтером. У зустрічі взяли участь голова уряду Ахмед Закаєв, міністр закордонних справ Інал Шерип та я — як керівниця інформаційного агентства I NEWS і спеціальна представниця прем'єр-міністра.

Цю зустріч знімали на відео, і програму опублікували на нашому каналі I NEWS. На цій зустрічі Ахмед Закаєв надав мені слово й попросив роз'яснити депутатові Кізеветтеру суть нашої боротьби проти кремлівської пропаганди. Депутат висловив слова підтримки уряду у вигнанні та чеченському народові, який під час війни та окупації зазнав з боку росії різанини й геноциду. Нагадаю, що Верховна Рада України 18 жовтня 2022 року ухвалила постанову про визнання Чеченської Республіки Ічкерія тимчасово окупованою росією державою та засудила геноцид чеченського народу під час двох воєн у 1994 та 1999 роках.

27 квітня 2026 року в пресі з'явилися повідомлення про те, що Міністерство закордонних справ російської федерації висловило "рішучий протест" послові Німеччини Ламбсдорфу. Причиною протесту міністерства стала саме ця зустріч із депутатом Бундестагу Кізеветтером. Німецька сторона на рівні Міністерства закордонних справ відхилила цей протест як безпідставний.

24 серпня 2026 року спецслужби України запобігли замаху на Ахмеда Закаєва, який приїхав до Києва на заходи до Дня Незалежності.

Прем'єр-міністр Закаєв попередив мене про високий ризик замаху з боку ФСБ російської федерації та порекомендував мені звернутися в Чехії по міжнародний захист. Побоювання були викликані тим, що почастішали спроби ліквідації наших колег. 22 вересня СБУ припинила спробу агентки ФСБ ліквідувати Ахмада Ахмедова. 13 вересня був убитий Хаважі Амаєв (позивний Зумсо). Крім того, ФСБ готувала замахи на моїх колег із Форуму вільних народів Постросії. 9 квітня 2026 року "Радіо Свобода" повідомило про спробу замаху у Вільнюсі на Руслана Габбасова. 27 квітня 2026 року Генеральна прокуратура Литви поінформувала про запобігання замаху на мого колегу, представника Чеченської Республіки Ічкерія в Литві Валдаса Барткявічюса.

Я знала, що мене внесли до переліку екстремістів і терористів росфінмоніторингу рф і що Міністерство юстиції рф оголосило мене "іноземним агентом", про що повідомлялося в пресі. Однак після попередження Закаєва мій чоловік, скориставшись VPN, знайшов інформацію про те, що ще у травні 2025 року Басманний суд москви ухвалив мені вирок одразу за трьома статтями:

ч. 2 ст. 205.2 КК рф— публічні заклики до провадження терористичної діяльності, публічне виправдання тероризму або пропаганда тероризму, вчинені з використанням мережі "Інтернет" (криміналізація журналістської роботи та документалістики каналу "I NEWS");

ч. 1 ст. 205.4 КК рф — створення терористичної спільноти та керівництво нею (пряма криміналізація участі та координації у Форумі вільних народів ПостРосії);

ч. 1 ст. 205.5 КК рф — організація діяльності організації, яку відповідно до законодавства рф визнано терористичною (політичне переслідування за офіційне представлення інтересів Чеченської Республіки Ічкерія).

25 червня 2025 року московський міський суд провів апеляційне засідання у моїй справі та залишив рішення суду першої інстанції без змін. Мене оголосили в міжнародний розшук, що випливає із судових документів.

Дії російської влади в інформаційному та судовому полі демонструють підготовку до фізичної ліквідації, що становить пряму загрозу моєму життю. Ще в березні 2026 року видання The Insider у розслідуванні Христо Грозєва викрило мережу агентів ФСБ у Європі, які готували замахи на критиків піутіна, і однією з головних цілей було оточення Ахмеда Закаєва. У розслідуванні йдеться про те, що ціна за ліквідацію становила 10 мільйонів доларів.

