Зазвичай мати їздила до родичів у росію десь три-чотири рази на рік. Вона привозила собі гроші, мені подарунок, а цього разу ще й до тата перевезла свої речі. Мама сказала, що знову хоче жити у спільній квартирі, а з татом вони будуть «відновлювати стосунки». Більше до маленької квартири ми з мамою не повертались. Тоді ж батько став шукати нам з ним інше житло, а Катя сказала, що ми можемо жити у неї.
Так я стала залишатись у Каті спочатку на денний сон, а за тиждень уже і на нічний. Нова квартира здавалась мені незвичною і цікавою, навіть містичною. Перший раз ми приїхали туди вдвох із татом щоб зустріти мої нові меблі. Тоді я спитала, чому над вікном висять ліхтарики. Батько відповів: «тому що Катя головна». На питання чому ж вона головна він сказав, що у домі завжди головною є жінка. У Каті про ліхтарики я вже не питала. Ми з нею обидві трохи нервували через зміну обставин, а батько таке враження, що ні. Мені він здавався більш розслабленим і веселим, я тоді часто бачила його усміхненим просто так.
Після нашого переїзду Катя почала дивитись відео та читати книжки про виховання дітей. Вона обговорювала з батьком особливості дитячого віку та моєї поведінки, але я тих розмов не розуміла. Памʼятаю як Катя казала, що я майже «подарункова дитина», і зі мною завжди можна домовитись, а тато чомусь сміявся. Ще вона повторювала татові, що я з тих дітей, кого треба хватити, і для мене то буде на користь. В той же час мені Катя пояснювала, що їх з татом покоління не вміє хвалити, бо в них у дитинстві це вважалось неправильним. Мені ж було все одно, я люблю, коли мене хвалять, я це обожнюю. Якщо мені кажуть про мене хороше, я квітну і хочу знову і знову переживати такі моменти.
Натомість перший рік життя з Катею у мене все ще продовжувались нічні істерики. У такі ночі тато приходив спати зі мною.
Батьки й надалі передавали мене одне одному через садочок або тато привозив і забирав на машині. Щодо зміни обставин з проживанням, то мені треба було звикнути. Щоб скласти собі картину, що тепер буде і як, я пробувала маніпулювати батьками. Коли мені що-небуть не подобалось у батька, я казала, що хочу до мами. І навпаки, у мами казала, що хочу до батька. Спрацьовувало тільки з мамою, вона лякалась. Батько в таких ситуаціях відповідав щоб я їхала, якщо вже так хочу.
Наче дивно, але після повернення від матері, мені завжди треба було одразу пообнімати Катю. Памʼятаю, як першого разу батько привіз мене від мами до Каті яка сиділа на кухні, а я стояла пред нею і не знала, чи можна її обійняти. Вона подивилась на мене і сама обійняла, взяла на руки. Відтоді я підходила до неї і торкалась її коли мені хотілося. Як і раніше, частіше за всіх я обнімалася з батьком — у нас завжди співпадала потреба в обіймах. Коли ж тато обнімався з Катею, без мене теж не обходилось, я ніколи не пропускала такі моменти і теж бігла обійматись.
Звичайно, мої відносини з жінкою батька складались не тільки з сонячних днів. У деяких сферах життя Катя є достатньо суворою і безкомпромісною. Наприклад, що стосується порядку в домі. Катя принципово слідкує щоб у всіх речей було місце, на яке вони повертаються. У той же час вона переймається сортуванням сміття і звільненням від непотрібних речей. Ми з татом, діватись нікуди, теж до того долучались. Також мені не дозволяли виносити речі Каті з дому, бо, як правило, я нічого назад не повертала. Особливо коли мама дізнавалась, що то від Каті, тоді ту річ ніхто більше не бачив. Мені не подобались деякі нові порядки, але я до всього звикала. Пару раз ми з Катею через то сварились, але правила від суперечок не змінились.
Ще одним нововведенням у новому домі став обмежений доступ мене до гаджетів. У ранньому дитинстві я сама переставала дивитись мультики не пізніше ніж за 20 хвилин. Чим далі, тим цей час ставав довшим. Катя помітила, що моя поведінка та настрій дуже залежать від кількості мого екранного часу. Тоді вони з татом вирішили обмежити мене годиною мультиків на добу.
Тут мені ставав у нагоді метод перемикання між домівками і способами життя. Так, до прикладу, у мами я насолоджувалась безлімітними мультиками, а у тата — безлімітними обіймашками.
