Минав час, ми звикали до змін. Весна подолала зиму, я стала відвідувати нові цікаві місця та заходи, свіжі речі замінювали собою вже відомі. Життя заспокоювалось після раптових перемін.
Коли ми з батьком тільки-но переїхали до Каті, мама віддала мені з собою кілька пакетів зі старими іграшками, якими я більше не гралась. В новій квартирі було багато цікавих речей, тому пакети довго стояли у кутку недоторканими. Катя купувала мені різні матеріали для малювання, а тато — іграшки, про які я просила. Нове помешкання заповнювалось новим крамом, але старий я все одно викидати не збиралась. Тоді Катя сказала, що треба або позбуватися старого, або не купувати нове. Вона пообіцяла, що це стосується всіх мешканців квартири, бо там, де раніше були речі однієї людини, у нас тепер речі трьох. Ми разом перебрали всі мої надбання і залишили тільки те, що улюблене. Решту Катя не викинула, але віддала у дитячий будинок. Таким чином із речей з попередньої квартири залишився один велосипед, який батько купив незадовго до переїзду.
Весною тато почав водити мене у дитячий клуб. Там можна було грати з дітьми, лазити у лабіринті, обирати різноманітні заняття. Частіше за все мені подобалось створювати різні вироби. Наприклад, ліпити з пластики або складати щось із великого бісеру. Потім ці вироби можна було забрати додому. Вибір був чималеньким, — я ходила на ці заняття кілька років, але так і не перепробувала всього, що там було. Поки я розважалась у дитячому клубі, батько десь поруч працював за своїм ноутбуком.
Як і раніше, я продовжувала ходити у садочок. Там хтось сказав мамі, що погано розуміє мою вимову (я не вимовляла дві літери), тому вона почала водити мене до логопеда. Татові ніхто на мою вимову не жалівся. До логопеда треба було довго їхати на автобусі, і мама давала мені телефон, щоб я не нудилась. Потім я стала брати у неї телефон і вдома.
Тато завжди забирав мене після садочка на машині. Ми заїжджали за Катею на її роботу і потім рушали кудись розважатися. Часто на всі вихідні їхали відвідати якесь нове місце, багато гуляли. У нас це називалося «міні-відпустками».
Катя стала більше займатися мною у побуті. Наприклад, вона почала слідкувати за моєю чолкою і підстригати її, коли та відростала. Раніше це робив тато. Інколи Катя гуляла з нами на дитячому майданчику, подекуди навіть залишалась грати зі мною сама, коли татові треба було піти в справах. Ми з нею багато розмовляли.
Якось Катя зізналась, що більше за все переживала, як мене годуватиме. Вона раніше сиділа була з різними дітьми, і, за її словами, єдиною складністю було тих дітей нагодувати. Щоб і не солодким, і щоб вони їли. Зі мною ж таких проблем не було, до підліткового віку щодо їжі я була не вередливою. Навіть страви у садочку мені подобались, хоча далеко не всі діти то всьо їли. Катя жартувала, що я вмію їсти як раз те, що вона вміє годувати.
Після нашого переїзду тато з Катею стали багато говорити про майбутнє. Вони навіть обмірковували моє шкільне навчання, хоча до його початку лишалось більше двох років. В результаті тих обговорень вони вирішили придбати нову, більшу квартиру, де у мене була б своя кімната. Перед покупкою житла їм чомусь треба було одружитися.
Про весілля (а вірніше розпис) я дізналась від своєї матері вже після того, як все відбулось. Молодята навмесне так все спланували, щоб провести той день тільки вдвох, більше нікого не запрошували.
Мама дуже образилась, що батько знову одружився, викинула якісь його речі та почала розповідати всім про нього багато дивного. Кожній співрозмовниці вона жалілася на тата. Якийсь час мати тільки про нього і говорила. Наприклад, вона чомусь розповідала знайомим, що у тата з Катею є дитина, хоча ніякої спільної дитини у них не було. Ще мама говорила, що «справжні жінки» не водять автомобілі. Тому я почала боятись сідати до Каті у машину, і тоді тато сідав зі мною на заднє сидіння. Згодом я звикла звертати меньше уваги на мамині розповіді про батька, і сама намагалась їй про нього не нагадувати. Як я розумію зараз, тоді в моїй уяві було два тата — один реальний, а інший віртуальний, про якого так багато говорить мати. У іншому домі ніхто взагалі не згадував маму, тому я спокійно могла про неї говорити і нічого не приховувати.
Батько з дружиною купили помешкання на стадії будування, а жити ми продовжували там, де і жили. Памʼятаю, як перед покупкою їздили дивитись деякі квартири без ремонту. Одна з них навіть була двоповерховою. Мені пообіцяли, що в новому домі у мене буде своя кімната, проте мою думку щодо вибору квартири вони не питали. Тоді я вважала, що треба купувати житло поряд з торгівельно-розважальним центром, але дорослі чомусь обрали помешкання біля парку. Проте там були великі дитячі майданчики і каруселі, тому я не засмутилась. У будь-якому разі, те житло треба було спочатку добудувати, а потім зробити в ньому ремонт. Мама взагалі сказала, що перевіряла по якійсь правильній базі, і там ще одної квартири у тата не було. Тобто батько говорив, що нова квартира є, мати — що немає. Тому я відпустила і цю тему. Все одно при розмовах про житло тато з Катею були якісь заклопотані, а мама одразу ставала дратівливою. Вона періодично повторювала, що у неї квартира більша ніж у тата. Тоді я думала, це тому, що вона рахує не тільки кімнати, а ще туалет, коридор і балкон. Сама я рахувати не вміла.
Для мене після татового одруження взагалі нічого б не помінялось, якби не реакція мами. Вона різко змінила власну поведінку. Стала часто телефонувати своїй матері і жалітись на мого батька по відео-звʼязку. Взагалі-то, вони не рідко сварилися. Після того, як бабуся сказала, що для мами справжнє розлучення настало лише коли тато знову одружився, матір дуже розсердилась. Наступного разу вона телефонувала до москви вже повідомити, що і в неї є жених. Так мати почала називати одного з співробітників своїм женихом. Тоді ж стала залишати мене з батьком все частіше. Просила зосередитись на таткові поки вона «будує своє щастя».
Потім, коли ми будемо переживати досить жорсткі події, Катя скаже, що спокійний рік після одруження був подарований нам для побудови фундаменту наших стосунків. За цей час у мене майже минули нічні істерики. Чим далі, тим рідше траплялися.