Я стала мішенню для спецслужб російської федерації одразу з кількох причин. Окрім того, що я є спеціальною представницею прем'єр-міністра Чеченської Республіки Ічкерія Закаєва та редакторкою інформаційного агентства I NEWS, я входжу до координаційної ради Форуму вільних народів Постросії, у якому беру участь із перших днів — від моменту мого виступу 8 травня 2022 року на першому форумі у Варшаві. А вже 22−23 липня 2022 року ми організували другий форум у Празі.

Я стала підписанткою декларації про деколонізацію російської федерації разом з Ахмедом Закаєвим та іншими представниками окупованих народів. Після 9-го форуму, що відбувся в Сенаті Італії у грудні 2023 року, де я виступала з основною промовою, тиск із боку російської федерації посилився: Прокуратура рф визнала форум "небажаною організацією", а в листопаді 2024 року Верховний суд рф визнав нашу організацію "терористичною". Крім того, особисто проти мене виступив депутат Державної думи Луговой — убивця Литвиненка в Лондоні, який активно працює проти людей з оточення Ахмеда Закаєва.

Ахмед Закаєв, прем'єр-міністр Чеченської Республіки Ічкерія у вигнанні, був міністром закордонних справ під час нападу росії на Чечню. Маріонетка москви Рамзан Кадиров у серпні 2022 року оголосив кровну помсту (погрожував убивством) Ахмеду Закаєву; "Радіо Свобода" опублікувало слова Кадирова: "Ми вас будемо все наше життя переслідувати й ліквідовувати. Помста буде жорстокою. Хоч би де ви перебували, ми будемо вас переслідувати".

— Під час перебудови, у 1987 році, КДБ, за наявною інформацією, відмовилося від практики фізичної ліквідації політичних опонентів за кордоном. Однак за путіна ця практика фактично повернулася. Чому російська влада знову використовує методи політичних вбивств за межами своєї території? Що змінилося в роботі спецслужб?

Наскільки небезпечною є діяльність російських спецслужб у Європі сьогодні? Чи здатні європейські держави ефективно протидіяти таким операціям?

Кремль повернувся до сталінських методів Судоплатова з однієї причини: нинішній режим у рф — це прямі спадкоємці ВЧК-КДБ, які ніколи не змінювали своєї людожерської сутності, а в 1987 році лише тимчасово прикинулися "цивілізованими" заради західних кредитів і технологій. Ба більше, у 2006 році путін законодавчо дозволив російським спецслужбам ліквідовувати так званих "ворогів держави" за кордоном. Убивства Зелімхана Хангошвілі в Берліні, Олександра Литвиненка в Лондоні, замахи на Скрипалів — це ланки одного ланцюга.

Усі ці 30 років, з моменту створення "Еха москви", куратор і наставник молодих журналістів, генерал-майор Служби зовнішньої розвідкир рф Юрій Кобаладзе розповідав у різних програмах, як він "не зберіг цей архів, той архів". Як він "забув" ім'я "члена ОУН", якого підірвав Судоплатов у Роттердамі. Тобто на хваленому "Еху москви" увесь цей час тривала пропаганда, щоб відвести людей від правди про справжні злочини москви проти України та інших країн. Суть перебудови та єльцинської демократії полягала в тому, щоб приховати злочини партії та НКВС-КДБ. Щоб злочинці уникнули трибуналу. Постійно йшли вкиди ідеї, що "голод був усюди, не лише в Україні", щоб не окреслювати окупаційний режим москви, який влаштував геноцид українського народу. Йшли вкиди, що сталінський режим убив найбільше людей у москві та Ленінграді, щоб відвести від правди про окупацію України та Грузії.

Що змінилося в роботі спецслужб рф? Вони почали діяти максимально зухвало, гібридно й часто чужими руками — вербуючи криміналітет, радикалів або людей із паспортами третіх країн, щоб замести сліди.

