– Машаня, знаєш, є теорія, за якою діти самі обирають собі батьків ще до народження.
– Я не обирала! В магазині лишились тільки одні, на 5 розмірів менші! (Марічка, 5 років)
Після того як мені вже виповнилося пʼять років, конфлікт між моїми батьками почав помітно загострюватись. Якоїсь нової причини для цього не було, але обставини накопичились і переросли у серйозну драму.
Батько та Катя, окрім роботи, в цей період були зайняті новою квартирою і ремонтом. Мій трансфер між батьками так само здійснювали через садочок і татові приїзди.
Деякий час мати продовжувала залишати мене з татом «поза графіком». Таким чином, Новий рік вона ще відмовилась проводити зі мною, хоча тоді була її черга це робити, але вже весною мати вчинила першу спробу залишити мене в росії. У той же час мама перестала згадувати нареченого, змінила роботу, а з москви повернувся мій брат.
Доречі, у мене ж є брат по матері, його звати Микола. Хто його батько, ніхто крім мами не знає. Микола старший за мене на 13 років. Коли брату було три рочки, вони з мамою переїхали до України за якимсь чоловіком, який їй тоді подобався.
Після того, як мама вийшла за мого батька, вона не дозволила йому всиновити Миколу. Мати казала, що син — тільки її дитина, а чоловік може долучатись до виховання лише тоді і так, як вона дозволить. З початком процесу розлучення мама відправила свого сина жити з бабусею у москву. До своїх пʼяти років я брата особливо і не бачила, навіть не згадувала, що він у мене є.
Микола повернувся до нас щойно закінчив московську школу. Вчитися далі він не збирався, а в росії ще міг потрапити в армію, та й бабусі з ним було непереливки. У мами з братом теж склались нелегкі стосунки, вони часто сварилися. Микола потребував грошей, але працювати не хотів. Якщо ж мама грошей йому не давала, то він міг навіть поцупити щось з дому щоб продати. До переїзду в москву у нього були приводи в міліцію, мамі за це виписували догану про те, що вона погано ним опікується.
Зі мною Микола теж був у ненайкращих стосунках. Ми ревнували маму одне до одного. Він бачив, що вона приділяє мені більше уваги, ніж свого часу приділяла йому. Що ж стосується мене, то мені не подобалось, що він бере на себе частину маминої уваги і до того ж їсть всі смаколики. Спостерігаючи за чварами мами і брата, я і собі поступово починала гримати на матір. З Миколою ми тоді напряму не спілкувались. Обстановка в маминому домі була постійно напруженою, і я стала частіше проситися до батька. Проте мати не відпускала, завжди була проти. Вже почався період, коли вона вирішила залишити мене тільки собі.
У наших чварах з братом мама завжди ставала на мій бік. Вона дуже хотіла, щоб він якнайшвидше знайшов роботу і почав жити окремо. Декілька разів мати намагалася влаштувати сина в тому числі і на свою роботу. Тільки працювати разом, як і жити разом, у них не виходило. Врешті-решт, щоб звільнитися з маминої роботи, брат написав заяву, де причиною звільнення вказав те, що не може працювати з матірʼю. На інші роботи він з часом просто переставав виходити. Коли ж Миколі набридало в Києві, він на деякий час повертався до москви. Якщо ставало нудно у москві, він знову приїздив у Київ.
