Десь приблизно у віці п'яти років я обмовилася своїй матері, що називаю маму Каті бабусею, бо саму Катю називаю мамою. Мою матір це страшенно розлютило, вона стала часто повторювати, що Катя мені ніхто, її родичі мені ніхто, і що Катя мене не любить і любити не може. Це стало для мене несподіванкою, бо раніше мама ніби вдавала, що Каті взагалі не існує. В той же час мати чомусь стала відчиняти двері татові у спідній білизні, хоча ходити по дому у такому вигляді у неї звички не було. Коли я спитала, чому вона так робить, мама відповідала, що просто не встигає одягнутися.
Я не розуміла, як мені себе поводити. Тоді я дуже хотіла щоб Катя прийшла до мене у садочок на ранкову виставу, а сказати їй про це вже боялася. Ще я почала говорити Каті, що вона мене не любить, і дивитися на її реакцію. Вона ж стабільно мене тільки обнімала і цілувала у відповідь. Всеж-таки я попросила батька запросити Катю на мій виступ, сама не наважилась.
Звичайно ж, я не сказала мамі, що на виставу може прийти Катя. Цей факт став для неї несподіванкою. Того ранку мати привела мене в садочок раніше і сиділа чекала на батька, зайняла йому місце поряд з собою. Поступово зала заповнювалася батьками-глядачами. Ми з дітьми чекали на початок свого виступу у сусідній кімнаті. Тоді я не могла бачити, що відбулось між батьками у залі, а навіть якби побачила, то наврядчи зрозуміла б. То була німа сцена. Пізніше я подивилась її у батька на компютері, він зберігає відео усіх моїх виступів.
Мама сиділа навпроти входу у залу. Кожного разу, як хтось зʼявлявся у дверях, вона дивилась, чи це не батько. Перед самим початком вистави двері відчинились, мама підвела вгору погляд, а на порозі зʼявилася Катя, і тільки за нею тато. Мати якийсь час не могла навіть поворухнутись або відвести погляд. Катя помахала їй рукою, а тато її взагалі не помітив, він побачив місця в протилежному кутку зали і повів дружину туди. Мама врешті вдала, що у неї невідкладні справи у телефоні, і продовжувала в нього дивитись, аж поки вистава не почалась.
Натомість я ну дуже зраділа Каті, весь час махала їй руками, посміхалась, тільки на неї і дивилась. Це багато для мене значило, що вона прийшла до мене, у мій світ, на мою виставу. По закінченню я підійшла спочатку до мами, попросила в неї дозволу і тільки після цього підійшла до тата. Потім дорослі розійшлися, а діти залишились у садочку до кінця дня. Вже ввечері мені прилетіло від мами за кожен погляд на Катю. Вона заборонила дивитись під час вистав на будь-кого окрім неї. На відео з наступного мого виступу видно, як всі діти стежать і повторюють рухи за вихователькою, а я перелякано дивлюсь тільки на маму.