Наскільки це небезпечно для Європи? Смертельно небезпечно. Європейські спецслужби, безперечно, мають високий професіоналізм — ми бачили це за висланнями російських дипломатів-шпигунів і провалами низки диверсій. Та проблема в тому, що демократичні держави зв'язані законом, бюрократією та презумпцією невинуватості, а москва грає без правил. Поки європейці збирають доказову базу, російська агентура вже закладає вибухівку або наймає виконавця.

І треба розуміти, що практики засилання своєї агентури на Захід — як убивць для ліквідації ворогів їхнього терористичного утворення, так і тих, кого вони посилали як кишенькових "дисидентів", тих, хто мав дискредитувати, витісняти справжніх дисидентів, — вони теж не змінювалися ніколи. Як у 1930-ті роки, коли московські окупанти влаштували страшний терор в Україні: Голодомори, розстріли, виселення, у моїй родині пухнуть із голоду 10 людей, бабуся та її сестра дивом рятуються в Грузії. У цей самий час — тріумф Пастернака в Парижі на з'їзді поетів. Проти Уласа Самчука, який видав у Празі книжку "Марія" про Голодомор, — провокація за провокацією. Ґарет Джонс сурмить на весь світ про Голодомор в Україні, Ґарета Джонса вбивають за два роки, правда про Голодомор затихає. російська агентура на Заході впоралася. Бернард Шоу вихваляє Сталіна. А у США виступає пухкенький нарком закордонних справ Литвинов і оголошує, що немає ніякого голоду в їхній країні. У "їхній країні" — звідти йде велика брехня. Україна — це не їхня країна, це окупована країна з 1920 року, повторно окупована з 1944 року. І за часів Хрущова, під час хваленої відлиги, були вбивства на Заході — Степан Бандера, Лев Ребет, як у 1938-му Судоплатов убиває Євгена Коновальця. А в 1970-ті вони почали засилати на Захід своїх агентів на "голоси" — ВВС, "Голос Америки", "Радіо Свобода".

Я розібралася в системі легендування: у Празі кілька таких "лжедисидентів" працювали весь цей час, брехали про Звіада Гамсахурдіа, про Чечню, звісно, про Україну. Бо самі були з родин окупантів України — синки профі зі СМЕРШу, ГРУ, з газети "Правда" — і підміняли слово "окупація" на "визволення". У самій Празі лише у 2020 році демонтували статую Конєва — нарешті назвали його окупантом Чехословаччини. Негайно спалахнув дипломатичний скандал.

Та найстрашніша історія — з "філософом" Мерабом Мамардашвілі, який був іконою для цих псевдодисидентів. Його батько, політрук, який закінчив військову академію в Ленінграді, був посланий до моєї рідної Вінниці у 1938 році для участі в масових розстрілах українців. А згодом самого Мераба Мамардашвілі ЦК КПРС направив до Праги працювати в соціалістичному журналі — нести чекістський "мир" у Чехословаччину та доносити на чехів до москви. Ось такий "прекрасний дисидент" стукав на Звіада Гамсахурдіа на Заході, вкидав фейкові цитати, приносив їх до редакцій західних газет і очорняв справжнього грузинського дисидента, який усе життя присвятив деокупації Грузії.

Усе набагато страшніше, ніж люди собі уявляють. Ми досі живемо в системі, вибудуваній цими лжедисидентами. піутін нічого не вигадав — вони завжди посилали вбивць для ліквідації неугодних і лжедисидентів для дискредитації неугодних.

На Заході дуже мало людей, які розуміють цю страшну реальність. Тому що в західних аналітичних центрах існує практика "фахівців", "експертів", "радників" із певних питань. З питань Грузії, або протистояння кремлівській пропаганді, або з питань демократії в росії. Чи треба пояснювати, що практично всі ці "місця" давно зайняті російською агентурою? Тому якщо людина, яка розкрила правду, надумає сповістити аналітичний мізок-центр, обов'язково підключається "експерт". І жодні документи, жодні докази не можуть прорватися крізь "усталену позицію". Наприклад, щодо Шеварднадзе чи Гамсахурдіа. А про роботу нового цунамі з "хороших руських" ви й так уже розумієте: це просто класична хвиля засланих працівників, забезпечених інструкціями та методичками для створення віртуального образу "прекрасної росії майбутнього". Усе як у Перебудову. Казка про білого бичка — починай спочатку.

— Чи достатньо європейські країни розуміють небезпеку, яку становлять російські спецслужби для чеченських, грузинських та інших політичних емігрантів? Чи не стають країни ЄС надто безпечним середовищем для агентури кремля?

Довгі роки Європа жила в ілюзії, що з росією можна домовитися, торгувати і не "провокувати" її. За цей час Кремль обплутав країни ЄС мережею агентури, лобістів, "культурних центрів" і "фондів миру".

Чеченські та грузинські політичні біженці роками волали про цю загрозу, але їх часто не чули або навіть видавали за запитами Інтерполу, якими москва зловживає. Ситуація почала змінюватися лише після повномасштабного вторгнення в Україну та серії диверсій на європейських військових заводах і складах. Сьогодні розуміння загрози у Празі, Варшаві, Вільнюсі чи Берліні зросло в рази. Проте через відкриті кордони Шенгенської зони та величезну кількість російських агентів, які осіли тут за останні 20 років під виглядом "бізнесменів" чи навіть "опозиціонерів", країни ЄС усе ще залишаються вразливим полем для полювання кремлівських спецслужб.

російська агентура працює на випередження. Поки західна демократія зробить кроки й мине процедура узгодження заходів із запобігання, російська агентура вже подає від себе пакет ініціатив — вони вже готові. І кандидатури в них уже є, не турбуйтеся. Поки Захід не сприйме — усвідомлено й без рожевих окулярів — усю наративну концепцію злочинів цієї терористичної держави, включно з перебудовою та періодом Єльцина, нічого не зміниться. Та Захід відстає в розумінні дуже сильно. Це тягнеться ще від Нюрнберга, адже на лаві підсудних разом із нацистами мали опинитися московські кати, окупанти. Але Нюрнберг приймав документи від Надзвичайної державної комісії, у якій працював, до речі, письменник Олексій Толстой. Саме він поставив підпис під фальсифікацією розстрілів польських офіцерів у Катині. Це сталінська комісія НДК звалила розстріли НКВС польських полонених на німців. Це НДК звалила на німців свої злочинні практики випаленої землі — наприклад, підрив Києво-Печерської лаври у 1941 році. Це НДК звалювала злочини НКВС і СМЕРШу на УПА — про це свідчив генерал Василь Кук. НКВС створював спецпідрозділи, які чинили тяжкі злочини проти мирного населення в Україні, перевдягнувшись у форму УПА. Потім вони ж фіксували ці злочини й звинувачували УПА.

І досі це пекло з фальсифікаціями триває. Звинувачення в участі у злочинах нацистів Степана Бандери та Ярослава Стецька абсурдні: обидва сиділи в концтаборі Заксенгаузен саме за те, що не підкорилися нацистам, які вимагали відкликати Акт відновлення Української Держави. У цьому досі й полягає проблема. російська агентура саме це й робить — вкидає фальсифікації проти справжніх героїв, які боролися за державність і незалежність і України, і Грузії, і Ічкерії, і всіх інших поневолених народів. Усі читали листівки УПА — звернення до всіх народів. Тому головні вороги сьогодні для рашистів — Бандера, Шухевич, Коновалець, Стецько, Гамсахурдіа, Дудаєв. Саме про них ллють брехню і кремлівські, і "хороші російські демократи". А на Заході одиниці це розуміють — європейців фабрики тролів втягують у спеціальні інформаційні потоки, щоб вони не бачили правди, а бачили будь-які інші причини явищ.

— Хто може стояти за протестами та політичними заворушеннями в європейських країнах? Наскільки обґрунтовано говорити про російський слід у цих процесах? За якими ознаками можна визначити втручання кремля?

Які наслідки може мати подальше посилення російського впливу в Європі? Чи є ризик, що європейські держави усвідомлять масштаб загрози лише після нових терактів, диверсій або політичних убивств?

За будь-якими радикальними акціями, які розгойдують європейське суспільство зсередини майже завжди стирчать вуха Луб'янки.

Визначити почерк Кремля нескладно. По-перше, це повна синхронність з інформаційними вкидами: щойно десь у Європі починається провокація, за п'ять хвилин її в найдрібніших деталях крутять усі російські телеканали та мережі ботів у соцмережах. По-друге, фінансування маргіналів — раптова поява великих грошей і медійної підтримки в політиків-фриків, які зненацька починають вимагати припинити допомогу Україні та зняти санкції з рф. І по-третє, це удар по больових точках, гра на страхах суспільства — міграції, інфляції, цінах на енергоносії.

Якщо Європа не почне жорстку зачистку російської агентурної мережі та "м'якої сили" вже зараз, наслідки будуть катастрофічними. Кремль намагається підірвати Євросоюз зсередини, привести до влади своїх маріонеток і паралізувати НАТО. Дуже не хотілося б, щоб західні політики остаточно прозріли лише тоді, коли в європейських столицях знову почнуть вибухати потяги або гинути західні лідери.

— Ви народилися в Грузії та представляєте інтереси Республіки Ічкерія. Чому Кавказ має стратегічне значення для майбутнього росії? Чи може саме цей регіон стати одним із ключових чинників її дефрагментації? Чи готові кавказькі народи до незалежності? Чи мають вони політичні еліти, лідерів та інституції, здатні взяти на себе управління власними державами після розпаду російської федерації?

Кавказ — це давня цивілізація з прадавньою культурою, одне з найбагатших місць, призначення якого згори — бути квітучим, мирним, гостинним і щедрим. Саме тому росія з моменту свого виникнення — як терористичного утворення — ставила за мету окупацію нашого Кавказу. Повірте, кожен, хто народився на Кавказі, розуміє, що нізащо не погодився б жити в іншому місці планети — настільки це унікальний, прекрасний край для життя. Але саме росія прийшла з терором і вигнала нас. Так само, як москва окупувала Україну, як Катерина Друга засилала українських козаків до Сибіру, а потім вигадувалися небилиці про "розбійників", так само вона діяла і проти народів Кавказу. Моє прізвище Пугач, наш рід походить від знаменитого Омеляна Пугача, з якого зробили "розбійника" Омеляна Пугачова. А він разом з іншими народами повстав проти окупації цариці-шльондри Катерини.

У XIX столітті такі діячі, як Расковшенко — таємний радник, який відповідав за пропаганду, — відбирав студентів із Грузії та України для університетів москви й Петербурга, готував кадри для імперії, для промивання мізків. Так само, як Шеварднадзе за радянських часів у Грузії працював над тим, щоб народи Кавказу забули про окупацію 1921 року, про Тбіліське повстання 1924 року та розстріли, щоб документи щодо повстання 1956 року в Тбілісі проти окупації не були відкриті, щоб така людина, як дисидент Звіад Гамсахурдіа, не деокупувала Грузію. Те саме і з Україною. Страшний терор — і брехня. А після цієї брехні, після того як переформатували населення, вкидають "свіжі думки", що наші народи не зможуть жити без "старшого брата" — без окупанта.

І ці думки цілком серйозно несуть "хороші руські" на міжнародних майданчиках. Ходорковський нещодавно знову поділився "великою" ідеєю, що розпад рфф спричинить море крові — народи почнуть убивати одне одного без росії, без нього, без Ходорковського. Він нагадав про "море крові" під час розпаду СРСР. Щоправда, скромно промовчав, що море крові влаштував саме він, Ходорковський, фінансуючи ОМОН, який убивав мирне населення Чеченської Республіки, жінок і дітей.

— Які спільні точки дотику є між Україною та народами Кавказу? Як ви бачите майбутнє Кавказу після завершення російсько-української війни? Чи може перемога України стати початком масштабних політичних змін у самій росії?

Україну та народи Кавказу об'єднує спільна історична доля і спільний екзистенційний ворог. Ми століттями зазнавали русифікації, голодоморів, депортацій та спроб стерти нашу ідентичність.

Я працюю зараз над темою українофобії. Як КДБ створював образ "смішного хохла". Ця кампанія українофобії була прямо пропорційна страху перед силою духу героїв українського спротиву. Я лише зараз розумію, наскільки небезпечним був мій дід для КДБ у 1984 році, у перебудову, адже він був свідком розстрілів у Вінниці 1938 року, розстрілювали лише за українську самоідентифікацію. Коли після похорону діда я прийшла на урок музики, вчителька сказала мені, щоб я ніколи не забувала, що я українка, а не росіянка. Що мій дід пережив пекло на землі. Мені було 12 років, я не могла зрозуміти, чим українець відрізняється від росіянина, ми ж усі живемо в одній країні, ми "нібито один народ". Але моя вчителька Медея Паніашвілі була донькою немовляти, якого відкопали під горою трупів розстріляних грузинських сімей під час тбіліського повстання проти окупації 1924 року. Тоді Сталін пожурив Орджонікідзе, що він перестарався, розстріляв більше, ніж треба було. Моя вчителька, професорка Тбіліської консерваторії, після відновлення незалежності Грузії готувала концерт із нашим президентом Звіадом Гамсахурдіа до річниці — 9 квітня 1992 року. Але концерт не відбувся, оскільки Єльцин і КДБ влаштували переворот у грудні 1991 року. Звіада вбили 31 грудня 1993 року, його поховав у Чечні 23 лютого 1994 року президент Ічкерії Джохар Дудаєв. У Грузії Шеварднадзе нашому герою не знайшлося двох метрів землі — такою була ненависть із боку промосковських чекістів. А моя вчителька Медея Паніашвілі померла від горя одразу ж, у квітні 1994 року. До кінця своїх днів вона зберігала під подушкою лист від Звіада Гамсахурдіа з Грозного. А 11 грудня 1994 року "демократ Єльцин" уже розв'язав повномасштабну війну проти незалежної Чеченської Республіки. І сьогодні Ходорковський та "хороші росіяни" знову створюють свою реальність для Заходу.

Сьогодні цей зв'язок Україну та Кавказу скріплений кров'ю на полі бою: у складі Збройних Сил України пліч-о-пліч з українцями воюють чеченські батальйони імені Шейха Мансура та Джохара Дудаєва, Окремий батальйон особливого призначення МО ЧРІ, грузинські, дагестанські та інші добровольчі підрозділи. Як казав Джохар Дудаєв, "росія зникне тоді, коли зійде українське сонце".

Перемога України стане тим самим тектонічним зсувом, який обвалить усю конструкцію російської федерації. Воєнна поразка в Україні позбавить Кремль головного інструменту утримання колоній — страху та репресивного ресурсу. Розпочнеться парад суверенітетів, який уже неможливо буде зупинити. Кавказ стане вільним, незалежним і безпечним регіоном, інтегрованим у цивілізований світ у тісному союзі з Україною, Грузією та країнами Європи. Імперія зла має бути демонтована остаточно — лише тоді наші народи зможуть жити в мирі

 

https://i-ua.tv/world/96620-fsb-hotuie-likvidatsiiu-oponentiv-kremlia-v-yevropi-inna-kurochkina